Паспорт сходження

Район — Паміро-Алай, Туркестанський хребет, ущелина Каравшин, 5.4.3.23a
Вершина — пік Одеси 4810 м. По центру ПнЗ стіни (Воронов 88)
Передбачається — 6Б, третє проходження, варіант
Характер маршруту — комбінований

5. Характеристика маршруту:

перепад маршруту 1000 м, протяжність маршруту — 1350 м. протяжність ділянок 6 кат. скл. — 1050 м, 5 кат. скл. — 180 м. середня крутість маршруту — 70°

Залишено на маршруті: всього — 22 кр., в т. ч. шлямбурних — 14 (з них 7 на станціях) і якірних гаків — 8 (всі на станціях, використовувалися для спуску).

Використано:

старих шлямбурних стаціонарних — 25 (більша частина на станціях), в т. ч. для ІТО — 0;
шлямбурних знімних — 0.

Використано всього ІЧ — 180 кр. + близько 400 ІЧ на «фіфах» і скайхуках.

Кількість ходових годин — 93. Днів — 10 + спуск — 1.
Керівник: Гунько Володимир Сергійович МС

Учасники:

Архипов Володимир Олексійович МС
Литвинов Андрій Дмитрович МС
Михалицин Олександр Іванович МС
Циганков Віктор Анатолійович МС

Тренери команди:

Балезін Валерій Вікторович МСМК

Захаров Микола Миколайович МСМК, ЗТР

Дата виходу:

На маршрут — о 7:00 2 лютого 2008 р.

На вершину — о 17:00 11 лютого 2008 р.

Повернення в Б. Л. — о 20:00 12 лютого 2008 р.

Сходження організовано — Агентством з фізичної культури і спорту адміністрації Красноярського краю.

Пік Одеси 4810 м 11 лютого 2008 р.

Вид на маршрут зліва

Профіль маршруту справа Пік Одеси 4810 м 11 лютого 2008 р.

		№
		32
		30
		29
		27
		26
		24
		23
		22
		21
Нічліг 10–11 лютого 2008 р. 4500 м.		20
		19
		18
		17
		16
		15
		14
Нічліг 8–9 лютого 2008 р. 4240 м.		13
		12
		11
		10
		9
		8
Нічліг 4–7 лютого 2008 р. 4030 м.		7
		6
		5
		4
Нічліг 2–3 лютого 2008 р. 3900 м.		3
		2
		1
Початок маршруту 3800 м.	70°	0

1000-ліття Хрещення Русі 4507 «4810» Паміро-Алай Туркестанський хребет М 1:100000

Коротке пояснення

Цього року в Середній Азії була аномально холодна зима:

У Бішкеку більш як два місяці стояли морози −20–25°C.
У Ташкенті було зафіксовано абсолютний мінімум за останні 100 років: −25°C.
У Оші більш як місяць були морози нижче −20°C.

Тому і в горах було дуже холодно. Караван 26 січня до вечора зміг дійти тільки до злиття Ак-Су і Кара-Су, до висоти 2300 м (причому у багатьох місцях, де тропа йшла по крутих косогорах, доводилося вирубувати тропу ледорубами в дуже жорсткому фірні, так як коні на ньому просто скочувалися вниз). Далі був крутий підйом і глибокий сніг. Там і був встановлений базовий табір.

Тому під стіну довелося йти вдвічі далі і втричі довше, ніж влітку. До 31 січня закинули під маршрут спорядження і продукти; намет з економії ваги нагору не брали — почепили на початку маршруту платформу (3800 м) і при заброшенні ночували в ній. Після дня відпочинку в базовому таборі 2 лютого почали сходження.

Маршрут Воронова в початку йде з пристойним нахилом вправо близько 10 мотузок, потім з нахилом вліво 14 мотузок, особливо у верхній частині, а потім знову вправо. Ми вирішили його дещо спрямити і зробити свій варіант.

Проходження нового варіанту по ділянках:

На початку маршруту — 1,5 мотузки напряму.
У середній частині — 3,5 мотузки (найскладніша частина маршруту).
У верхній частині — 10мтузок з виходом прямо на вершину.

Ітого нових мотузок вийшло 15, що становить трохи менше половини всього маршруту, в тому числі 8 нових мотузок з 24 основної частини (ділянки R0–R24), що становить 33% від основної частини маршруту.

Маршрут Воронова було пройдено в 1988 році, друге проходження було здійснено в 1999 році двійкою з Москви: Щепачков — Антонов, за 12 днів, в рамках Чемпіонату Росії в скальному класі. Потім була невдала спроба (через погану погоду) іркутян в 2005 році (ми зняли їх записку з контрольного туру на другій нічівлі), тому у нас вийшло третє проходження.

Рельєф дуже поганий, місцями його практично не було і тільки завдяки використанню якірних гаків забили всього для страховки 14 шлямбурних гаків, в основному на нових ділянках (на варіанті) і половину з них на станціях, а на інших ділянках обходилися старими.

За одностайною думкою всіх учасників сходження, маршрут на 4810 взимку виявився, несподівано для нас, складніше, ніж на Аксу взимку, і умови більш суворі і холодні.

Продуктів і спорядження взяли по мінімуму:

продуктів і газу на 10 днів;
мотузок разом з динамікою 6 шт.;
одна чотиримісна платформа.

№	Закладка	Гакі якірні	Шлямбур. Кр. Старі + свої	Фіфи, скайхуки	Опис і категорія
0	4	4		7	V+, A1, 50 м, 50°
1	2	4	1	8	VI, A2, 45 м, 65°
2	4	2	2	10	VI, A2, 40 м, 75°
3	2	1	2	16	VI, A3, 45 м, 80°
4	1	4	2	18	VI, A3, 50 м, 75°
5	2	6	2	17	VI, A3, 45 м, 75°
6	3	6	1	10	VI, A2, 50 м, 80°
7	1	3	2	12	VI, A2, 50 м, 75°
8	1	8	2	21	VI, A3, 45 м, 85°
9	3	4	1+1	25	VI, A3, 50 м, 80°
10	2	11	+2	30	VI, A4, 50 м, 85°
11	1	10	+3	24	VI, A4, 50 м, 85°
12	3	8	+2	25	VI, A3, 50 м, 85°
13	3	2	2	16	VI, A2, 45 м, 80°
14	2	7	2	20	VI, A3, 50 м, 80°
15	4	6	1	15	VI, A2, 50 м, 75°
16	3	3	1	17	VI, A2, 50 м, 75°
17	2	3	2	16	VI, A2, 45 м, 75°
18	2	6	1+1	15	VI, A2, 45 м, 75°
19	2	8	1+1	17	VI, A3, 45 м, 75°
20	3	11	+1	20	VI, A3, 45 м, 80°
21	3	10	+2	20	VI, A3, 45 м, 75°
22	3	2	+1	20	VI, A2, 45 м, 75°
23	8	6		16	VI, A2, 45 м, 75°
24	1	5			IV, 35 м, 45°
25	4	1			IV, 50 м, 45°
26	3	4	5		–V, 15 м, 65°
27	2	5	5		V+, A1, 50 м, 65°
28	1	1			III, 30 м, 35°
29	1	5			V, 45 м, 60°
30	2	2			IV, 45 м, 40°
31	1				III, 25 м, 50°
Всього	98	225	41+135	400	-

Записка з контрольного туру

Команда Федерації альпінізму Іркутської області здійснила сходження на пік 4810 за маршрутом Воронова. 6Б кат. скл., контрольний тур 1. Знята записка Команди м. Москва 1 серпня 1999 р. (Щепачков — Антонов) первопроходження Воронова. Сьогодні 13 серпня 2005 р. зранку погода хороша, дуже холодно. Склад команди Іркутської області:

Кривошеєв М. — керівник, МС.
Веретенін Д. А. МС.
Кустов А. В. КМС. Почали обробляти 10 серпня 2005 р. о 2:05, погода погана. 11 серпня — дійшли до першої нічівлі. 12 серпня цілий день йде дощ і сніг — сидимо на платформі. 13 серпня ліземо вгору. Всім великий привіт.

Записка з вершини

Група Гунько В. С. Піднялася на вершину 4810 м 11 лютого 2008 р. Спустилися 12 лютого 2008 р. Удачі на маршрутах. Зняли записки групи 1988 р. і 1999 р.

В. Гунько на ділянці R2–R3, знято зі станції, точка № 2.