Східна вершина Ай-Петрі. Опис маршруту «Аномальний вересень»

Доб­ре помітна з до­ро­ги, Східна вершина Ай-Петрі ба­га­то ро­ків за­ли­ша­лась неза­слу­же­но за­бу­тою. По­прав­ді, міс­це для справжніх пригод! І ось, цьо­го ро­ку вона зно­ву в цен­трі ува­ги аль­пі­ні­стів. Від­ра­зу три клас­них мар­шру­ти:

• мар­шрут 1
• мар­шрут 2
• мар­шрут 3

Ав­тор: Сер­гій Пу­га­чов

«Аномальний вересень», або ностальгія за «Очима».

Нез­ва­жа­ючи на гуч­ну наз­ву, Східна вершина Ай-Петрі (1100 м), ма­буть, най­менш хо­джена го­ра Кри­му. Більшість прой­де­них ще в 70-х ро­ках мар­шру­тів не ма­ли дру­го­го про­ходжен­ня. Ні­би­то, дале­ко, ні­би­то, немає опи­сів, а ліс­ни­ки — злі.

Одна­к ось вона, до­бре помітна з шос­е Ял­та–Сева­сто­поль Східна стіна. А з ка­нат­ної до­ро­ги вид­на про­сто ве­ли­ко­леп­но.

А ще ми (збірна Укра­ї­ни) ба­га­то ро­ків на зи­мо­вих збо­рах вчи­ня­ли забіги по Міс­хор­ській стеж­ці, що йде на яй­лу уз­довж за­хід­но­го зрі­зу сті­ни. З до­ро­ги до­бре вид­ні два чер­во­но-жов­тих пля­ми на лі­вій час­ти­ні сті­ни. Ми па­фос­но на­зи­ва­ли їх «о­чі Дія­во­ла». Нез­ва­жа­ючи на на­стій­ливі ре­ко­мен­да­ції на­ших тре­не­рів, ніх­то ні ра­зу не на­ва­жи­вся дать дья­во­лу в «о­чі». Стінка взимку була ма­й­же зав­жди в сні­гу. Та й ви­со­ко, та й хо­лод­но, та й на­утро зно­ву бігти по стеж­ці в сні­гу на Го­лов­ну. (Від до­ро­ги до Го­лов­ної пе­ре­пад — 1000 м. Прим. Забігав­шо­го не­од­но­разо­во).

Однак навесні 2006 ро­ку я зі су­пут­ни­ка­ми (Шилов Юрій — Кривий Ріг і Ігор Добровольський — Крим) сходив маршрут, зробивши дру­ге про­ходжен­ня. Ма­ло з чим порів­ня­не нас­олод­жен­ня від по­знан­ня не­відо­мо­го (ні най­мен­шо­го опи­су).

• Крюк, вбитий в сос­ну на стан­ції;
• свин­це­ві копер­хе­ди з по­ржа­ві­ли­ми тро­си­ка­ми;
• чер­во­ний ка­мінь з мар­шру­ту, який я по­про­сив Юру взяти для ме­не на спо­мин і, що ви­явив­ся на вер­ши­ні го­ри три­кіло­гра­мо­вим бу­лиж­ни­ком (ін­ше при мо­є­му по­біж­но­му огля­ді схов­а­лось під ша­ром хвої).

Пев­но, на вер­ши­ні я роз­ко­ло­в його мо­лот­ком. Те­пер у ме­не збе­рі­га­єть­ся цей «ула­мок о­ка» — ні, ма­буть. Все стало­ся то­ді, та й на­далі, до­бре.

Всі ці при­чи­ни по­бу­ди­ли нас з мо­їм на­пар­ни­ком і тре­не­ром — За­гір­ня­ком Ми­ха­й­лом Ва­си­льо­ви­чем — до по­шу­ку шля­ху пер­шо­про­ход­жен­ня. Чим ми і зай­ня­лись в кін­ці ве­рес­ня.

Зреш­тою, не тіль­ки цим. Жит­ло в без­по­се­ред­ній бли­зо­сті від од­но­го з заво­дів «Массан­дри» по­бу­ди­ло нас за­ну­ри­ти­сь в іс­то­рію і чарів­ний світ ню­хів і сма­ко­вих від­чут­тів. Тобто — від­ві­дан­ня де­гу­ста­цій­но­го за­лу. Ма­ли пра­во со­бі по­зво­ли­ти. Під­ста­ва вже стала­ся. Крим — не тіль­ки міс­це для роз­ма­хи­ван­ня мо­лот­ком і по­ті­ня під рюк­за­ком!

Те­пер опис є. Фо­то — є. А клас­си­фі­ка­тор від­ко­рек­то­ва­ний.

Що ж до вражень від «Ве­рес­ня»:

• гриб­на по­ра;
• зо­ло­та осінь;
• два чер­во­них ри­жи­ка під ве­ли­кою сос­ною на пол­ці;
• і лиш хо­лод­на і, над­мір­но до­щова, по­го­да зму­си­ла тро­хи хви­лю­ва­ти­ся за судь­бу мар­шру­та. Але. Це і ви­зна­чи­ло наз­ву мар­шру­та. Так, і во­за­га­лі, ко­ли зосере­ди­в­ся на спо­ми­нах, і це спо­ну­ка­ло ме­не на огляд Східної стін­ки, то вирі­шив да­ти і фо­то «О­ка», які ро­бив ще плів­ко­вим фо­то­а­па­ра­том, а за­од­но і по­знай­о­ми­ти Вас з аль­пі­ніст­сь­ки­ми ра­ре­те­та­ми (май­же ар­те­фак­та­ми) то­го пе­рі­о­ду.

Ми­ха­й­ло За­гір­няк про підйом «Аномальний ве­ресень»

Ми­ха­й­ло За­гір­няк

Прой­шов літ­ній се­зон. В до­щах і сні­гах про­бу­ва­ли схо­ди­ти на Че­гем по но­во­му шля­ху, по­тім Джа­й­лик по Хац­ке­ви­чу.

Ба­га­то бор­ть­би. Зня­ли за­пис­ки з двох кон­троль­них турів на мар­шру­ті Хац­ке­ви­ча. Ви­й­шли на гре­бінь. А тут при­й­шла зи­ма в ли­пні.

Зво­рот­но — по шля­ху підйо­му. Ве­се­ло — вго­ру. Сум­но — вниз. «Немає в жи­тті ща­стя». До­до­му до справ.

Спра­ви спра­ва­ми, а в го­ри хо­четь­ся. Їде­мо в Крим, хоча про­гно­зи — дрянь. Ви­ще Ай-Пет­рі тех­ні­чної го­ри в Кри­му по­ки немає. По крих­тах зби­ра­ємо ін­фор­ма­цію про Ай-Пет­рі Східну до­сих пір.

Нічо­го кон­крет­но­го в пись­мо­во­му ви­гля­ді.

Все ж після три­ва­лих ход­жень під сті­ною зу­пи­ня­ємо­ся на її ді­лян­ці між «О­ком» (М. Гор­бе­нко) і контр­фор­сом Пів­денної сті­ни В. Мо­но­га­ро­ва. Зда­єть­ся, кру­то, але ло­гіч­но.

Ро­бо­та в дощ і ві­ter, гір­ше, ніж в бе­рез­ні.

Не па­мя­таю тако­го ве­рес­ня за ба­га­то ро­ків. То­му і «Аномальний ве­ресень».

Тіль­ки гри­б­ни­кам ні­чо­го. Знай, пере­кли­ка­ють­ся, таке вражен­ня, що пря­мо під но­га­ми.

Голов­ний орі­єн­тир на мар­шру­ті — ве­ли­ка сос­на.

Скіль­ки лі­з­ли, все ду­мав, ко­ли ж ця ве­ли­ка сос­на. По­тім ви­яви­лось, це — тіль­ки по­ло­ви­на шля­ху. Але «скіль­ки мотуз­ці не ви­ти­сь, все кін­цю бу­ти».

Ви­ка­раб­ка­лись по лі­су на вер­ху.

Все тех­ні­чне на схе­мах і в опи­сі.

Хай ща­стить на мар­шру­тах!

Ай-Пет­рі Східна

Па­спорт підйо­му

• 1. Укра­ї­на, Крим.
• 2. Клас ске­льний.
• 3. Рай­он підйо­му — Пів­ден­ний бе­рег Крипту, хре­бе­т — Го­лов­на (пер­ша) гряда Крим­сь­ких гір.
• 4. Вер­ши­на Ай-Пет­рі Східна (1100 м), мар­шрут «Аномальний ве­ресень».
• 5. Кат. скл.: 6А.
• 6. Ха­рак­те­ри­сти­ка мар­шру­ту:

пе­ре­пад ви­сот всьо­го мар­шру­ту — 520 м, пе­ре­пад ви­сот стін­ної час­ти­ни мар­шру­ту — 270 м

про­тяжність мар­шру­ту — 331 м (кате­го­ро­ва­них ді­ля­нок), (крім то­го на під­хо­дах 50 м — 1-ї кат. скл.; н/к і I кат. скл. 210 м до ви­хо­ду на тро­пу).

про­тяжність ді­ля­нок V кат. скл. — 103 м;

про­тяжність ді­ля­нок VI кат. скл. — 131 м;

се­ред­ня кру­тиз­на стін­ної час­ти­ни мар­шру­ту — 78°.

• 7. За­би­то (ви­ко­ри­ста­но) крю­ків (в тому чис­лі в зна­мен­ни­ку для ІТО):

ске­ль­них 65/20

• заклад­них еле­мен­тів 20/15

• френ­дів 15/10

• шлям­бур­них (з них на стан­ці­ях) 13/(7)

• 8. Хо­до­вих го­дин — 25 год, спуск в день ви­хо­ду на вер­ши­ну.
• 9. Кількість нічлі­гів: немає
• 10. Учас­ни­ки: За­гір­няк Ми­ха­й­ло Ва­си­льо­вич, МС, ін­стр.-мет. I кат.;

Пу­га­чов Сер­гій Олек­сан­дро­вич, МС, ін­стр.-мет. II кат.;

• 11. Тре­нер ко­ман­ди: За­гір­няк Ми­ха­й­ло Ва­си­льо­вич.
• 12. Об­роб­ка: 27–28 ве­рес­ня 2013 р.
• 13. Ви­хід на мар­шрут: 29 ве­рес­ня 2013 р.

ве­р­ши­на: 29 ве­рес­ня 2013 р.

по­вер­нен­ня: 29 ве­рес­ня 2013 р.

• 14. Ор­га­ні­за­ція — Пол­тав­ська об­лас­на фе­де­ра­ція аль­пі­ніз­му і ска­ло­ла­зин­ня. «Аномальний ве­ресень», 6А, дов­жи­на 331 м R0–R1 (50 м, H/K, 500)

По­ча­ток мар­шру­ту пра­ві­ше ку­луа­ру, що йде влі­во-вго­ру. Вго­рі, ви­ще се­ре­ди­ни стін­ки, видна ве­ли­ка сос­на.

Ру­х:

• Вго­ру на на­ступ­ну трав'я­ну пол­ку.
• Стан­ція під на­ступ­ною на­хи­ле­ною пли­тою.
• Спра­ва — не­ве­ли­ка пе­че­ра-грот.

R1–R2 (15 м, II, 600), (30 м, I, 500)

Від стан­ції по про­стих ска­лах вго­ру, до на­хи­ле­ної монолі­тної пли­ти. Стан­ція бі­ля не­ве­ли­ких ку­щів ви­ко­на­на на своє­му сна­ря­жен­ні. На­да­лі на­пря­мок влі­во-вго­ру вка­за­ний не­ве­ли­кою стріл­кою — ↑.

R2–R3 (38 м, V, 750), (F6A)

Від стан­ції склад­не ла­зін­ня по пли­ті з на­ступ­ним пе­ре­хо­дом впра­во з лег­ко ор­га­ні­зо­ва­ною стра­хо­в­кою в сто­ро­ну сос­ни. Від неї вго­ру на пол­ку під вер­ти­каль­ну пли­ту. Стан­ція на 2-х шлям­бу­рах.

R3–R4 (32 м, \I, A1, 800)

Від стан­ції ру­х влі­во — вго­ру (шлям­бур). Після шлям­бу­ра ІТО по монолі­тній плит­ці:

• яко­рі
• рельєфні скай­ху­ки

Ру­ха­є­мо­ся в на­прям­ку ве­ли­ко­го яло­вця. Стан­ція на шлям­бу­рі (або на яло­вці).

R4–R5

• (12 м, \I+, А2, е — 1 шт, 1000)
• (24 м, \I+, А2, е — 2 шт, 900)

Від стан­ції по руй­но­ва­ній вер­ти­каль­ній трі­щи­ні вго­ру 12 ме­трів до шлям­бу­ра. По­тім влі­во вго­ру по сті­ні в на­прям­ку шлям­бу­ра. На­да­лі вздовж ко­сої на­хи­ле­ної промо­ї­ни — трі­щи­ни, стра­хо­в­ка в якій усклад­не­на (24 ме­три, яко­рі, рельєфні скай­ху­ки).

Стан­ція ви­ще не­ве­ли­ко­го яло­вця під ве­ли­кою ні­шею (про­ми­ві­ною). На шлям­бу­рі, збло­ко­ва­но­му зі сво­ї­ми точ­ка­ми, що зна­хо­дять­ся ви­ще і лі­ві­ше в на­прям­ку по­слідую­чо­го ру­ху.

R5–R6

• (22 м, I+, А2–А3, е-3 шт, 850)
• (15 м, I, А1, 900)

Від стан­ції по вер­ти­каль­ній трі­щи­ні вго­ру під про­ми­ві­ну. Її оми­на­є­мо впра­во. Шлям­бур. Дір­ча­сті скай­ху­ки. По­тім впра­во вго­ру по не­я­в­но­му не­ве­ли­ко­му внут­ріш­ньо­му ку­ту до шлям­бу­ра. Стра­хо­в­ка — яко­рі, за­клад­ки, толо­ри­ки. Після — по вер­ти­каль­ній, впо­слід­стві на­ви­саю­чій щі­ли­ні під не­ве­ли­ку сос­ну. Стан­ція ви­ще сос­ни на шлям­бу­рі плюс своє сна­ря­жен­ня.

R6–R7 (IV, 15 м, (F5C), 700), (28 м, VI+, A2, 1000), (12 м, II, 600)

Від R6 ру­ха­ти­сь влі­во–вго­ру по на­хи­ле­ній трі­щи­ні під вер­ти­каль­ну пли­ту до шлям­бу­ра. Мож­ли­ва ор­га­ні­за­ція про­мі­ж­ної стан­ції.

По­сля — в на­прям­ку ве­ли­ко­го де­ре­ва:

• ру­хоч впра­во
• да­лі по про­стій трі­щи­ні в на­прям­ку зруй­но­ва­но­го ка­мі­на

Камін на­ви­сає. Ру­х:

• впра­во уз­довж на­ви­сан­ня
• на ви­по­ла­ж­у­ван­ня

Стан­ція на ве­ли­кій сос­ні. Стра­хо­в­ка — за­клад­ки, ка­ма­ло­ти, яко­рі.

R7–R8 (40 м, IV, 750)

Піс­ля стан­ції ла­зін­ням по зруй­но­ва­но­му ку­ту і не­ве­ли­ким стін­кам на ве­ли­ку тра­вя­ни­сту те­ра­су.

R8–R9 (25 м, V, A1, 700)

Піс­ля стан­ції — влі­во вго­ру в на­прям­ку ма­лень­кої сос­ни. Стан­ція ви­ще на ве­ли­кій сос­ні.

R9–R10 (40 м, V⁺, A1, (F6A), 800), (15 м, II)

Від стан­ції влі­во ла­зін­ням або ма­ят­ни­ком під вер­ти­кальні пли­ти. По­тім — по ко­сому по­ло­ку впра­во до вер­ти­каль­но­го ка­мі­на. Ба­жа­на ор­га­ні­за­ція про­між­ної стан­ції. По­тім по си­сте­мі щі­лин і тра­вя­ни­стих по­лок — на ве­ли­ке де­ре­во. Стан­ція на ве­ли­ко­му де­ре­ві.

R10–R11 (10 м, I, 550), (200 м, Н/К, 450)

Від стан­ції вго­ру на ве­ли­ку тра­вя­ни­сто-лі­со­ву те­рас­су і да­лі впра­во вго­ру, че­рез ліс на ве­ли­ку вид­о­ву пло­щад­ку. Спра­ва в 20 м — Міс­хор­ська тро­па, по якій спуск на шос­е Ял­та–Сева­сто­поль. 1–1,5 год.

На мар­шрут ре­ко­мен­дуєть­ся:

• ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти подвій­ну мо­туз­ку
• мо­лот­ки для обох уча­с­ни­ків
• дір­ча­сті ске­льні крю­ки під ді­а­метр 8,0 мм
• рельєфні ске­льні крю­ки се­ред­ніх роз­мі­рів
• крю­ки: вер­ти­каль­ні, го­ри­зон­таль­ні, яко­рні, U-по­діб­ні
• за­клад­ки різ­них роз­мі­рів

Мож­ли­ве за­сто­су­ван­ня тро­си­ків-дов­жи­ни­те­лів для крю­ків.

Стан­ції або на де­ре­вах, або на шлям­бу­рах дов­жи­ною 45 мм, ді­а­метр 10 мм. До­по­вню­ва­ти зру­чні­ше або яко­ря­ми, або крю­ка­ми.

Ре­ко­мен­да­ції для тих, хто піднімається:

До­бра дов­га ші­стка, що ви­ма­гає від уча­с­ни­ків ви­ко­нан­ня ве­ли­ко­го об­ся­гу аль­пі­ніст­сь­ких ро­біт. Ре­ко­мен­дуєть­ся до­бре під­го­то­в­ле­ним звя’з­кам, що вмі­ють ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти весь ар­се­нал аль­пі­ніст­сь­ко­го сна­ря­жен­ня. Ре­ко­мен­дуєть­ся для про­ходжен­ня в пе­рі­од дов­го­го світ­ло­во­го дня.

З мар­шру­ту мож­на «піти» впра­во з R7 на мар­шрут Мо­но­га­ро­ва, або влі­во з R8 на мар­шрут «О­ко».«Аномальний ве­ресень»