I. Клас траверсів.

2. Північні відроги Туркестанського хребта, ущелина Каравшин.
3. Траверс вершин: 4810 м (підйом лівою частиною П-З стіни, першопроходження, орієнтовно 6Б кат. ск.) — 4507 м (1000-ліття Хрещення Русі) — 4521 м (пік Котіна) — 4000 м (п. Духтарак) — 3800 м (п. Духтарча).
4. Першопроходження, орієнтовно — 6Б кат. ск.
5. Середня висота вершин траверсу — 4320 м.

Середня висота перемичок між вершинами на траверсі — 4000 м. Протяжність траверсу — орієнтовно 8500 м. Протяжність ділянок 5–6 кат. ск., не включаючи спуск дюльфером — 2400 м. Спуск дюльфером по стінах 5–6 кат. ск. — 2240 м.

6. Забито крюків:

7. Ходових годин команди на траверсі — 102 год.
8. Ночівлі 1-а, 2-а, 4-а, 5-а — сидячи на снігових полках; 3-я, 6-а, 7-а — лежачи на полках.
9. Керівник: Іголкін Віктор Іванович — МС Учасники: Луценко Володимир Анатолійович — КМС            Скороходов Сергій Миколайович — КМС            Крайтор Сергій Григорович — КМС            Жмаєв Веніамін Васильович — КМС            Хромов Сергій Федорович — КМС
10. Тренер: Іголкін Віктор Іванович — МС СРСР, і-м 1 кат.
11. Обробка: 6–8 липня 1990 р.

Вихід на маршрут: 13 липня 1990 р. Вихід на вершини: 4810 м — 18 липня 1990 р.                    4507 м — 19 липня 1990 р.                    4521 м, 4000 м, 3800 м — 20 липня 1990 р. Повернення з траверсу в табір — 20 липня 1990 р.

12. Організація:
    • Управління альпінізму
    • АУСБ «Варзоб»
    • альпклуб МГМІ

Фото 1. Фотографія траверсу з Північного Сходу. Знято з вертольота 5 липня 1990 р. Відстань — 2,5 км. Висота — 3800 м. Фотоапарат «Зеніт»-Е.

Тактичні дії команди

Тактичний план команди було складено таким чином, щоб після двох днів обробки на третій день вийти на 1-шу ночівлю. На це планувалося 28 ходових год. Але погода внесла свої поправки. У перший день 6 липня 1990 р. дощ, буквально «змив» зі стіни ланку Луценко—Скороходов, давши їм попрацювати всього 4 год. 7 липня 1990 р. ланка Крайтор—Хромов через дощ спустилася вниз о 16:00, пропрацювавши на стіні 6 год (R4–R8). 8 липня 1990 р. ланка Луценко—Жмаєв у дощ вийшла на маршрут, але змогла пройти на ІТО всього один мотузок (R8–R9). Дощ лив постійно, у ніч на 9 липня 1990 р. перейшов у сніг, який ішов три дні, перетворивши сходження на зимове.

Тільки 12 липня 1990 р. ланка Крайтор—Скороходов після обіду змогла вийти на маршрут, зі стіни йшли водоспади — танув сніг. Ланка пройшла два мотузки (R9–R11). 13 липня 1990 р. ланка Хромов—Жмаєв пройшла два мотузки до ночівлі (R11–R13) і, не заходячи на ночівлю, обробила три мотузки вище (R13–R16). Таким чином, команда до ночівлі пройшла R0–R13 за 25 ходових год, що відповідає тактичному плану.

Знову пішов сніг, який не дав працювати 14 липня 1990 р. в повну силу. Ланка Луценко—Іголкін змогла вийти на маршрут тільки о 16:00, пройдений ділянку R16–R17. 15 липня 1990 р. ланка Крайтор—Скороходов вийшла на ночівлю («груди») о 15:00 (R17–R20). Пішов невеликий сніг. До 18:00 оброблено ще один мотузок (R20–R21).

16 липня 1990 р. ланка Луценко—Скороходов, пройшовши ділянку R21–R24, зупинилася через сильний сніг. Після снігу пішов дощ, що посилило танення снігу. Команда 4 год стояла під водоспадами, намагаючись якось сховатися від безперервних потоків води. Пройшла гроза, до вечора стало підморожувати, мотузки обледеніли. На ІТО двійка по обледенілим скелям рухалася вперед і о 21:00 вийшла на ночівлю (R24–R26). Команда підійшла вже затемна.

17 липня 1990 р. ланка Хромов—Жмаєв після негоди по обледенілим скелям вийшла на чергову ночівлю (R26–R29).

18 липня 1990 р. ланка Іголкін—Луценко, відпрацювавши 4 мотузки, вийшла на гребінь, і по засніженому гребню о 13:00 команда піднялася на вершину. Відразу почали спускатися і о 18:00 того ж дня спустилися на перемичку (R34–R35). Піднявшись на Проміжний пік (висота 4350 м, R35–R36), команда продовжувала спускатися (R36–R38).

19 липня 1990 р. ланка Іголкін—Луценко, спустившись на 80 м, траверсувала схил (R37–R41). О 14:00 почали підйом на в. 4507 м. Маршрут 5Б кат. ск. було пройдено за 6 год (R41–R49). О 20:00 були на вершині. Пройшовши далі по гребню, встали на ночівлю о 21:00.

20 липня 1990 р. о 10:00 спустилися на перемичку між 4507 м і 4512 м (R49–R51). Об 11:00 були біля початку маршруту по південному гребню на в. 4512 м (п. Котіна, R51–R52). О 13:00 піднялися на вершину 4512 м (R52–R58). Спустилися на перемичку між 4512 м і 4000 м (п. Духтарак) о 16:20 (R58–R59).

20 липня 1990 р. піднялися на в. Духтарак о 18:00 (R59–R62). О 21:00 були на в. 3800 м (Духтарча), після чого спустилися в базовий табір.

Таким чином, на проходження траверсу було витрачено 102 ходових год (за тактичним планом — 104 ходових год).

Рухи команди було організовано з урахуванням роботи кожного учасника першим і останнім, що створювало рівномірне завантаження учасників. Командою застосовувався весь арсенал сучасних технічних засобів. Безпека забезпечувалася вибором напряму руху, роботою на подвійному мотузку, один із яких «Едельрід» УІАА.

Ночівлі 1-а, 2-а, 4-а, 5-а — сидячи на снігових полках, 3-я, 6-а, 7-а — лежачи на полках. Харчування було дворазовим (вранці і ввечері) з використанням висококалорійного індивідуального раціону і напою у флягах протягом дня. Воду топили зі снігу. Для швидкого приготування їжі і з метою економії бензину готували їжу в автоклаві.

Обривів і травм учасників не було. Зв'язок із базовим табором і рятувальним загоном здійснювався через двох спостерігачів, які постійно перебували під маршрутом з р/с РТП. Спостереження велося через 12-кратний бінокль.

Успішному проходженню траверсу сприяли такі фактори:

• хороша розвідка, досконале вивчення маршруту;
• досвід сходжень у цьому районі;
• хороша матеріальна база експедиції (харчування, спорядження, медицина, рятувальний загін);
• ефективна підготовка учасників до сходження на маршрутах 5Б і 6 кат. ск.;
• регулярний радіозв'язок із базовим табором.

Опис маршруту за ділянками

R0–R1 — маршрут починається від рант xid pt за внутрішнім кутом. R1–R3 — монолітна плита з щілинами і відщепами, проходиться вільним лазанням. R3–R4 — щілина, потім невеликий карниз, пункт страховки на шлямбурних крюках, використовуються скайхуки. R4–R7 — стіна мокра, складне лазання по монолітним плитам. R7–R9 — підряд два невеликих карниза, широко використовуються ІТО. R9–R13 — карниз «птах» проходиться в правій частині, далі по монолітній плиті. Вихід на ночівлю по внутрішньому куту. R13–R15 — траверс лазанням вправо під великий карниз, широко застосовується маятникова техніка подолання монолітних плит. R15–R16 — проходження карнизу на ІТО, лазання складне. R16–R20 — монолітна плита з мінімумом зачіпок, гранично складне лазання, використовуються скайхуки і вкручувані шлямбурні крюки. Вихід на ночівлю «груди» по нескладному внутрішньому куту. R20–R22 — траверс вліво до каміну за допомогою маятникової техніки, стіна мокра, лазання складне. R22–R24 — камінь проходиться врозпір, камінь після негоди у льоду. R24–R26 — після негоди скелі у льоду, проходиться на ІТО, серія внутрішніх кутів і щілин, вихід на ночівлю. R26–R28 — монолітна стіна, за допомогою маятників траверс вправо до щілини, через негоду йдеться на ІТО. R28–R29 — внутрішній кут, вологий, проходиться на ІТО, вихід на ночівлю. R29–R33 — серія внутрішніх кутів, якими виходимо на гребінь, скелі в натічному льоду. R33–R34 — по гребню на вершину 4810 м, лазання по засніженим і обледенілим скелям. R34–R35 — спуск дюльфером по Північному гребню (маршрут 5Б кат. ск. комбінований), монолітні плити. R35–R36 — підйом на Проміжний пік, скелі зруйновані, відщепи. R36–R37 — спуск дюльфером по крутому сніжно-льодовому кулуару до ночівлі. R37–R41 — траверс схилу в напрямку перемички між в. 4507 м і Проміжним піком, рельєф різноманітний, підхід під початок маршруту на в. 4507 м (5Б кат. ск.). R41–R43 — підйом по монолітних плитах, потім невеликий траверс. R43–R46 — серія загладжених внутрішніх кутів, проходяться вільним лазанням. R46–R49 — гребінь із крутими зсувами, монолітні плити, вкриті мохом. Вихід на вершину 4507 м. R49–R50 — траверсування гребеня, лазання складніше по загладженим плитам. Ночівля. R50–R51 — спуск дюльфером по монолітних плитах. R51–R52 — траверс схилу в сторону вершини 4521 м (пік Котіна), рельєф різноманітний, лазання нескладне. R52–R54 — підйом по внутрішньому куту, потім траверс вліво. R54–R56 — загладжені плити, лазання складне, вихід на гребінь. R56–R58 — зруйнований гребінь, внутрішні кути чергуються з короткими крутими стінками. Вихід на вершину 4521 м. R58–R59 — спуск дюльфером по Північному гребню на перемичку, гребінь сильно зруйнований. R59–R62 — гребінь зруйнований, підйом на вершину 4000 м (п. Духтарак). R62–R63 — спуск дюльфером, потім лазанням на перемичку між вершинами 4000 м і 3800 м. R63–R64 — простий зруйнований гребінь, підйом на вершину 3800 м (Духтарча). R64–R65 — спуск лазанням по простому гребню на перемичку, потім у долину річки Кара-Су.

Фото 3. Вид на в. 4810 м із підходу під маршрут. Знімок зроблено 5 липня 1990 р., віддаленість 600 м. Висота 3300 м. Об'єктив «Мір-1В».

Фото 4. Спуск із в. 4810 м по С гребню (маршрут 5Б кат. ск. комбінований, Ситника, 1986 р.). Знімок зроблено 22 липня 1990 р., віддаленість 2,5 км. Висота — 3200 м. Фокусна відстань — 200 мм. Зліва на фотографії пік Проміжний 4350 м, підйом на нього ділянка R35–R36, 120 м, III–IV кат. ск., 50°.

Примітка: для ділянки R42–R43 зазначено траверс.

Фото 5. Вид на вершину 4507 м (1000-ліття Хрещення Русі) з маршруту по П-З стіні на в. 4810 м. Віддаленість 600 м. Фотоапарат «Смена-Символ». Висота 4200 м.

Фото 6. Вид на в. 4507 м зі сходу. Знято з вертольота 5 липня 1990 р. Віддаленість 600 м. Висота 4000 м. Фотоапарат «Смена-Символ».

Фото 7. Спуск із в. 4507 м по північному гребню. Знімок зроблено зі схилу в. 4521 м (п. Котіна). Віддаленість 600 м. Висота 4200 м. Фотоапарат «Смена-Символ».

Фото 13. Вид на в. 4000 м (Духтарак) із в. 4521 м (п. Котіна). Фотоапарат «Смена-Символ». 20 липня 1990 р.

Після спуску із в. 4521 м (п. Котіна):

• підйом на в. 4000 м (п. Духтарак)
• траверс в. 4000 м з півдня на північ — першопроходження, орієнтовно 3Б кат. ск.

Підйом на перемичку між п. 4521 м і в. 4000 м із ущелини Карасу або ущелини Аксу по скелях орієнтовно 2А кат. ск. протяжністю 1000 м, крутизною 40–45° (перепад 750 м).

Після спуску із в. 4000 м підйом на в. 3800 м (п. Духтарча).

Траверс в. 3800 м з півдня на північ — першопроходження, орієнтовно 2А кат. ск.