Як оцінювати ділянки маршруту: AI, WI, M, A/C і UIAA

Головний принцип простий: оцінка ділянки повинна описувати техніку її проходження, а не загальну серйозність маршруту. UIAA прямо пише, що складність потрібно співвідносити із самою стіною або рухом в оптимальних умовах, а такі речі, як експозиція, погана страховка, об'єктивні небезпеки, пошук шляху, відступ, довжина вірьовки, загальна висота та час, слід зазначати окремо. Для льодових маршрутів це особливо важливо: там історично співіснують загальна та технічна оцінки, і їх не можна змішувати.

Звідси робоче правило для опису вже пройденого маршруту:

  • оцінюйте конкретний обов'язковий рух у своєму типі рельєфу;
  • не підвищуйте категорію за рахунок підходу, спуску, висоти, бівуака, ваги рюкзака чи загальної втоми;
  • нетипові умови виносьте в коментар: «тонкий лід», «мокра скеля», «погана страховка», «крихко», «сухий мікст».

UIAA окремо підкреслює і неминучу суб'єктивність таких оцінок, і те, що місцева звичка до рельєфу часто спотворює сприйняття складності.

Нижче — практичний посібник саме для оцінки ділянок, тому з описів свідомо прибрані параметри протяжності та загальної серйозності. Там, де вихідні шкали історично частково враховують ці параметри, залишено лише їхнє технічне ядро і це окремо обумовлено.

1. Льодовиковий / альпійський лід — AI

З AI є важливе застереження: це не всюди жорстко окрема й повністю уніфікована шкала. UIAA зазначає, що WI позначає water ice, а AI — alpine / permanent ice, тобто класичний постійний лід. У практичних топо AI часто читається через ту саму технічну логіку, що й канадська льодова шкала, але на щільнішому й зазвичай більш передбачуваному постійному льоді. AAC окремо зазначає, що AI того самого номера нерідко відчувається трохи простішим, ніж WI.

Шкала AI

  • AI1. Лід приблизно до 50–60°, без вираженої технічної проблеми. Потрібні базові навички роботи кішками та інструментом, але ключова складність ще не в самій техніці, а у впевненості пересування.
  • AI2. Близько 60–70°: уже є повноцінне круте льодове лазіння, але рухи читаються, встановлення інструментів зазвичай зрозуміле, можливості страховки добрі.
  • AI3. Близько 70–80°: це вже саме крутий лід, де потрібні впевнені рухи на передніх зубах, нормальна економія сил і акуратна робота інструментами; добрий лід і зрозумілі місця для страховки ще зазвичай присутні.
  • AI4. Приблизно 75–85°, місцями з короткими вертикальними вставками: потрібна стійка техніка, впевнена робота двома інструментами та здатність проходити ділянку без «пошуку» базових рухів.
  • AI5. Майже вертикальний лід, 85–90°: техніка вже повинна бути доброю, помилки у встановленні інструмента чи ніг швидко накопичують утому, комфортних позицій мало.
  • AI6. Дуже крутий і вже по-справжньому вимогливий льодовиковий лід: потрібні майже безпомилкова техніка, точність у роботі інструментами та здатність лізти, коли якість льоду, точки страховки чи надійність станцій уже не виглядають очевидними.
  • AI7. Винятково важкий постійний лід: дуже круто, дуже вимогливо до техніки та самовладання; це вже не «просто крутіший AI6», а зона, де найменша неефективність одразу стає проблемою.

2. Водоспадний лід — WI

WI — це шкала для сезонного водоспадного льоду. На відміну від «чистого» кута схилу, вона історично враховує не тільки крутизну, але й те, наскільки зручно рухатися, відпочивати та ставити льодобури, тобто дві лінії одного кута можуть мати різний WI. Саме тому для опису ділянки за WI важливі не метри, а характер льоду: монолітний він чи крихкий, чи є полиці, чи нормально ставляться бури, чи висить колона, чи ламається кірка.

Шкала WI

  • WI1. Пологий лід, який радше проходиться, ніж «лізеться».
  • WI2. Стійкі ділянки близько 60°, можливі невеликі опуклості, але техніка та страховка зазвичай прямолінійні.
  • WI3. Близько 70° з можливими крутими опуклостями до 80–90°; уже потрібен упевнений ритм, але ще є розумні місця для відпочинку та встановлення бурів.
  • WI4. Безперервний крутий лід близько 80° або помітні вертикальні фрагменти, розділені рідкісними відпочинками; техніка повинна бути стійкою, економія рухів — уже важливою.
  • WI5. Майже вертикальний лід 85–90° з малою кількістю добрих розвантажень, або тонший чи неякісний лід, де бур ставиться важко.
  • WI6. Майже суцільна вертикаль або ще більш тонкий і нервовий варіант, ніж WI5: висока технічна вимогливість, мало прощаючий характер льоду, робота на точність.
  • WI7. Тонкий, погано зв'язаний або нависаючий лід і колони, де захист або майже не ставиться, або його якість сумнівна; це вже край, де сама структура льоду стає частиною основної складності.

3. Мікст — M

Шкала M описує мікстове лазіння: кішки та льодові інструменти на комбінації льоду, фірну, скель і сухих ділянок. AAC прямо пише, що такі маршрути вимагають dry tooling у кішках, а реального льоду може бути небагато; UIAA додає, що літера M спочатку й з'явилася для позначення mixed-ділянок, а пізніше тією самою мовою стали описувати й більш спортивний dry tooling. Інакше кажучи, M — це насамперед техніка руху інструментами та кішками по змішаному рельєфу, а не загальна альпійська серйозність лінії.

З офіційними короткими визначеннями є нюанс: AAC зводить M1–M3 у загальний діапазон «easy», а M9–M12+ — в один високоградусний блок. Тому нижче — робоча практична деталізація всередині цих діапазонів, сумісна із загальним змістом джерела, але яка не претендує на роль окремого офіційного стандарту.

Шкала M

  • M1. Дуже простий мікст: інструменти та кішки більше допомагають зберігати ритм, ніж розв'язують технічну задачу.
  • M2. Уже є короткі круті змішані кроки, але вони прямолінійні та не потребують складної сухої техніки.
  • M3. Виразний мікст, де інструмент працює не лише «для рівноваги», але і як повноцінна точка руху; складного dry tooling ще немає.
  • M4. Пологий до вертикального рельєф із помітною технічною роботою інструментами.
  • M5. Стійкі вертикальні мікстові рухи, де техніка dry tooling уже постійна, а не епізодична.
  • M6. Вертикаль до невеликого нависання: важкий dry tooling, помилки в точності швидко караються.
  • M7. Нависаючий, силовий і технічний мікст.
  • M8. З'являються дахи; потрібні дуже силові та дуже технічні рухи інструментами.
  • M9. Дахи та нависання стають довшими, а встановлення інструментів — менш очевидними.
  • M10. Довгі силові нависаючі послідовності з меншою кількістю «простих» рішень.
  • M11. Дуже безперервний нависаючий мікст, де вже потрібна виражена силова витривалість.
  • M12 і вище. Та сама логіка доводиться до межі: довші дахи, потужніші рухи, тонші й точніші встановлення.

4. ІТО — A і C окремо

У штучному лазінні число означає не те саме, що у вільному лазінні. Тут оцінка включає не лише «наскільки складно зробити рух», але й які точки ви встановлюєте, наскільки вони надійні та що станеться при зриві. AAC прямо розділяє стару та New Wave трактовки aid-грейдів, а UIAA окремо фіксує, що A стосується aid climbing взагалі, а C — clean / ecological / hammerless aid, тобто без молотка та без шкоди скелі.

A — класичне aid climbing

  • A0. Епізодичне підтягування за фіксоване залізо, вірьовку або вже наявну точку; це мінімальний рівень ІТО.
  • A1. Усі точки надійні та ставляться без драматизму.
  • A2. Точки загалом добрі, але шукати та збирати їх помітно важче.
  • A2+. Уже є реально нервові встановлення та відчутний потенціал зриву, але без очікувано важких наслідків.
  • A3. Багато ненадійних або тонких встановлень поспіль; потрібна точність і терпіння, запас надійності невеликий.
  • A3+. Усе як в A3, але з дійсно небезпечним потенціалом падіння.
  • A4. Послідовність точок, які тримають головним чином вагу тіла; серйозна можливість жорсткого зриву.
  • A4+. Ще серйозніше, ніж A4: і за якістю заліза, і за наслідками помилки.
  • A5. На ділянці немає нічого, чому можна впевнено довірити зрив.
  • A6. Те саме, що A5, але й станція може не витримати падіння лідера.

UIAA для європейської aid-традиції робить акцент на складності встановлення, роботі з драбинками, проходженні нависань, використанні гаків, skyhook'ів, rurp'ів і на зростанні precariousness до A4–A5. Для оцінки ділянки це означає: не завищуйте A-категорію через те, що пітч довгий; підвищуйте її тільки якщо точки гірші, встановлення складніші та наслідки зриву серйозніші.

C — clean aid, hammerless aid

C-шкала читає ті самі рівні через чистий стиль: без молотка, без забивання гаків, тільки на закладних елементах. UIAA прямо описує C0–C5 як «ecological style», тобто без молотка. Тому відмінність між A і C — не в «більше / менше складно», а у способі реалізації одного й того самого класу штучного лазіння.

  • C0. Коротке пряме використання вже наявних точок або фіксованого заліза.
  • C1. Прості та надійні чисті встановлення.
  • C2. Точки надійні, але складніші за пошуком та встановленням.
  • C2+. Уже є нервові точки з відчутним потенціалом зриву.
  • C3. Багато ненадійних точок; потрібно дуже точно розуміти, що і навіщо ви встановлюєте.
  • C3+. Як C3, але з небезпечним потенціалом падіння.
  • C4. Довга серія точок, здатних витримати лише вагу тіла; помилка може дорого коштувати.
  • C4+. Ще серйозніше за наслідками та якістю точок.
  • C5. На ділянці немає точок, яким можна довірити зрив.

A чи C

Просте правило:

  • лізли на закладках без молотка — пишіть C;
  • користувалися молотком, гаками, шлямбурами та подібним залізом — пишіть A.

Номер обирайте за якістю встановлень і ціною помилки, а не за довжиною пітча.

5. Скелі — UIAA

UIAA для скель — це шкала вільного лазіння, і вона спочатку вимагає жорстко відокремлювати free від aid. Її сенс — оцінювати складність конкретних вільних рухів, тоді як експозиція, погана страховка, об'єктивні небезпеки, крихкість, складність пошуку шляху, довжина вірьовок, загальна висота та час повинні описуватися окремо. Сам UIAA-текст підкреслює, що ця шкала зручна саме для класичних маршрутів, де всередині однієї й тієї ж вірьовки можуть зустрічатися рухи різної складності.

Правильний запис UIAA — римськими цифрами з + і -: IV+, V, VI-. UIAA окремо обумовлює, що арабські цифри до цієї шкали не належать; якщо ви хочете UIAA, то пишіть V+, а не 5+.

Шкала UIAA

  • I. Найпростіше лазіння / скремблінг; руки часто потрібні для рівноваги.
  • II. Тут уже починається власне лазіння: рух повинен бути осмисленим, але зачіпок та опор ще багато.
  • III. Скеля крутіша, іноді вже вертикальна; зачіпки зустрічаються рідше, місцями потрібна сила.
  • IV. Зачіпки та опори менші й рідші; потрібна добра базова техніка на кутах, камінах, щілинах, внутрішніх кутах.
  • V. Зачіпки невеликі й рідкісні; лазіння стає або делікатним, або силовим, нерідко корисно заздалегідь «прочитати» рухи.
  • VI. Дрібні зачіпки розташовані так, що вимагають точної послідовності рухів; на крутій скелі це вже рівень спеціальної підготовки та доброї сили пальців і рук.
  • VII. Дуже маленькі та рознесені зачіпки; потрібна розвинена техніка рівноваги, хвата й висока точність рухів.
  • VIII і вище. Шкала відкрита: далі зберігається та сама логіка, але зростають точність, силова вимогливість і складність послідовностей.

Не підвищуйте UIAA через страх

Погано страхується — так і пишіть: UIAA V+, погана страховка. Крихко — UIAA IV, крихко. Мокро — UIAA IV+, мокро. Сам римський номер повинен залишатися номером вільної технічної складності, інакше опис стає марним для наступної зв'язки.

Як записувати комбіновані ділянки

Для альпійських маршрутів нормальний запис одразу кількома шкалами: UIAA сам наводить приклад комбінованої оцінки льодової лінії через загальну, технічну та спеціальні помітки, а в сучасному описі так само нормально окремо зазначати WI, AI, M, UIAA, A/C для різних рухів одного маршруту. Якщо ділянка містить і вільне, і штучне лазіння, UIAA прямо допускає запис виду V+ obl. and A0 або 6b obl. and A1.

Практично корисні формати:

  • AI4, тонкий лід
  • WI5, крихкий лід, бури ставляться важко
  • M6, сухо
  • UIAA V+, крихко
  • A2+
  • C3
  • UIAA V+ obl. і A1

Це дає наступній зв'язці саме те, що їй потрібно: що доведеться лізти, а не легенду про те, як важко вам було на всьому маршруті.

Підсумок

Добрий опис пройденої ділянки майже завжди складається з двох шарів:

  1. Чиста технічна оцінка у своїй шкалі.
  2. Короткі уточнення про умови та серйозність.

Відповідність шкали та рельєфу:

  • скелі — UIAA;
  • льодовиковий лід — AI;
  • водоспадний лід — WI;
  • змішаний рельєф — M;
  • штучне лазіння — A або C.

Чим суворіше ви відокремлюєте техніку від довжини, небезпеки та контексту, тим кориснішим є ваш опис для інших альпіністів.

Джерела

  1. UIAA. The Scales of Difficulty in Climbing ↗.
  2. AAC. International Grade Comparison Chart ↗.
  3. AAC. The UIAA Climbing Classification System ↗.