Паспорт сходження

Район: Східний Памір, Китай, розділ 11.3 класифікаційної таблиці.
Найменування вершини: Музтаг-Ата, 7546 м, маршрут: по Ю гр.
Пропонується — 5Б кат. ск., першопроходження.
Характер маршруту: льодово-сніжний.
Перепад висот маршруту: близько 1450 м.

Протяжність маршруту: близько 3200 м. Протяжність ділянок: 5 кат. ск. – 20 м. Середня крутість:
- основної частини маршруту – близько 45°,
- усього маршруту – близько 35°.
Залишено крюків на маршруті:

Усього – 0, у т. ч. шлямбурних – 0. Використано крюків на маршруті:
- шлямбурних – 0 шт.
- Використано всього ІТО – 2.
Ходових годин команди: близько 18 год, 3 дні.
Керівник команди:
- Шамало Валерій Павлович, МС Росії.
- Учасник: Горбатенков Олексій, 1-й сп. розряд.
Тренер:
- Шамало Валерій Павлович, МС Росії.
Вихід з БЛ: 9:00 21 серпня 2005 р.

Вихід на маршрут: 10:00 22 серпня 2005 р. Вихід на вершину: 15:00 24 серпня 2005 р. Повернення до БЛ: 23:00 24 серпня 2005 р.

Рис. 1. Загальне фото вершини з наближеними маршрутами

Маршрут по Західному схилу 5А кат. ск., рук. Кузьмін, 1956 р. (Пунктиром позначено не видиму на фото частину маршруту)
Маршрут двійки В. Шамало – О. Горбатенков, м. Санкт-Петербург, 22–24 серпня 2005 р. Орієнтовно 5Б кат. ск. (Пунктиром позначено не видиму на фото частину маршруту)

Місце зйомки – вершина Коскулак, 17 серпня 2005 р.

Рис. 2. Профіль Південного гребеня. Місце зйомки – Північна стіна Коскулака. Висота близько 6250 м. Дата зйомки 14 серпня 2005 р.

Рис. 3. Профіль маршруту по Південному гребню.

Короткий опис району сходження

Вершина Музтаг-Ата розташована поблизу кордону гірських систем Паміру і Кунь-Луня, на території Китаю.

Перше сходження на неї було здійснено в 1956 р. радянсько-китайською експедицією під керівництвом Кузьміна по західному схилу. З того часу на вершину здійснено велику кількість сходжень, в основному, по положистих західних схилах. Відомі також сходження з півночі та північного сходу. До південного заходу від вершини над сніговим плато на 70 м височіє в. Калаксонг, також називається і льодовик на південь від масиву, що відокремлює Музтаг-Ату і в. Калаксонг від в. Коскулак. Від снігового плато поблизу перемички між Музтаг-Атою та Калаксонгом в південному напрямку до перевалу 6100 відходить красивий явно виражений гребінь, яким до 2005 року сходжень не здійснювалося. У 2005 році після невдалої спроби групи з Москви (до 6800 м) були здійснені 2 успішних сходження по Ю гр. – нашою двійкою (Горбатенков–Шамало) 22–24 серпня, і групою туристів МАІ під рук. А. Лебедєва (із заходом на Калаксонг), наприкінці серпня.

Для сходження ми використовували базовий табір (4450 м), розташований на захід від Музтаг-Ати. Дістатися туди можна від м. Кашгар на машині за 1 день. Прямо в БЛ можна доїхати на джипі, але з метою забезпечення зайнятості місцевого населення за декілька км групи висаджують із машин і доставляють їх вантажі в БЛ на верблюдах.

Підхід від БЛ під наш маршрут по північній стіні займає 1–2 дні. Шлях проходить в обхід льодоспаду на льод. Калаксонг, потім по морені лівого орографічного (правого за ходом) краю льодовика, далі трохи (на 50 м) приспускається на льодовик.

Попадаються невеликі тріщини, які, як правило, легко перестрибуються.

Місця для зручних нічлігів є практично скрізь.

Початком маршруту логічно вважати перевал 6100, після якого необхідно рухатися зі страховкою.

Схема маршруту в символах UIAA. Масштаб 1:6000


R9	-	Фото 6, 7	1–2	1000 м	25°
R8	-	Фото 5	1–2	1000 м	10–20°
R7	-		4	70 м	55°
R6	-		3	500 м	40–45°
R5			4/5	40 м	65°
R4	-	Фото 4	3-	450 м	40–45°
R3	-	Фото 3	4-	60 м	55°
R2	-	Фото 2	2–3	500 м	40°
R1	-	Фото 1	4-	300 м	55°

Рис. 7. Технічне фото маршруту.

На вершині Музтаг-Ати група не виявила записки, але знайшла велику кількість вішок, що позначають вершину, а також старий напівзруйнований тур. У якості підтвердження перебування на вершині зроблено знімки учасників на тлі вершинного пагорба (висотою 3–4 м). На жаль, погода не дозволяла зробити панорамні знімки із виглядом на навколишні вершини. На відстані близько 50 м на північ від зазначеного місця знаходиться ще один вершинний пагорб із вішками, що позначають вершину. Визначити, котрий із двох вершинних пагорбів вище, видається можливим тільки за наявності точних приладів.