Вітчизняної війни 18 к.т. з л. 3 Орджонікід­зе по Ю греб­ню

Опи­с мар­шру­ту.

Вихідний бівуак на пра­вій бо­ко­вій мо­ре­ні льодовика Туюк­су. Відси йти в на­пря­мі північно-західного бо­ко­во­го греб­еня вер­ши­ни Орджонікідзе. Не дій­шов­ши до ньо­го, звер­ну­ти влі­во. По кру­тій оси­пі під­ня­ти­ся на кін­це­ву час­ти­ну льодовика За­хід­ний Орджонікідзе, по ньо­му до пе­ре­па­ду, обі­й­шов­ши його спра­ва, про­дов­жу­ва­ти підй­ом по оси­пі до ос­тан­ньої гря­ди скель, що спус­ка­єть­ся з вер­ши­ни Ма­я­ков­сь­ко­го.

Від­си ста­ти підй­ом на за­хід­ний греб­інь. Йти по лег­ких зруй­но­ва­них ске­лях або пра­ві­ше їх по ку­луа­ру, за­по­в­не­но­му дріб­ною і се­ред­нь­ою оси­п’ю.

Ви­й­шов­ши на греб­інь, про­дов­жу­ва­ти рух у бік пе­ре­мич­ки між вер­ши­на­ми Ма­я­ков­сь­ко­го і Віт­чиз­ня­ної вій­ни (50–60 м).

Да­лі:

• Оси­п, по­тім зруй­но­ва­ні ске­лі приве­дуть до по­чат­ку пів­ден­но­го греб­ня вер­ши­ни «Віт­чиз­ня­ної вій­ни».
• Не­ве­ли­кі жан­дар­ми на греб­ні слід об­хо­ди­ти лі­во­руч.

Для ви­хо­ду зно­ву на гре­бінь пе­ре­бу­ти ку­луар, що за­кін­чу­єть­ся кру­тим скель­ним учас­ти­ком (струм­ко­ва стра­хів­ка, 2–3 крю­ки). Піс­ля пе­ре­бу­ван­ня в лоб кіль­кох жан­дар­мів ви­йти на вер­ши­ну. Спуск шля­хом підй­о­му. Підй­ом три­ва­є 6–7 год.

Ре­ко­мен­да­ції:

1. Кіль­кість учас­ни­ків — 6–8 осіб.
2. Ви­хід­ний бівуак на мо­ре­ні льодовика Туюк­су.
3. Ви­хід з бівуа­ку о 6:00.
4. Сна­ряж­жен­ня на гру­пу з 4 осіб:

• мо­туз­ка ос­нов­на — 2 × 40 м
• стру­мки скаль­ні — 4–5 шт
• мо­ло­тки — 2 шт

Ав­тор: Жу­ну­сов Б. Дже­ре­ло: Ки­га «Аль­пі­ністс­ькі мар­шру­ти. За­і­лій­сь­кий Ала­тау». Ча­сти­на 1 з сай­ту Moun­tain.kz