Паспорт сходження

1. Клас: льодово-сніжний
2. Кавказ, ущелина Цейська
3. Мамісон, 4358 м, по лівому льодопаду північної стіни
4. Пропонується — 5Б кат. скл., першопроходження
5. Перепад: 780 м, протяжність 1060 м. Протяжність ділянок 5Б кат. скл. — 380 м, середня крутість основної частини маршруту — 60° (3820 м — 4140 м).
6. Використано гаків (льодових): 89
7. Ходових годин команди — 7, днів — II.
8. Нічліжок — немає.

196. Пік Ніколасва (3815 м) по Східному гребню з півночі (маршрут комбінований, 2Б кат. скл., рис. 38). Шлях від КСП Цейського району (група 4–12 осіб) до Північної гілки Цейського льодовика з початковим бівуа­ком у хижині Південної гілки Цейського льодовика описано в маршруті 83. З Північної гілки Цейського льодовика (закриті тріщини):

• Підйом 300–350 м по широкому льодо-сніжному кулуарі чи по скелях його лівого боку (у кулуарі можливий камнепад) на сідловину гребня, що поєднує пік Ніколаєва справа та Хіцан зліва.
• Від хижини — 3–5 год. Подальший шлях підйому описано в маршруті 194. Спуск по південному схилу (див. маршрут 193). Наумов А. Ф. Караугом, Дигорія, Цей (Центральний Кавказ), М., «Фізкультура і спорт», 1976.

В. Уілпата

4648 м

Звіт

команди Томської області (ТФА) про першопроходження маршруту на г. Уілпата по льодовому кулуару вздовж Південного гребеня «ЗБ» (л) Томськ, 2008 Учасники: Темерев І.М. Терехін В.А.

Зміст

Тур­хох

Вер­ши­на Тур­хох (4110 м) роз­по­ло­же­на в пів­ніч­но-східній ча­сти­ні Цейсь­ко­го хреб­та, між пі­ком По­я­со­ва (за пе­ре­ва­лом Ула g) на за­хо­ді і (за пе­ре­ва­лом Ро­ди­на) вер­ши­ною Цей на схо­ді. Тур­хох сто­їть ок­ре­мою ске­льно­ю баш­тою в хреб­ті між dвo­ма сід­ло­ви­на­ми. Під пів­ден­ни­ми схи­ла­ми вер­ши­ни ле­жить льодо­вик Ро­ди­на, а під пів­ніч­ни­ми — льодовик До­ни­сар­це­ти. Вер­ши­на тех­ніч­но про­ста, силь­но роз­ру­ше­на. Єди­ний мар­шрут про­кла­де­но 17 сер­пня 1934 р.:

• І. Ан­то­но­ви­чем,
• А. Зо­ло­та­ре­вим,
• Д. Дон­ським,

ПАСПОРТ ВХОДЖЕННЯ

1. Клас технічних сходжень
2. Кавказ, Цейський район
3. Вершина Чанчахi (4420 м) по Північно-Східній стіні
4. Категорія складності — 5Б, комбінований, третє проходження
5. Перепад висот — 620 м, протяжність — 810 м, протяжність ділянок 5Б–6 кат. скл. — 420 м середня крутість основної частини маршруту (3800–4420) — 60° з них 6 категорії складності (4000–4225) — 80°

В. Заромаг лівим контрфорсом північного ребра, 4Б кат. скл.

БОЛ. Ш. I Ж. IV Ж. Східний гребінь Ж. «ЗИЛ» Сідловина Зах. гребінь Плече ВЦСПС

II. Паспорт сходження

1. КЛАС СХОДЖЕННЯ — ТЕХНІЧНИЙ
2. РАЙОН СХОДЖЕННЯ — 2.7
3. ВЕРШИНА — МАЛА СОНГУТІ, 3800 м, ПО ПІВНІЧНОМУ КОНТРФОРСУ ПІВНІЧНОЇ СТІНИ
4. ПРОПОНОВАНА КАТЕГОРІЯ СКЛАДНОСТІ — 3Б
5. ХАРАКТЕР МАРШРУТУ: ПЕРЕПАД ВИСОТ — 450 м. СЕРЕДНЯ КРУТИЗНА — 40°. ПРОТЯЖНІСТЬ ДІЛЯНКИ I — 150 м, II — 300 м, III — 200 м, IV — 105 м.

21. БУБІС — ЧАНЧАХИ, траверс (маршрут комбінований, 4Б кат. тр.)

Підйом на вершину Бубіс по звичайному шляху 2Б кат. тр. з Цей-Рауґського перевалу. Спуск з вершини Бубіс по південно-східному сніговому гребеню на сідловину під вершину Тбілза-Мта. По новому схилу (40–45°) на вершину Тбілза-Мта. Спуск з вершини Тбілза-Мта спочатку по некрутому (30°) сніговому гребеню, потім по льодово-фирновому схилу (120 м, 70°, страховка гакова!) гребінь перед великим «жандармом». Обхід великого «жандарма» зліва (по ходу) з півночі по крутому (60°) фирновому схилу із наступним підйомом (50 м) на гребінь. Обхід усіх «жандармів», що зустрічаються, справа (по ходу) і по сильно зруйнованому скельним ребру на перевал Цей–Тбілза. З перевалу — підйом на вершину Чанчахи по звичайному шляху 4Б кат. тр. Спуск з вершини Чанчахи на перевал Цей–Тбілза по звичайному шляху 4Б кат. тр. При проходженні повного траверсу вершини Чанчахи, категорія траверсу Бубіс—Чанчахи — 5А (орієнтовно).

Рис.­ 38 185. Ма­ми­сон (4319 м) по Юго-во­сточ­но­му греб­ню (маршрут комби­ни­ро­ван­ний Г.­ Мас­ло­ва, ЗБ кат.­ сл., рис.­ 38). Путь від КСП Цей­ського рай­о­ну (група 4–8 осіб) до Цей-Ма­ми­сон­ського пе­ре­ва­лу з вихідним бівуа­ком під ним на верхньому плато Південної гілки Цей­ського льо­до­ви­ка описаний у маршру­тах 83–17–91–82. На пе­ре­ва­лі звер­ну­ти вправо і по фір­но­во­му схилу підій­ти під 150-мет­ро­ву стін­ку ниж­че (пер­шо­го) злету Південно-схід­но­го гребеня верши­ни Мами­сон. Стін­ку оми­на­ти злі­ва тра­вер­сом по вузь­кій поли­ці (стра­ху­ван­ня) до кулуа­ру. Потім по кру­то­му

Рис.­ 28 121. Дуб­ль-пік Пів­ніч­ний (4516 м) по За­хід­но­му схи­лу (марш­рут ком­бі­но­ва­ний П. Гле­бо­вої, ЗА кат. скл., рис.­ 28). Шлях від КСП Цей­сько­го рай­о­ну або від се­ли­ща Дзи­на­га (гру­па 4–8 лю­дей) до ви­хід­но­го бі­вуа­ка на май­дан­чи­ках За­хід­но­го греб­еня вер­ши­ни Бі­вуач­ної опи­са­ний у марш­ру­ті 83. З май­дан­чи­ків (за­кри­ті трі­щи­ни) по сні­го­во­му пла­то Цен­траль­ної гі­лки підій­ти під лі­вий бік ши­ро­ко­го сні­го­во­го схи­лу, що спу­скаєть­ся з сід­ло­ви­ни між вер­ши­на­ми Дубль-пі­ка. З пла­то, пе­ре­бо­рив­ши по сні­го­во­му мо­сту берг­шрунд, під­нят­ись