1. Клас технічний
2. Італія, Альпи, ущ. Сарка
3. Монте Бренто (1535 м) по Східній стіні, маршрут «Іль Ґранде Інкубо»
4. Предположино 6Б кат. скл.
5. Перепад висот 850 м, протяжність 1015 м, протяжність ділянок лазіння V кат. скл. — 345 м, протяжність ділянок лазіння VI кат. скл. — 255 м, протяжність ділянок лазіння VII¹ кат. скл. — 65 м, протяжність ділянок ІТО А0 — 85 м, протяжність ділянок ІТО А1 — 15 м, протяжність ділянок ІТО А2 — 160 м, протяжність ділянок ІТО А3 — 120 м, середня крутість маршруту — 85°, середня крутість нижньої частини маршруту — 65°, середня крутість верхньої частини маршруту — 115°
6. Забито крюків: скальних: 69/38* закладок: 20/0 шлямбурних: 111/111* * — забиті раніше
7. Ходових годин команди 47 г, 5 днів на підйом, спуск у день виходу на вершину.
8. Ночівлі: 1 — сидяча на полиці 2 — висяча на бауле 3 — висяча на бауле 4 — висяча на бауле
9. Керівник: Новіков Олександр Вікторович, 1-й сп. розряд, м. Москва. Учасники: Білоусов Володимир Олександрович, КМС, м. Одинцово.
10. Тренер: Кауц Леонід Сергійович, КМС, м. Москва.
11. Вихід на маршрут: 3 січня 2007 р. Вершина: 7 січня 2007 р. Повернення: 7 січня 2007 р.
12. Федерація альпінізму та скалолажання м. Москви.

Опис району

Масив Монте Бренто розташований на півночі Італії, у південних відрогах Італійських Альп. У всьому світі цей район відомий своїми скалолазними та альпіністськими маршрутами, прокладеними по вапнякових стінах, що височіють правим (орографічним) берегом долини річки Сарка. Із півдня на північ тягнуться стіни масивів Колодрі, Чима Алья Косте, Монте Бренто, Монте Касале тощо. Перепад висот на цих стінах досягає півтора кілометрів (Монте Касале), але в основному коливається від 300 до 600 метрів. Абсолютні висоти масивів порівнянні з кримською яйлою.

Монте Бренто (1535 м) вирізняється серед інших — незвичайно протяжними нависаннями, що формують верхню частину стіни. Перепад стіни становить 850 метрів. По стіні прокладено два маршрути по центру нависань. Найстаріший із них — «Віа Вертиджине» (1992 рік), було пройдено із застосуванням колосальної кількості шлямбурних крюків і не становить для альпіністів особливої складності та інтересу. Цей маршрут було пройдено у 2005 році В. Білоусовим для ознайомлення з рельєфом стіни.

Другий маршрут, «Іль Ґранде Інкубо», на думку знавців району, є перлиною альпіністських маршрутів долини. Порівняно молодий маршрут (1997 рік) пройдено Андреа Занетті та Дієго Філіппі і має всього кілька повторень. Перше повторення було здійснено у 2000 році. Після цього маршрут повторювався не частіше ніж один раз на рік, можливо навіть і рідше.

Клімат тут досить теплий. Влітку спека ускладнює сходження через відсутність води на стіні. Осінь, зима та весна — більш підхожі сезони. Взимку дуже короткий день, що збільшує тривалість сходження.

В Італії розгалужена мережа доріг, тому під маршрути зручні під'їзди та короткий підхід (1,5–2 год).

У рамках Чемпіонату Росії з альпінізму у технічному класі взимку 2006–2007 нами було прийнято рішення пройти маршрут «Іль Ґранде Інкубо» по східній стіні масиву Монте Бренто (1535 м).

Технічні та тактичні дії команди

2 січня 2007 р. було проведено заброску, частину спорядження було занесено під маршрут. Це було зроблено з метою розвідати шлях та полегшити підхід під стіну рано-вранці.

Погода до початку сходження стояла нестабільна: вдень хмарно, вночі йшли дощі. У день заброски було ясно, і стіна встигла підсохнути. За умови проходження нижньої, позитивної частини маршруту сухими скелями — закінчувати маршрут можна будь-якою погодою, оскільки верхня частина сильно нависає і захищає від опадів. Виходячи з цього, старт було заплановано на 3 січня 2007 р.

На маршруті неможливо поповнити запаси води, командою було взято 12 літрів із розрахунку на 4 повних дні. Ночівлі планувалися всі сидячі або висячі на сидушці та бауле. Спорядження підібрали виходячи з опису маршруту, опублікованого в книзі Дієго Філіппі «Стiни долини Сарка». У розпорядженні були скайхуки, крюки, закладки, сокирки, якореві крюки та камелоти. Такого набору достатньо для проходження маршрутів 6 категорії.

3 січня команда вийшла на сходження. Відповідно до тактичного плану, першого дня було пройдено всю нижню частину маршруту. Наступні чотири дні команда працювала на нависаннях і 7 січня вийшла на вершину. Того ж дня ввечері команда повернулася на базу.

Ключові ділянки маршруту проходили вільним лазінням та на ІТО, зокрема на скайхуках. Шлямбура присутні на маршруті у достатній кількості для забезпечення задовільної безпеки руху. На маршруті зміна ведучого відбувалася щодня. Перший йшов із двома верівками — динамічною та статичною. Динамічною здійснювалася страховка, по статичній за допомогою Petzl ProTraxion перший витягував баул. Другий піднімався по перилах із рюкзаком і супроводжував баул.

На траверсах користувалися допоміжною верівкою, за допомогою якої видавали баул, щоб уникнути перетирання верівки.

Спостереження за групою велося з дороги під стіною у бінокль. Зв'язок здійснювався за допомогою мобільного телефону.

Опис маршруту за ділянками

Маршрут можна умовно розділити на три основні частини: цокольна, велика полиця та нависання.

Частина перша. Цокольна.

Переборюється переважно вільним лазінням. Фактура скелі в основному тверда, хороші точки для страховки. Станції обладнані для спуску по подвійній верівці.

Ділянка R0–R1

Прямо по вертикальній стіні. Протяжність — 30 м, VI+.

Ділянка R1–R2

Проходить прямо над білою плитою, вище є місце для страховки. Далі тримайте напрямок праворуч. Протяжність 45 м, V+.

Ділянка R2–R3

По похилій плиті, що закінчується другою стінкою. Протяжність 45 м, IV+.

Ділянка R3–R4

Проходити прямо по стінці, потім більш проста ділянка, що закінчується станцією. Протяжність 50 м, VI, A0.

Ділянка R4–R5

Шлях проходить по простій позитивній стінці, напрямок — праворуч. Протяжність — 45 м, III.

Ділянка R5–R6

Маршрут іде вертикально вгору по плиті. Протяжність — 55 м, V+.

Ділянка R6–R7

Траверс праворуч, потім по зарослій травою тріщині, V, 40 м, потім більш складне лазіння VII, 10 м.

Ділянка R7–R8

По розширенню праворуч, потім по вертикалі ліворуч. Протяжність 45 м, V.

Ділянка R8–R9

По плиті і далі вертикально вгору ліворуч. Протяжність 45 м, V.

Ділянка R9–R10

Нагору по плиті, потім по положистих скелях до дерев. Протяжність — 30 м, V.

Ділянка закінчується великою полицею під основними навесами. Для продовження маршруту слід зробити траверс ліворуч, а потім йти нагору по великих нависаннях червоного кольору.

Частина друга. Велика полиця.

Ділянка R10–R11

Траверс ліворуч по полиці, зарослій травою, до станції із ланцюгом, що належить також і до маршруту «Вертиджине» (Головокружіння). Протяжність — 100 м.

Ділянка R11–R12

Траверс ліворуч, що закінчується болтом для станції. Протяжність — 40 м (ділянка загальна із «Віа Вертиджине»).

Ділянка R12–R13

По плиті та невеликій полиці до дерева. Станція. Протяжність 40 м, +IV (ділянка загальна із «Віа Вертиджине»).

Ділянка R13–R14

Далі траверс ліворуч. (Прямо вгору лізти неправильно, це варіація маршруту, яку проходив Андреотті.) Потім слідують загальними із «Віа Вертиджине» болтами. Ділянка закінчується станцією. Протяжність: 40 м, V+, A0.

Частина третя. Нависання.

Загальна характеристика: складний підйом по плитах, нависанням та карнизам. Структура скелі досить тверда на першій ділянці. Потім вона кришиться і тому становить складнощі для подолання. Перші тринадцять верівок особливо складні для подолання. Трапляються крюки і, досить рідко, шлямбура. Є дірки під скайхуки. Решта сім верівок нависань пробиті. Складність становить повернення по подвійній верівці після перших семи ділянок.

Ділянка R14–R15

Від станції на «Віа Вертиджине» потрібно зробити траверс праворуч через плиту. Переборюється вільним лазінням. Структура скелі — тверда. Протяжність — 20 м, VI.

Ділянка R15–R16

Продовжується траверс праворуч до крюка та шлямбура. Протяжність — 35 м, VI, A2.

Ділянка R16–R17

Траверс ліворуч через карниз, точки для страховки ненадійні, потім маршрут іде безпосередньо нагору до крюка та шлямбура на станції. Протяжність — 30 м, VI, A3.

Ділянка R17–R18

Прямо по плиті із тріщиною до «Карниза Відчаю», потім праворуч — відколу. Слід часто страхуватися, мало надійних точок страховки. Протяжність: 40 м, VI+, A3.

Ділянка R18–R19

Траверс праворуч, потім вертикально по стіні. Необхідно часто страхуватися, багато точок ненадійні. Протяжність: 35 м, VII.

Ділянка R19–R20, «Щолкунчик»

Вона є ключем усього сходження. Починається над станцією. Необхідно рухатися саме прямо (а не праворуч!) до того часу, поки не закінчиться перше нависання. Потім робимо траверс праворуч вище великих живих колон і потім потрібно забороти ще одне нависання, яке починається в «Куті Ґриджио». У рамках цієї ділянки необхідно подолати гігантську колону, яка буквально виростає із основної стіни. У деякі моменти здається, що наступного моменту ця колона просто обрушиться, розколеться. Тому ця ділянка й називається «Щолкунчик». Протяжність ділянки 40 м, VI, A3.

Ділянка R20–R21

Прямо по внутрішньому куті. Страховка в основі кута. Протяжність 15 м, V.

Ділянка R21–R22

Жовтий внутрішній кут та карниз «Тендиніті». Ділянка вимагає напруженої роботи, досить важкий для подолання. Є багато місць для закладання точок, завершується ділянка нависанням та станцією. Протяжність 40 м, VI, A2.

Ділянка R22–R23

Продовжуємо рух по внутрішньому куті, далі вихід через невеликий карниз. Потім очевидний траверс ліворуч, який закінчується станцією. Протяжність 40 м, VI, VI+.

Ділянка R23–R24

Перші 15 м переборюється швидко вільним лазінням. Потім починається «Сонячна діагональ». Ділянка проходить по твердій, надійній скелі, трохи нависає. Лазіння ускладнюється і через 10–15 м доводиться перейти на ІТО. Є можливість просуватися швидко, використовуючи крюки та шлямбура. Протяжність 50 м.

• V — 10 м
• VII — 15 м
• A2 — 25 м

Ділянка R24–R25

На цій ділянці необхідно подолати «Карниз Надії».

• Впочатку 6 м по вертикалі, перестёжка — стеля.
• Далі серія дірок під скайхуки близько 10 м із одним шлямбуром у верхній частині.
• Потім лазіння 4 м до станції. Протяжність 30 м. VI (5 м), A0 (10 м), A3 (15 м).

Ділянка R25–R26

Після перших метрів сильного нависання починається траверс праворуч. Необхідно посилено страхуватися. Цей траверс призводить до «Кафедри того світу». Станція тут виключно незручна. Протяжність 20 м, VI, A1.

Ділянка R26–R27

Дуже витончений траверс по вузесенькій поличці, що веде до «Кута Мізері». По куту вгору потім забірати ліворуч. Перед станцією невелике ускладнення лазіння. Протяжність 45 м, VI, VII, A0.

Ділянка R27–R28

Траверс ліворуч, що проходить по твердій надійній плиті, потім прямо вгору на нависання, використовуючи шлямбура та скайхуки. Протяжність 30 м, VI, A2.

Ділянка R28–R29

«Товкушка». Як і на внутрішньому «куті Мізері», тут найбільш крихкі, пухкі частини скелі. Потрібно зробити траверс праворуч, потім піднятися до цільному білому зведенню. Шлямбура, крюки та дірки. Протяжність 40 м, A2+.

Ділянка R29–R30

Тягнеться прямо нагору по розширюваному внутрішньому куті. Пересування лазінням, потім ІТО по крюках, дірках та шлямбурах. Тут найкраща структура скелі на всьому маршруті. Протяжність 30 м, VI, A3.

Ділянка R30–R31

Прямо по внутрішньому куті, потім праворуч, і далі до станції під карнизом. Із цієї ділянки можна побачити практично весь маршрут — видимість приблизно 800 м. Протяжність 30 м, A2.

Ділянка R31–R32

Заключний карниз! Ділянка повністю пробита. 15 м, A0.

Ділянка R32–R33

Траверс праворуч по плиті, потім прямо у напрямку внутрішнього кута. Далі вихід на зарослий травою схил. Протяжність — 40 м, V.

Далі підйом прямо в ліс — по кам'янистій стежці, де під покрівлею одного з нависаючих карнизів можна влаштувати чудову стоянку! Технічне фото маршруту Профіль маршруту

Схема маршруту в символах UIAA

Графік сходження за днями

Таблиця розподілу лазіння та ІТО на маршруті

Лідував Новіков Лідував Білоусов

Таблиця порівняння категорій складності вільного лазіння

Фотографії

Фото 1: Ділянка R14–R18![img-5.jpeg]({"width":1312,"height":995,"