Які бувають ризики та чим вони характерні

Для кожного виду діяльності людини можна вивести своє конкретне визначення ризику. У тому числі це визначення залежить від кута, під яким вивчається ризик. У нашому випадку, для альпінізму та туризму, ризики, які ми розглядатимемо, являють собою не деяку умову, яка у разі виникнення має можливість чинити негативний вплив на групу. Відмінність тут від більш «класичних» схем у тому, що ми не розглядаємо теоретичні моделі, а керуємося практичними, і тому приймаємо як аксіому, що умови, здатні надати негативний вплив, виникають неминуче та на постійній основі. По-перше, багато з них ми створюємо свідомо та цілеспрямовано, виставляючи собі певні рамки та правила проходження маршруту. По-друге, ми в принципі не здатні виключити всі негативні умови, оскільки частина з них виникає незалежно від нас. По-третє, ми майже не розглядаємо ризики як умови, які здатні, зокрема, надати позитивний вплив на групу, оскільки наше дослідження йде від аварійності, а не від безаварійності.

У попередніх розділах ми розглянули сукупність процесів, які здатні призвести до подій на маршруті. Ми з'ясували, що в основі всього лежать ризики. Ризики являють собою певну умову, яка у разі виникнення має можливість чинити негативний вплив на групу. Ризики – це «до того, як». Коли ми працюємо з ризиками, як із невизначеними умовами, подія ще не сталася. Наші з вами вчинки та рішення на маршруті завжди супроводжуються ризиками. Вони або їх генерують, або, навпаки, знижують ймовірність події, виключаючи з реальності умови для їх виникнення.

У статті, що продовжує тему ризиків, ми з вами розглянемо складнішу рівняння небезпеки. Спираючись на нього, ми оцінимо поширені судження, пов'язані зі спортивними та комерційними маршрутами. Стаття складніша, ніж попередні, і розрахована на аудиторію, яка не знаходить усіх відповідей у методичках і правилах. Вона продовжує ідеологію попередніх статей, але докладніше відповідає на питання, чому ми все ж потрапляємо в аварії, хоча, здавалося б, робимо все правильно і згідно з офіційними методиками. У попередній главі ми розібрали реальні приклади петель подій – самого, мабуть, страшного явища на маршруті, коли низка невдалих рішень затягує групу в петлю, де кожен наступний крок призводить до виснаження її ресурсів і де після якісного їх зниження відбувається загибель учасників. У двох випадках із розібраних нами трьох досвід групи істотно перевищував складність заявленого маршруту.

В другій частині про аварії ми препаруємо різні групи за характером проходження маршруту, ресурсами і, врешті-решт, за тим, з якими особливостями вони генерують ризики. У минулій главі ми з'ясували, що найбільше значення в подіях, що відбуваються з групою, мають генеровані ризики. Однак різні групи по-різному генерують ризики, притому що одні й ті самі учасники в різних командах здатні створювати ризики зовсім протилежним чином. Так як ми розглядаємо групи цілком, як єдине ціле – просто тому, що з подіями група бореться теж як єдиний організм – то й розглядати ресурси й генерацію ризиків ми станемо в першу чергу відносно груп. Тим не менш, на певних етапах, які ми обов'язково розглянемо на прикладі амбіційних учасників і учасників любителів ризику, ми побачимо, що індивідуальна генерація має значущий фактор, особливо якщо це: а) клієнти комерційних груп; б) керівники груп. Визначимо на початку розподіл груп за результатом проходження маршруту.

Групи за результатом проходження маршруту

Перш ніж перейти до розділу, в якому розглянемо складніше рівняння ризиків, ніж класичне, а також розберемо, яке місце в ньому займає наш досвід, спочатку визначимося зі складанням і відніманням ризиків. Складання ризиків є певною проблемою, яку варто розглянути окремо. Отже, у нас є ризики невід'ємні та ризики генеровані. Вони здатні формувати події. З розділу про ризики ми з'ясували такі моменти: А) Події неминучі Б) Ризики завжди складаються між собою Чим менша сума ризиків, тим нижча сила події, яка на нас впливає. Однак сила події спочатку може перевищувати наші можливості. Почнемо здалеку і розглянемо приклад: ми проходимо перевал і зверху нам на голову прилітає камінь.

1) Атестація інструкторів-провідників

По суті, задається нова вісь реальності активного туризму. З липня 2024 це стало обов'язковою рамкою для комерційного супроводу на складних маршрутах; повноваження з атестації віддали загальноросійським спортфедераціям, є розклади 2025–2026, і купа регіонів живе в режимі «встигнути й переатестуватися до 01.10.2026». Чому тема гаряча? Вона змінює відповідальність, ринок, допуски, і породжує новий вид генерованих ризиків — «паперова компетентність» і «галочки замість навичок».

2) Лавинна грамотність, як необхідна база, а не факультатив для бажаючих

Наболіла тема, яка всіх уже дістала. Як ні дивно, але в туризмі зараз, раптово, цьому стали приділяти уваги більше, ніж в альпінізмі. В альпінізмі лавинна підготовка традиційно вбудована в систему навчання (початкова підготовка, жетони «Врятування в горах»), хоча якість цієї підготовки може, м'яко кажучи, варіюватися.

Нещодавно на сайті UIAA з'явилася стаття, з якою я не можу не погодитися. Кожного разу, коли в горах хтось гине, усіма соц. мережами виникає войовниче обговорення: люди не в темі в тисячний раз викладають фотографію "зеленого черевика" і обговорюють, які альпіністи нелюдські, якщо не спускають чергове тіло з чергового восьмитисячника або якоїсь екстремально небезпечної гори. Будь ласка, фотографуйте тіла тільки якщо це знадобиться для прокуратури. Ніколи не викладайте ці фотографії в публічний доступ. Викладаю новину з мінімальними правками.

Декларація UIAA: Людська гідність і повага до померлих

Виявлення тіла, швидше за все, буде викликати занепокоєння. Ми повинні реагувати на це з чутливістю і здоровим глуздом. Декларація UIAA про піший туризм, скалолазиння і альпінізм, опублікована в 2024 році, викладає загальноприйняті норми поведінки, які UIAA вважає оптимальними. Це включає в себе етику і стиль сходжень, а також екологічні і соціальні аспекти. Наведена вище цитата взята з розділу «Баланс між ризиком, успіхом і поразкою».