Парагель­мен — 3

Спи­сок марш­ру­тів на вер­ши­ну Парагель­мен:

1. Парагель­мен по пра­во­му краю за­хід­ної ча­сти мас­си­ву і кон­трфор­су 1Б, II
2. Парагель­мен по лі­во­му кон­трфор­су цен­траль­ної сті­ни (ПдЗ ре­бру) 2А, III, A1
3. Парагель­мен по цен­тру сті­ни і ПдЗ ре­бру 3Б, V, A1
4. Парагель­мен по пра­во­му краю сті­ни 4Б
5. Парагель­мен по пра­во­му кон­трфор­су цен­траль­ної сті­ни (ПдС ре­бру) 2Б

ва­рі­ант: Парагель­мен по ПдС ре­бру і цен­тру сті­ни 3Б, V

Марш­рут 3

3Б, V, A1

Од­на із силь­ні­ших «трі­йок» Кри­му. По на­бо­ру від­чут­тів ек­ві­ва­лент­на «Ка­ми­ну Че­ле­бі». Марш­рут про­би­тий час­то, але без­пе­чно­сті це не при­бу­ває:

• крю­ки ста­рі (20–30 років)
• не зав­жди в на­дій­них трі­щи­нах
• трап­ля­ють­ся на­віть де­ре­в'я­ні кли­нья

Не ре­ко­мен­ду­ю по­чат­ків­цям аль­пі­ні­стам або як роз­ми­ноч­ний ма­ршрут (на R2, R3 по­мі­че­но по 6–7 спус­ко­вих пе­тель на де­я­кі 2–4 м ви­со­ти).

Іта­к, ма­ршрут про­хо­дить лі­ві­ше цен­тра сті­ни з ви­хо­дом на перед­вер­шин­ну ба­шту по ПдЗ-конт­фор­су. По­ча­тком є лі­ва із 2–3 щі­лин цен­тра сті­ни. Учас­ток R1 ви­во­дить на по­лоч­ку зі шля­м­буром.

Від R1:

• по від­ко­лу (IV−), оми­на­ючи на­вис із лі­ва, підій­ти до важ­кої сті­нки;
• по стіні верти­кально вго­ру (10 м, 85°, V) до вузь­кої полки з двома «марковками» — R2;
• підій­ти 5 м під на­вис;
• пройти на­вис по щі­ли­ні (5 м, 95°, V+A1);
• по від­ко­лу (80°, IV+) вийти через 15 м на вузь­ку незру­ч­ну полку під верти­каль­ним камі­ном.

Для ор­га­ні­за­ції на­дій­но­го за­без­пе­чен­ня мо­жуть по­тре­бу­ва­ти­ся крю­ки (!!!).

по важ­ко­му вузь­ко­му камі­ну 15–20 м вго­ру (пер­шо­му ру­ха­ти­ся без рюк­за­ка), потім ви­йти на його лі­ву (!!!) сті­нку і по ске­лях се­ред­ньої важ­ко­сті 15–20 м вго­ру.

Учас­тки R2–R3 міс­тять ба­га­то ста­рих крю­ків, де­я­кі із них в дуже по­га­но­му ста­ні.

На­да­лі, ру­ха­ючись 35–40 м по ске­лях се­ред­ньої склад­ності лі­во­руч вго­ру, ви­йти на кон­тр­форс.

По про­стих ске­лях кон­тр­фор­са під­нять­ся на перед­ве­р­шин­ну ба­шту і на­с­ту­п­но через про­вал (стра­хов­ка!!!) ви­йти на яй­лу.

На­ше про­ход­жен­ня: 30 ве­рес­ня 1995 р.; 3 год. За­без­пе­чен­ня:

• френ­ди (ре­ко­мен­ду­ють­ся)
• на­бір за­клад­ок
• від­тяж­ки (6–10 шт.)
• стропа для бло­ку­ван­ня крю­ків
• крю­ки + мо­ло­то­к — ре­ко­мен­ду­ють­ся

Нам ви­ста­чи­ло на­бо­ру за­клад­ок і френ­да, 6 від­тя­жок, од­нак це не по­каз­ник. Ду­же хо­ті­ло­ся крю­ків-ле­пес­тків для ор­га­ні­за­ції R3.

Від­омі ва­рі­ан­ти:

від R1 по від­ко­лу вго­ру, оми­на­ючи на­вис спра­ва. Імо­ві­рна стан­ція у внут­ріш­ньо­му ку­ті. На­да­лі, ру­ха­ючись по дуже важ­ких (ві­зу­аль­но, не ме­нше VV+), вер­ти­каль­них ске­лях вго­ру — лі­во­руч, мо­ж­ли­вий під­хід до ка­ми­ну — R3.

На­ми цей ва­рі­ант не хо­ди­в­ся, але є спо­га­ди про існу­ван­ня оного від Мак­си­ма Ро­бу­ка (Хар­ків–Кри­вий Ріг), да­то­ва­ні 1992–1993 ро­ком, і зня­та від­ти дра­бин­ка.

Ста­н його і мо­ж­ли­вість ор­га­ні­за­ції стра­хов­ки за­раз нам не­від­омі.

P.S. З середи­ни марш­ру­ту до­бре про­гля­да­ють­ся шля­м­бу­ри, мар­ко­ва­ні чер­во­ним ко­льо­ром, що на­ле­жать чет­ві­рці Фан­ти­ка. Ба­жа­ю­чим озна­йо­ми­ти­ся із цим марш­ру­том і до­бре роз­мя­ти­ся — трій­ка для Вас.