1. Клас технічних сходжень.
2. Паміро-Алай, Туркестанський хребет, ущелина Каравшин (Кара-су)
3. Вершина пік 4810 по «дзеркалу» західної стіни (маршрут Русяєва).
4. Кат. скл. — 6Б.
5. Перепад висот 1160 м, протяжність маршруту 1495 м, протяжність ділянок 5–6  кат. скл. 1220 м, середня крутість 68°, середня крутість стінної частини маршруту 74°.
6. Забито крюків:

7. Ходових годин команди — 61,5 г, днів — 5,5 днів.
8. Ночівлі — 4 лежачі ночівлі на снігових полках.
9. Метеоумови — складні, на другій ночівлі відсидка 2 дні.
10. Капітан: Винокуров Анатолій Пилипович — МС

Учасники:

• Комаров Віктор Васильович — КМС
• Сахаров Костянтин Олексійович — КМС
• Тельпов Олександр Олексійович — КМС
• Щербаков Олександр Миколайович — КМС
• Зуєва Тамара Олександрівна — КМС

11. Тренер: Винокуров Анатолій Пилипович — МС

12. Обробка початку маршруту 9 липня 1991 р. Вихід на маршрут 10 липня 1991 р.

• Відсидка на 2-й ночівлі 12 і 13 липня 1991 р.
• Вершина 16 липня 1991 р.
• Повернення в табір 16 липня 1991 р.

13. Організація — Мособлспорткомітет.

Фото 1. Загальне фото вершини. Знято 6 липня 1991 р. о 16:00 із точки 1, відстань до стіни 5000 м, висота 3500 м, об'єктивом «Юпітер-37», F = мм. Маршрути:

• Крицука
• Русяєва
• Воронова
• Копейки

Фото 2. Профіль стіни справа. Знято 9 липня 1991 р. о 10:00 із точки Ф2, відстань до стіни 1000 м, висота 3900 м, об'єктивом «Геліос-44М4», F = 58 мм.

Фото 3. Профіль стіни зліва. Знято 9 липня 1991 р. о 12:00 із точки ФЗ, відстань до стіни 1000 м, висота 3600 м, об'єктивом «Геліос-44М4», F = 58 мм.

Тактичні дії команди.

Команда повністю виконала тактичний план, який був розроблений перед сходженням, з урахуванням двох днів відсидки на другій ночівлі через погану погоду.

У тактичному плані був передбачений порядок роботи звязок і прив'язка графіка руху до контрольних точок. У ході проходження були внесені деякі корективи. Так, у день обробки вдалося обробити тільки 3,5 мотузки (замість 6 за планом) — завадила непогода, і на другий день 2-га звязка відпрацювала більшу кількість мотузок.

Команда працювала на маршруті в наступному порядку:

• 9 липня — першими працювали Комаров–Сахаров
• 10 липня — звязка Щербаков–Тельпов
• 11 липня — звязка Комаров–Сахаров

12 і 13 липня сиділи на 2-й ночівлі і боролися з непогодою.

• 14 липня — першою працювала звязка Щербаков–Тельпов
• 15 липня — звязка Комаров–Сахаров
• 16 липня — звязка Винокуров–Зуєва.

Таким чином забезпечувався відпочинок учасників і зберігався темп руху.

На сходженні використовувався весь арсенал сучасних технічних засобів:

• скальні крюки
• закладальні елементи
• «френді»
• «скай-хуки»
• крюконоги.

Перший піднімався на подвійній мотузці, наступні — по перилах з верхнім страхуванням.

Харчування в дні сходження було дворазовим, з додатковим індивідуальним харчуванням під час руху.

Зв'язок із спостерігачами, які перебували під стіною, здійснювала радіостанція «Віталка». Спостереження за групою велося за допомогою 12-кратного бінокля.

Опис маршруту за ділянками.

R1–R3 — монолітна плита з мінімальною кількістю зачіпок. Пункти страхування на шлямбурних крюках. Лазіння складне.

R4 — карниз. Переборюється в лівій частині. Далі вгору по монолітній плиті з мінімальною кількістю зачіпок. Лазіння складне. Використовуються «скай-хуки» і шлямбурні крюки для організації страхування.

R5 — нависання. Обхід у напрямку великих відколів і косого кута.

R6–R7 — великі відколи. По відколам захід у великий косий кут.

R8–R9 — косий кут. Рух по косому куті в напрямку навислого кута.

R10 — кут, що нависає. Рух по куті вгору. Лазіння складне із застосуванням ІТО. Невеликий поличок, зліва — ночівля на «Рукавичці».

R11, R12 — стіна виположується. Скелі загладжені потоками води. Вихід на поличку. 1-й контрольний тур.

R13 — крутість збільшується. Монолітна стіна з малою кількістю зачіпок. Рух спочатку вгору, а далі вправо від великого карниза.

R14 — великий карниз. Обходиться праворуч по великих відколюваннях, плитах, які відстають від стіни. Досить міцні. Захід у прямовисний кут. Лазіння складне.

R15 — по куті рух під карниз. Лазіння складне.

R16 — під карнизом траверс вправо із застосуванням «скай-хуків» і ІТО. Захід у кут. Далі по куті вгору із виходом на поличку. Лазіння складне.

R17 — по кутах вихід на поличку. 2-й контрольний тур. Хороша ночівля.

R18, R19 — монолітна стіна з достатньою кількістю зачіпок. Рух у напрямку великого явно вираженого кута.

R20 — по невеликому внутрішньому куті вгору до явно вираженого кута. Маятник вправо. Захід у явно виражений кут. Лазіння складне.

R21 — по куті вгору із виходом на невелику поличку.

R22, R23 — із полички по правому куті вгору під карниз. Під карнизом шлямбур. Маятник уліво. Захід у внутрішній кут, який виводить на поличку. Лазіння складне. 3-й контрольний тур. Хороша ночівля.

R24, R25 — рух по монолітній стіні до кута, що нависає, з малою кількістю зачіпок. Далі по куті, що нависає, вгору.

• По куті, що нависає, із явною метою вгору. ІТО. Лазіння складне. Вихід на поличку.
• Серія внутрішніх кутів. Залиті льодом. ІТО. Виводять на поличку.
• Внутрішній кут виводить на стінку. Залитий льодом. ІТО.
• Серія внутрішніх кутів. Сніг. Вихід на стінку.
• Серія стінок із виходом на гребінь. Хороше місце для ночівлі.
• Гребінь неявно виражений. Трапляються стінки і плити різної крутості.

Спуск із вершини по гребеню в напрямку вершини Ломо на перемичку 4810–Ломо і далі в ущелину Ак-су.

Таблиця спорядження.

Фото 5. Технічне фото вершини. Знято 6 липня 1991 р. о 16:00 із точки 1, відстань до стіни 5000 м, висота 3500 м, об'єктивом «Юпітер-37», F = мм.