Опис маршруту сходження

НА В. «ПІОНЕР» ПО ПІВНІЧНІЙ СТІНІ.

1. Загальні географічні дані

Вершина «Піонер» розташована в Мало-Алмаатинському відрогу хребта Заілійський Ала-Тау, північних відрогів Тянь-Шаню. Висота описуваної вершині 4100 м Н.У.М. Мало-Алмаатинський відріг видається далеко на північ від основного хребта і оконтурений двома ущелинами річок Малої Алма-Атинки і Левого Талгара. Закінчується невеликою підковою з дев'яти вершин, утворюючи цирк льодовика Богдановича. Льодовик Богданович, довжиною 2 км, дає початок річці Комсомолки, що впадає в р. Лівий Талгар. Снігова лінія хребта – 3400–3500 м Н.У.М. Східні, південні та західні схили від зледеніння вільні. Рожевий граніт є основною породою, що складає масив в.в. Піонер – Учитель. Безпосередня близькість зони пустель і напівпустель істотно впливає на суворий клімат гір, створюючи вельми сприятливі погодні умови, при яких сходження можна здійснювати цілорічно. Середньорічна температура +7...+10 °С. Мінімальні температури січня місяця –30...–35 °С. Напрямок панівних вітрів південно-західний.

2. Опис шляху на вершину

Па­спорт під­йо­му

I. Клас під­йо­му — ске­льний 2. Рай­он під­йо­му — За­і­лій­ський Ала­тау 3. Вер­ши­на, її ви­со­та, мар­шрут під­йо­му — п. Пі­о­нер 4050 м лі­вою ча­сти­ною пів­ден­ної сті­ни 4. Пе­ред­ба­чу­ва­на ка­те­го­рія склад­но­сті — 3Б 5. Ха­рак­те­ри­сти­ка мар­шру­ту: а) пе­ре­пад сті­нної ча­сти­ни 190, гре­бне­вої — 210 м, б) про­тяж­ність ді­ля­нок — II кат. скл. — 460 м, III кат. скл. — 135 м, IV кат. скл. — 40 м, в) се­ред­ня кру­тиз­на мар­шру­ту — 60° 6. За­би­то га­ків:

СКА САВО

Звіт

ПРО ПЕРШОПРОХОДЖЕННЯ ПІВДЕННОЇ СТІНИ П. ПІОНЕР 4050 м (ліва частина) ПО МАРШРУТУ 3Б КАТ. СКЛ. (орієнтовно)

Команда СКА САВО

Голодов Ю.Ф. — МС — керівник, Чумаков В.Д. — КМС — учасник, Павлов В.Ф. — 1-й сп. розряд — учасник, Несолений В.П. — 2-й сп. розряд — учасник, Мозговой А.Г. — 2-й сп. розряд — учасник. 190 см, 40 м, 60°, 3 закладки, 5 год.

Алма-Ата

22 червня 1980 р.

Па­спорт під­йо­му

1. Клас під­йо­му: тех­ніч­ний
2. Рай­он під­йо­му: Пів­ніч­ний Тянь-Шань, Заі­лій­ський Ала­тау, ущ. Ма­ле Алма­тин­ське
3. Вер­ши­на, мар­шрут: пік Піо­ні­ер (4031 м), з пе­ре­ва­лу Піо­ні­ер.
4. Перед­ба­чу­ва­на кат. ск.: 1Б
5. Пере­пад ви­сот: 170 м за­га­ль­на про­тяж­ність мар­шру­ту: 300 м, про­тяж­ність сті­но­вої ча­сти­ни: — з них 5 к.с. — 0,6 к.с. — 0, се­ред­ня кру­ти­зна сті­но­вої ча­сти­ни — 40°, се­ред­ня кру­ти­зна мар­шру­ту — 40°

Пар­ти­зан ЗБ к.т. по Пів­ден­но-Схід­но­му хреб­ту

Опи­с мар­шру­ту.

Під­хід до мар­шру­ту че­рез пе­ре­ва­ли Іг­ли Ту­юк­су або Ту­юк­су. Ви­хід­ний бі­вуак — на мо­ре­ні льо­до­ви­ка Пів­ден­ний Пар­ти­зан. Від­си­ля йти на пе­ре­мич­ку між пер­шою і дру­гою ба­шта­ми пів­ден­но-схід­но­го хреб­та. Шлях про­ля­гає по сні­ж­но­му і льо­до­во­му схи­лах. Не дій­шов­ши до пе­ре­мич­ки:

• звер­ну­ти влі­во до ку­луа­ру
• по ку­луа­ру ви­йти на хре­бет ви­ще двох ха­рак­тер­них ске­ль­них ви­ступів
• тут кон­троль­ний тур На­да­лі:

Партизан ЗБ к.т. по Північно-За­хідній стіні

Опи­с мар­шруту.

Підйом починається підходом під північно-за­хідну стіну піку по льодовику Ігли Туюксу. Тут, на морені, зручне місце для вихідного бівуаку. Маршрут починається підйомом по фірновому схилу, що приводить до ку­луару (крутість 30–35°, загрожує камне­падами). Під­няв­шись на 200 м, звер­нути в пра­ве від­га­лу­жен­ня ку­луа­ру, пе­ре­тнути його в нижній ча­стині, вийти напра­во на ска­ль­не ре­бро, по яко­му про­дов­жити шлях. Окремі ді­лян­ки ви­ма­га­ють ре­тель­ної стра­ху­ва­ння. У нижній ча­стині ребра скелі згла­дже­ні, зустрі­ча­ють­ся не­ве­лик­і тера­си.

Пар­ти­зан 2Б кат. сл. із За­хо­ду із льо­до­ви­ком Ігл

Опи­с мар­шру­ту.

Вер­ши­на Пар­ти­зан роз­мі­ще­на в ос­нов­но­му хреб­ті Ма­ло-Ал­ма­тин­сь­ко­го від­ро­га. Дві­ма скаль­ни­ми баш­та­ми во­на височіє на сні­ж­но-льо­до­во­му під­грун­ті. Із пів­ден­но­го бо­ку пі­к сполу­ча­єть­ся із вер­ши­на­ми Іг­ли Ту­юк­су до­вгим, ду­же порі­за­ним скаль­ним греб­нем; із пів­ніч­но­го бо­ку зна­хо­дить­ся вер­ши­на Ор­джо­ні­кі­дзе. Їх сполу­чає 200-мет­ро­вий сні­ж­но-льо­до­вий гре­бінь із потуж­ни­ми кар­ні­за­ми на йо­го схід­но­му бо­ці. Звід­си на захід сте­че льо­до­вик Пар­ти­зан. Ви­хід­ний бі­вуак зруч­но ор­га­ні­зу­ва­ти на мо­ре­ні льо­до­ви­ка Ігл Ту­юк­су. Під­йом роз­по­чі­на­єть­ся під­хо­дом до під­ніж­жя лі­во­го, сні­ж­но-льо­до­во­го ку­луа­ра, що при­ми­кає до

Вітчизняної війни 2А кат. скл. траверс верши­ни в обо­х на­пря­м­ках

Опи­с мар­шру­ту.

Що­би вчи­ни­ти траверс верши­ни в обо­х на­пря­м­ках, слід оз­най­оми­ти­ся з опи­са­ми мар­шру­тів під­йо­му на верши­ну Віт­чиз­ня­ної вій­ни:

• з пів­ніч­ної сто­ро­ни
• пів­ден­ної сто­ро­ни

Ре­ко­мен­да­ції:

1. Кі­ль­кість уча­с­ни­ків — 6–8 осіб.
2. Ви­хід­ний бі­ву­ак на мо­ре­ні льо­до­ви­ка Ту­юк­су.
3. Ви­хід з бі­ву­а­ку о 6:00.

Вітчизняної війни 18 к.т. з л. 3 Орджонікід­зе по Ю греб­ню

Опи­с мар­шру­ту.

Вихідний бівуак на пра­вій бо­ко­вій мо­ре­ні льодовика Туюк­су. Відси йти в на­пря­мі північно-західного бо­ко­во­го греб­еня вер­ши­ни Орджонікідзе. Не дій­шов­ши до ньо­го, звер­ну­ти влі­во. По кру­тій оси­пі під­ня­ти­ся на кін­це­ву час­ти­ну льодовика За­хід­ний Орджонікідзе, по ньо­му до пе­ре­па­ду, обі­й­шов­ши його спра­ва, про­дов­жу­ва­ти підй­ом по оси­пі до ос­тан­ньої гря­ди скель, що спус­ка­єть­ся з вер­ши­ни Ма­я­ков­сь­ко­го. Від­си ста­ти підй­ом на за­хід­ний греб­інь. Йти по лег­ких зруй­но­ва­них ске­лях або пра­ві­ше їх по ку­луа­ру, за­по­в­не­но­му дріб­ною і се­ред­нь­ою оси­п’ю. Ви­й­шов­ши на греб­інь, про­дов­жу­ва­ти рух у бік пе­ре­мич­ки між вер­ши­на­ми

Вітчизняної війни 1Б кат. скл. з л. Маяковського по Північному греб­ню

Опис мар­шру­ту.

Вершина Вітчизняної війни зна­хо­диться в центральній частині Малоалматинського від­ро­га, на південь від неї височіють вершини Маяковського, на пів­ніч — Антикайнен. З за­хід­ної сторони і з пів­ніч­них схилів бо­ко­во­го гребеня вершини Маяковського спов­за­є не­ве­ли­кий льодовик Маяковського. Східні схили по­рі­за­ні вузь­ки­ми сту­пен­ча­ти­ми кулуарами, від­о­кре­мі­ни­ми один від од­но­го кру­ти­ми скельними гребінцями. Вихідний бівуак в районі метеостанції Мин­жил­ки. Звідси, перейшовши річечку Ма­лу Ал­ма-Атин­ку і оги­на­ючи біля підніжжя льодовик Ман­шук Ма­ме­то­вої, під­ня­ти­ся в ка­ме­ру