Чемпіонат Росії з альпінізму

клас висотно-технічний

Звіт

Про сходження команди Санкт-Петербургу на пік Одеси (4810 м), по «дзеркалу» Західної стіни, маршрут Русяєва, варіант, 6Б кат. скл. Тренери: Одинцов Олександр Миколайович, Смирнов Віктор Валерійович, Тимошенко Тетяна Іванівна

Санкт-Петербург, 2019 р. Паспорт сходження

Район 7.5.2 Ущелина Каравшин
Одеси, 4810 м, по «дзеркалу» Західної стіни
6Б кат. скл.
Характер маршруту: скельний
Перепад висот маршруту: 1160 м, протяжність маршруту: 1510 м, протяжність ділянок V кат. скл.: 245 м; ділянок VI кат. скл.: 835 м; пройдено на ІТО: 200 м.

середня крутизна маршруту: 66°, середня крутизна стінної частини: 74°

Використання точок страховки:

Всього (в тому числі для ІТО) якоревих крюків 53 / 12, камалотів 158 / 26, шлямбурів і крюків попередніх сходжень 25 / 7. На маршруті не залишено ніякого свого спорядження

Ходових годин команди: 30

днів: 3. Вихід на маршрут: 30 липня 2019 р. Вихід на вершину: 2 серпня 2019 р. Всі нічівлі на зручних полицях у наметі. Спуск у базовий табір: 3 серпня 2019 р., 1:00

Керівник:

Пеняев Ілля Миколайович КМС Учасник: Матинян Артур Арменович КМС

Тренер:

Одинцов Олександр Миколайович МСМК Смирнов Віктор Валерійович МС Тимошенко Тетяна Іванівна МС

Загальне фото вершини

Профіль маршруту

Фото початку маршруту

Характеристика дії команди

Цей маршрут для сходження було обрано з кількох причин:

Логічний, йде по рельєфу.
Мала кількість пересування на ІТО по дірках.
Рідко відвідуваний в останні роки.
Інформація була тільки щодо сходжень у дев'яностих роках.
Першопрохідцями були альпіністи з нашого альпклубу, в тому числі і наші інструктори, що теж приємно.

Склад команди: Пеняев І.М. і Матинян А.А. Обидва учасники мали на момент сходження досвід на маршрутах 6Б кат. тр. У наявності у нас були звіти тільки 1988 і 1991 років, та й сходжень по цій стіні ми ще не здійснювали, тому тактичний план було складено з можливістю нешвидкого руху. На сходження брали дві верёвки і вирішили обидві провести з вечора, щоб прикинути швидкість руху. Ще в таборі команда з Бельгії, яка спустилася з четвертої верёвки маршруту, сказавши, що вони не готові до такого ІТО, розповіла нам про варіант початку маршруту правіше лінії першопрохідців. «Beautiful climbing» — сказали вони, так і було. Першу верёвку ми полізли в десяти–п'ятнадцяти метрах від шлямбурної доріжки по чудовій щілині-відкидці, зі звісаючою стінкою. Першим працював Пеняев. До кінця верёвки вийшли на маршрут. З таким рельєфом абсолютно безсмисленно слідкурить поруч. Стартували о 16:00 30 серпня 2019 р. Швидкість руху виявилася хорошою, і до 18:00 ми вже спускалися вниз.

На наступний день, за прикладом очних чемпіонатів, о шостій ранку були готові лізти вище обробленої ділянки. Пеняев продовжив працювати першим. До 12:00 зупинилися перекусити на рівні «варежки» — запланованої нічівлі. На цій полиці ночують також сходжувачі по маршруту Крицука. Верёвкою вище — полиця з контрольним туром. Записки не знайшли. Залишили свою. До шостої години доробили до «грудей» — другої хорошої полиці для нічівлі на маршруті. Так само загальної з сусіднім маршрутом. У цей момент почав накрапати дощ, і ми без зайвих роздумів улаштувалися на нічліг. Опади не припинялися всю ніч.

На наступний день скала була сирою. До десятої години, знявши записку, почали рух далі. І з перших же метрів — не туди. Нас збентежило шлямбурне вухо, забите у восьми метрах над полицею. Явно не з маршруту Крицука. Видимо, його використовують, щоб спускатися на полицю для нічівлі, а йдучи на наступний день нагору, звільняють його. Тому ні петлі, ні карабіна на ньому немає.

Зрозумівши свою помилку далеко не відразу, ми витратили чотири години на 60 м скали. Але станція, врешті-решт, була зроблена на шлямбурах попередніх сходжувачів. Далі швидкість зросла. За наступні чотири з половиною години пролезли вже 200 м, провівши одну верёвку вище полиці під нічівлю.

О 18:30 пішов дощ. У цей день лідерував Матинян. На полиці записки не знайшли. Залишили свою на шлямбурі.

2 серпня, стартуючи о 7:00, до 14:30 ми були на вершині. Першим працював Пеняев. З вершини зняли записку красноярської команди, що пройшла двома тижнями раніше маршрут Воронова.

Верхня частина маршруту, перед виходом на гребінь, викликає деякі питання. З п'яти звітів по цьому маршруту, які є на сайті ФАР:

Тільки першопрохідці обрали стінку з додатковими чотирма верёвками шостого лазіння.
Всі інші, в тому числі і ми, вийшли на гребінь раніше, там же, де і маршрут Крицука.

Це і зрозуміло. Цей шматок маршруту обґрунтований тільки для збільшення складності, але ця лінія не являється логічною лінією руху.

Спускатися вирішили по знайомому шляху — 5Б Назарова, у бік ЛОМО. Почали в 15:30.

У табір повернулися о 1:00 3 серпня, зловивши на спуску, що почався за традицією о 18:30, сильний дощ.

На сходження було взято з собою 7 л води, із розрахунку на сніг на полицях. На «варежці» дійсно сніг був, проглядався з фотографій, але полиці, на яких ми ночували, виявилися сухими. Тому дощ по вечорах навіть спростив сходження, в цьому плані. Рух здійснювався, в основному, одночасним рухом, зі страховкою з періл, за винятком місць, де це було небезпечно. У процесі сходження був один зрив на пару метрів під час руху з ІТО. Лінія руху по маршруту, в цілому, не викликає питань у зв'язку з логічністю і великою кількістю старих шлямбурів, за винятком згаданого місця. Схема УІАА


































:--:	:--:	:--:	:--:	:--:	:--:	:--:	:--:	:--:
R23–R24	20	75	VI		3
R22–R23	55	80	V–VI		4	2
R21–R22	30	85	V+–VIe	5	5	1
R20–R21	30	85	V+e	3		1
R19–R20	30	85	VIe	4	3	1
R18–R19	15	85	VI, A1	1	4 / 2
R17–R18	45	85	VI, A2e-1 0M	4 / 1	2	2 / 2	2
R15–R16	30	80	VI, A2	6 / 2	6 / 2
R15–R16	30	80	VI, A1	3 / 2	3 / 2
R14–R15	40	80	VI	7	1
R13–R14	15	75	IV–V	1
	10	80	VI, A2e	3		2	5
R12–R13	30	80	VI, A1-2m	5	3		1
R11–R12	50	80	VI, A1	3 / 1	2

				Схема
:--:	:--:	:--:	:--:	:--:	:--:	:--:	:--:	:--:
Ділянка

R31–R32	40 0	30 – 55	III–IV
R30–R31	30	80	V+
R29–R30	35	60	V
R28–R29	25	70	VI
R27–R28	30	75	VIe
R26–R27	30	65 - 90	IV+e
R25–R26	30	80	VI, A2
R24–R25	30	80	VI, A2

Опис маршруту

Маршрут починається вище рантклюфта по внутрішньому куту — відколю з тріщиною, зі нависаючою правою частиною. Відкол набирає по дузі ліворуч. У самому його кінці в п'яти метрах лівіше станція на крупних камалотах (R1). Вгору і вправо по лінії шлямбурів (R2) під карниз, який долається в місці перетину його кварцевої жили. По шляху помічені, але не були використані дірки під скайхуки. Страховка бідна. Над карнизом, в основі внутрішнього кута станція R3. У обхід нависання по плитах у напрямку великого косого кута (R4–R5). По системі внутрішніх кутів вгору. У напрямку наступного карниза (R6). Проходить з набором ліворуч, потім праворуч у наступний великий внутрішній кут (R7). Далі по куту і по його лівій стінці (R8).

Кут закінчується. Зліва в сорока метрах нічівля «варежка» (R9). До контрольному туру ще одна верёвка по плиті вгору (R10). З лівої частини полиці вгору по стіні, потім по внутрішньому куту (R11). Вправо вгору по стінці, у напрямку карниза. Обережно. Стінка складається з відшарованого шару скали. Краще набрати правіше з початку верёвки. Подолавши карниз, у внутрішній кут (R12), який закінчується ще одним стелею. Станція під ним на шлямбурах (R13). Далі траверс на скаяхуках 10 м, потім вгору по стінці (R14). Далі по внутрішньому куту на полицю (R15). Маршрут продовжується нагору.

Зліва в 40 м полиця для нічівлі з контрольним туром. Тут ми полізли неправильно, тому R₁₆ осторонь від маршруту, але до R₁₇ повернулися на лінію. Ця станція знаходиться в 40 м над R₁₅. Рухатися потрібно по плиті з відщепами у напрямку нависання. Далі через серію нависань і карнизів вліво– вгору у напрямку внутрішнього кута (R₁₈). Далі вправо–вгору до відщепа– камина, через 15 м камін виклинцьовується (R₁₉). Далі по плиті, потім по внутрішньому куту вправо–вгору (R₂₀). Нависання обходиться праворуч (R₂₁). Далі по великому неявному внутрішньому куту під великий карниз. Із-під нього маятник ліворуч. Трохи вгору і ми потрапляємо на полицю для нічівлі (R₂₂) з третім контрольним туром.

З лівої частини полиці по внутрішньому куту вгору і по наступному великому куту (R23–R24), під велике руде нависання. Станція R24 на великому виступі на похилій полиці. Траверс ліворуч за перегин, потім вгору по тріщині. Через 50 м вихід на полицю (R25–R26). В описі першопрохідців у цьому місці засніжений кулуар. Зараз весь сніг розтанув, залишився тільки лід у тріщинах.

По полицях вгору, потім ліворуч по вертикальному каміну (R27). Приблизно тут маршрут в черговий раз стикається з маршрутом Крицука. Від каміна вгору по внутрішньому куту або по плиті з тріщиною правіше, ми вибрали другий варіант (R28). Ще 30 м по внутрішньому куту (R29).

У цьому місці першопрохідці пішли праворуч, в обхід великого бастіону. Команди ж Винокурова, Іванова, Пархачева, Останіна і Шабаліна, чиї звіти є на сайті ФАР, пішли ліворуч. Ми теж обрали лівий варіант. По внутрішньому куту на площадку з місцем для нічівлі (R30). Далі по вертикальному внутрішньому куту ще 30 м до наступної полиці (R31). А далі по нескладному гребню, на якому все ж є сенс страхуватися, ще 2 ч 30 хв до вершини.

Спуск по південному гребню по маршруту 5Б. Дуже далеко йти, зате всього одинадцять дюльферів.

Підсумок

Хороша підготовка і цілком хороша погода дозволили обігнати первісний план на десять годин. Відомої нам достовірної інформації, це найшвидше проходження маршруту, хоча в рейтингу чемпіонату 2015 року за основу взято час проходження 28 ч. Дізнатися, хто і коли пройшов за цей час, нам не вдалося.

Фото: