Паспорт

1. Клас — технічний
2. Паміро-Алай, Туркестанський хребет, ущелина Кара-Су (верхів'я річки Каравшин)
3. Пік «4810», по центру Північно-Західної стіни (м-т Крицука)
4. 6Б категорія складності, третє проходження
5. Перепад висот 1210 м Протяжність 1546 м Протяжність ділянок 5–6 кат. скл. — 1140 м, Середня крутість основної частини маршруту — 78° (3600–4660), Ділянки 6 кат. скл.: 95° (15 м), 90° (370 м), 85° (60 м), 80° (150 м), 70° (80 м)
6. Забито крюків:

* — використання раніше забитих крюків та отворів для скай-хуків

7. Ходових годин команди 56 год, днів — 7

8. Ночівлі: 1-а лежача, на скелястій полиці; 2-а лежача, на скелястій полиці; 3-я сидяча, п'ятеро разом, один окремо

9. Керівник: Брук Михайло Олександрович — КМС Учасники:

   • Борисов Сергій Вікторович — МС СРСР
   • Гержа Сергій Львович — КМС
   • Кустов Євген Васильович — КМС
   • Хабібуллін Салават Загітович — КМС
   • Маніров Валерій Амірович — КМС

10. Тренер: Лебедихин Олексій Веніямінович — МСМК

11. Вихід на маршрут: 7 липня 1989 р. Вершина: 13 липня 1989 р. Повернення: 14 липня 1989 р.

12. Організація — Свердловський Облспорткомітет

ЗАГАЛЬНЕ ФОТО ВЕРШИНИ

ПРОФІЛЬ СТІНИ СПРАВА Липень 1989 р., камера «Любитель-166», відстань до стіни 25 км, висота 3500 м, точка зйомки №1

Сайт ↗

ПРОФІЛЬ СТІНИ ЗЛІВА Липень 1989 р., камера «Любитель-166», відстань 1 км, висота 3700 м, точка зйомки №2 Схема маршруту в системі УІАА

Тактичні дії команди

При складанні тактичного плану сходження орієнтувалися на тимчасовий графік проходження маршруту командою Крицука з урахуванням підвищеної засніженості маршруту.

На проходження маршруту за основним варіантом тактичного плану планувалося п'ять днів і один резервний день на погіршення погоди та стану маршруту. За запасним варіантом планувалося 1–2 додаткових дні на обробку маршруту зі спуском у штурмовий табір.

Погодні умови в районі сходження були екстремальними. Тому одним з основних пунктів тактики сходження був вибір сприятливого періоду — «вікна погоди» і повне його використання.

Іншим положенням, на якому ґрунтувалися тактичні дії команди, — це прив'язаність графіку сходження до місць нічлігів. На маршруті, хоча і в обмеженій кількості, але були полиці, і завдання полягало в тому, щоб дійти до них.

Команда почала обробку на наступний же день після періоду тривалої негоди, як тільки був отриманий задовільний прогноз на найближчі дні.

Перші ж метри показали, що складність маршруту вище очікуваної. Тріщини і щілини нависаючого гігантського внутрішнього кута забиті льодом, це вкрай ускладнювало організацію страховки і звело до мінімуму проходження скель вільним лазінням.

Вдень починалося інтенсивне танення снігу, і роботу доводилося припиняти. У цих умовах за перший день було оброблено 1,5 мотузки за 3 год роботи.

Крім цього, на першій мотузці замість 10 очікуваних шлямбурних крюків, залишених першопрохідцями (за звітом), виявлено було всього 4.

За підсумками роботи першого дня було прийнято рішення задіяти на обробку резервні дні.

На другий день радикальної зміни стану маршруту не було, але просто сидіти під маршрутом не дозволяли метеоумови. «Вікно» хорошої погоди могло закінчитися. На другий день за 6 год було пройдено ще 2,5 мотузки. Але основне завдання обробки — пройти гігантський внутрішній кут і великий карниз — вирішено не було.

Не вирішивши його, виходити на маршрут командою було недоцільно, оскільки це ставило під сумнів вихід за день на місце первинної ночівлі, тому було прийнято рішення продовжити обробку на третій день і вийти на маршрут командою 10 липня 1989 р.

На третій день обробки поставлене завдання було вирішено — за 7 год було пройдено 3 мотузки. 10 липня команда у повному складі вийшла на маршрут, який було пройдено за чотири дні згідно з тактичним планом. На вершину команда піднялася 13 липня 1989 р. о 17:00.

За рівнем фізичної та технічної підготовки склад команди був досить рівним. Це дозволило кожному з учасників попрацювати на маршруті першим:

• Є. Кустов — ділянки R0–R4, R17–R19, R25–R33
• С. Хабібулін — ділянки R5–R6, R34–R49
• Борисов С. — ділянки R7–R11, R20–R23
• М. Брук — ділянки R12–R17
• С. Гержа — ділянки R24–R25
• В. Маніров — ділянки R50–R51

Перший рухався на подвійній мотузці. Одна з мотузок з маркуванням УІАА. Друга використовувалася як перила. Всі інші піднімалися по закріпленій мотузці на двох затискачах з додатковою страховкою, верхньою або нижньою. Рюкзаки пришнуровували до пояса і піднімали на собі. Всі дні перший рухався у галошах. Для страховки і проходження команда використовувала весь арсенал сучасного спорядження:

• Скай-хуки
• френди
• закладні елементи різних типів
• вигвинчувані шлямбурні крюки

Протягом сходження рух на маршруті починався о 8:00–9:00. Останній учасник приходив на ночівлю не пізніше 18:00–19:00. Перша двійка закінчувала вечірню обробку маршруту о 21:00–22:00.

Гаряче харчування здійснювалося:

• вранці
• ввечері

На день усі члени команди отримували висококалорійний «перекус».

На ночівлях використовувалася каркасна висотна палатка арочного типу.

У другій половині сходження відбулося погіршення погоди (зниження температури, сильний вітер). Однак це не призвело до зниження швидкості просування, завдяки високій технічній та фізичній підготовленості учасників.

Протягом усього сходження і на спуску підтримувалася постійний стійкий радіозв'язок із спостерігачами. Частина спасотабору перебувала під маршрутом. Основний спасотабір перебував у базовому таборі, з яким була стійка радіозв'язок спостерігачів.

Опис маршруту по ділянках

Ділянка R0–R1.

• Гладка стіна з гострими ламкими зачіпками.
• Шлямбурна доріжка, пробита командою із м. Одеси в 1987 р.

Ділянка R1–R2. Стіна з невеликим нависанням, що виводить під карниз із відщепом. Використовуються ІТО, маленькі закладки.

Ділянки R2–R4. Уздовж відщепа вправо вгору під нависанням, у середній частині маятник вправо.

Ділянка R4–R5. Декілька правіше гігантського внутрішнього кута вгору по нависаючих відшаруваннях уздовж широкої кварцевої жили. На пункті шлямбур, на шлямбурі перший контрольний тур (виден зі старту). Скали сильно зруйновані.

Ділянка R5–R6. Маятник вправо на плити з відшаруваннями. Тече вода. Вгору до ніші, утвореної гігантським відшаруванням та стіною, тут — пункт страховки.

Ділянка R6–R7. Із ніші:

• вправо вгору,
• потім по нависаючих відшаруваннях у верхній частині внутрішнього кута до невеликої полиці, де є місце для організації ночівлі.

Ділянки R7–R9. Від ночівлі:

• вправо вгору через невеликий зруйнований внутрішній кут на плиту,
• маятник вліво,
• вихід під карниз.

Ділянка R9–R10. Карниз проходиться на ІТО.

Ділянки R10–R12:

• Покаті монолітні плити із загладженими зачіпками.
• Вільне лазіння вліво вгору за напрямком до широкої кварцевої жили.
• Обмежена кількість місць для страховки.

Ділянки R12–R17:

• Уздовж кварцевої жили — напружене вільне лазіння.
• У верхній частині — маятник вправо до відщепа, що виводить на велику полицю, де є гарне місце для організації ночівлі.

Ділянки R17–R19. З полиці вліво вгору знову по напрямку до широкої кварцевої жили, потім до лівого краю системи карнизів, що перетинають стіну.

Ділянка R19–R20. Із-під карнизів вліво вгору. Вільне лазіння, що чергується з маятниками і рухом на ІТО уздовж відщепів. Використовуються дрібні закладки.

Ділянка R20–R21. Рух вправо вгору у напрямку полиці з місцем для ночівлі. Сильно загладжені плити. Вільне лазіння чергується з рухом на ІТО на «небесних крюках» (скай-хуках).

Ділянка R21–R22. Рельєф дещо багатший. Рух в основному по розколині, що виводить до полиці з місцем для ночівлі.

Ділянка R22–R23. На полиці — шлямбурний крюк, на крюку — другий контрольний тур. Близько 7 м із полиці прямо вгору — вільне лазіння. Потім траверс вліво вгору у напрямку великого відщепа. У верхній частині відщепа на полиці — пункт страховки.

Ділянка R24–R25. Система маятників і траверсів. Вільним лазінням і з використанням ІТО рух вліво вгору до основи каміна.

Ділянки R25–R27. Камінь проходиться в основному вільним лазінням.

Ділянки R27–R30. По системі внутрішніх кутів і поличок рух вліво під основу гладкої стіни з розколиною.

Ділянки R30–R35. Система вертикальних стін, розчленованих щілинами. Проходиться з використанням ІТО і вільним лазінням. Монолітні скелі з мінімальною кількістю зачіпок. Місцями зустрічаються карнизи.

Ділянки R35–R38. Залитий льодом камін, що виводить під стінку, що закінчується карнизом.

Ділянки R40–R43. Плита з обривною розколиною, напружене лазіння. Карниз проходиться «в лоб» на ІТО.

Ділянки R47–R48. Розколина, прохідна на ІТО на нависаючій плиті. Вихід на полицю, розташовану в 15 м від передвершинного гребеня. Є гарне місце для ночівлі.

Ділянки R49–R51. Простий гребінь, що виводить на вершину. Рух поперемінний і одночасний.

Вихід на вершину 4810. Всього пройдено 1760 м за 69 ходових годин. (18 липня 1990 р.)

Всього забито:

• 
• 

Фото 4. Фотопанорама району. Знімок зроблено 22 липня 1990 р. Об'єктив «TAKOR» Φ1, висота — 3200 м.

• 1 — м-т Скрипка 6А кат. скл. 1988 р.
• 2 — м-т Ігголкіна 6А кат. скл. 1988 р.
• 3 — м-т Ігголкіна 6Б кат. скл., першопроходження 1990 р., категорія складності вказана орієнтовно.
• 4 — м-т Крицука 6Б кат. скл. 1988 р.
• 5 — м-т Русяєва 6Б кат. скл. 1988 р.
• 6 — м-т Воронова 6Б кат. скл. 1988 р.
• 7 — м-т Копейки 6Б кат. скл. 1988 р.

Опис маршруту по щілинах

R1–R3 маршрут починається від рантклюфта по внутрішньому куті, проходиться вільним лазінням.

R1–R3 — монолітна плита з розколинами і відщепами, проходиться вільним лазінням.

R3–R4 — розколина, потім невеликий карниз, пункт страховки на шлямбурних крюках, використовуються скай-хуки.

R4–R7 — загладжені плити, стіна мокра, лазіння складне.

R7–R9 — підряд два невеликих карнизи, широко використовується ІТО.

R9–R13 — підхід по монолітних плитах під карниз «птах», карниз проходиться у правій частині, далі загладжені плити. Вихід на ночівлю по внутрішньому куті.

R13–R15 — траверс лазінням вправо під великий карниз, широко застосовується «маятникова» техніка подолання монолітних плит.

R15–R16 — проходження карниза на ІТО, лазіння складне.

R16–R20 — монолітна плита з мінімумом зачіпок, гранично складне лазіння, використовуються скай-хуки і вгвинчувані шлямбурні крюки. Вихід на ночівлю «груди» по нескладному внутрішньому куті.

R20–R22 — траверс вліво до каміна за допомогою «маятника», стіна мокра, лазіння складне.

R22–R24 — камін проходиться в розпір, лазіння складне, оскільки камін після негоди у льоду.

R24–R26 — серія внутрішніх кутів і розщелин, після негоди скелі у льоду, проходиться на ІТО. Вихід на ночівлю.

R26–R28 — монолітна стіна, за допомогою «маятників» траверс вправо до розколини, через негоду йдеться на ІТО.

R28–R29 — розколина, потім мокрий внутрішній кут, вихід на ночівлю.

R29–R33 — по серії внутрішніх кутів вихід на гребінь, скелі в натічному льоду.

R33–R34 — по гребеню на 4810 м, лазіння по обледенілим скелям.

Фото 6. Проходження ділянки R2–R3 по перилах. Фотоапарат «Смена-Символ». 13 лютого 1990 р.