1. Клас скельний.
2. Паміро-Алай, Туркестанський хребет.
3. Пік Асан по ПЗ стіні, КТМГВ 5.4.3, 4230 м
4. 6А кат. скл.
5. Перепад висот — 830 м, з них стіна — 780 м

Протяжність — 1015 м. Протяжність ділянок 5–6 кат. скл. — 450 м, з них: 6 кат. скл. — 185 м. Середня крутість — 66°, з них: стіна — 78°.

6. Забито гаки:

Скельних Шлямбурних Закладок Льодових 60/7 5/24 90/5 0/0

7. Ходових годин команди: 42 год.

8. Ночівлі: 1, 3, 4 — лежачи в наметі 2 — висяча в гамаках

9. Керівник: Пугачов Сергій Олександрович, МС

Учасники:

• Загирняк Михайло Васильович, МС
• Максименя Олександр Григорович, КМС

10. Тренер: Загирняк Михайло Васильович, МС, інструктор-методист 1 категорії.

11. Вихід на маршрут: 23 липня 2004 р. вершина: 27 липня 2004 р. (14:00) повернення: 28 липня 2004 р.

12. Організація: Полтавська (Луганська) обласна федерація альпінізму та скалолазиння.

Фото — I Дата зйомки — 25 червня 1991 р., 16:00. Об'єктив — Волна-3 М Відстань — 2 км. Висота зйомки — 3700 м. № зйомки — I

Фотосхема — I

1 — м-т Погорєлова по ПЗ стіні 6А кат. скл. 1986 р. 2 — м-т Мороза по ПЗ стіні 6А кат. скл. 1986 р. 3 — м-т Горбенко по Ц ПЗ стіні 6А кат. скл. 1986 р. 4 — м-т Русяєва по Ц ПЗ стіни 6Б кат. скл. 1988 р., маршрут команди 5 — м-т Тимофеєва по правій частині ПЗ стіни 6Б кат. скл. 1988 р.

Профіль маршруту М 1:3500

Схема маршруту підйому на в. Асан по ПЗ стіні в символах УІАА (лист 1)

Схема маршруту підйому на в. Асан по ПЗ стіні в символах УІАА (лист 2)

R7–R8; 45 м, 85°, V+, A1–A2 20 м, 85°, V+, A2 R6–R7; 20 м, 98°, V R5–R6; 20 м, 70°, V Ночівля «Жандарм „Огірок"» R4–R5; 55 м, 70°, V R3–R4; 50 м, 80°, V R2–R3; 45 м, 90°, V Початок маршруту «Одеса 2004» R1–R2; 40 м, 85°, V 80 м R0–R1; 60 м, 35°, II

Схема маршруту підйому на в. Асан по ПЗ стіні в символах УІАА (лист 3)

R15 R14 70 м, 60°, V Ночівля «Півн. ст.» Півн.-Зах. гр. R13–R14; 45 м, 60°, V+ R12–R13; 45 м, 75°, V+A2 Ночівля «Балкон» 25 м, 85°, V, A1 R10–R11; 20 м, 80°, V 25 м, 85°, V, A1 R9–R10; 20 м, 80°, V+A2 20 м, 85°, V+A2 R8 Ночівля R8–R9; 30 м, 90°, V+A2 R7

Схема маршруту підйому на в. Асан по ПЗ стіні в символах УІАА (лист 4)

R22 P 4230 Півн.-Сх. гр. R21–R22; 40 м, 60°, III Вихід на Півд.-Зх. гр. R20–R21; 35 м, 50°, IV R19–R20; 40 м, 60°, IV+ R18–R19; 45 м, 45°, II R17–R18; 45 м, 60°, IV+ R16–R17; 35 м, 55°, III R15–R16; 40 м, 60°, IV

Підготовка до сходження

Об'єкт сходження — Північно-західна стіна піку Асан — привернув увагу команди в 2001 році під час проведення зборів Луганської обласної федерації альпінізму. Тоді членами команди були здійснені сходження по сусідніх маршрутах, звідки проводилося спостереження за станом можливого шляху підйому і фотозйомка.

При підготовці до поточного сезону команда готувалася за планом. Осінь і зима — ОФП, лазіння на скелях (у р-ні селища Зуєвка Донецької обл. і в Криму). У січні і травні місяцях члени команди брали участь у зборах і Чемпіонаті України по малих горах у Криму, де були пройдені маршрути 5-ї і 6-ї кат. скл.

Основною особливістю обраного маршруту є велика крутість і протяжність. Наявність бівачного спорядження: намет, килимки, газова кухня – обов'язково.

Позаяк сходження відбувалося в «трійці», то навантаження на учасників було досить великим. Іншою особливістю цього маршруту є складність у виборі напряму руху, тобто в орієнтуванні. Все це не могло не позначитися на динаміці сходжень – за останні п'ять років це лише друге проходження – зі зняттям записки з контрольного туру. Крім того, траверсування гребеня до і від головної вершини після негоди сильно ускладнювало і сповільнювало рух.

Як підтвердження викладеного — попереднє проходження маршруту московською командою в 2003 р. зайняло сім днів.

Особливістю підготовки команди до сходження з'явилося тривале перебування учасників у Криму. Тому було прийнято рішення йти маршрут сходу, без попередніх розминно-тренувальних маршрутів. Цьому сприяла велика кількість сходжень у Криму.

З тактичних особливостей проходження: в умовах постійної негоди для нічлігу бралися намет і тент, а також ретельний і якісний підбір бівачного спорядження.

Тактичні дії команди

(тактичний план)

Команда пройшла маршрут у повній відповідності з тактичним планом і розкладкою за часом. Погодні умови під час сходження не дозволяли планувати проходження маршруту з двома нічівлями.

Практично весь маршрут ланцюжок рухався з використанням перил. Тільки на гребневих ділянках рух був поперемінним.

В основному перший йшов вільним лазінням або з використанням штучної точки опори зі страховкою через «вісімку».

Ланцюжок рухався на подвійній мотузці. Обидві — з клеймом UIAA. Спорядження передавалося на станціях.

Проблем при проходженні маршруту не виникало, у команди було достатньо технічних засобів для проходження будь-якого рельєфу.

Наявність у кожного індивідуального харчування сприяло підтримці високого темпу.

На маршрут команда взяла:

• шлямбурні гаки,
• скельні гаки,
• закладні елементи,
• френди,
• пелюсткові тонкі титанові гаки,
• якірні тонкі титанові гаки.

У нижній і середній частинах маршруту в основному використовувалися тонкі гаки і дрібні закладні елементи, у верхній — клиння і френди.

Пункти страховки (станції) організовувалися на заблокованих гаках по можливості осторонь від ймовірного падіння каміння згори. На вертикальних ділянках страховка першого здійснювалася особливо уважно. Справа в тому, що мінлива дощ з грозою щодня в другій половині дня ускладнював голосовий зв'язок. Ці перешкоди були постійно, але рух не припинявся. Крім вимушеної зупинки 25 липня 2004 р., коли сильний дощ перервав наш рух, і ми стали на висячу нічівлю на стіні.

Шлямбурні гаки забивалися для забезпечення безпеки на висячому біваку (2) і на стінній частині маршруту, де наявні гаки не відповідали вимогам. На маршрут був узятий необхідний запас води. Протягом усього маршруту команда мала радіообмін з базовим табором.

Відповідно до тактичного плану, команда спустилася з вершини через її Східне плече.

Розкладка за часом

• 23 липня 2004 р. — Підхід із базового табору.
• 24 липня 2004 р. — Робота на маршруті до «огірка» (єдине місце для нормальної нічівлі на маршруті), і подальша обробка маршруту.
• 25 липня 2004 р. — Проходження нижньої частини стіни маршруту, висяча нічівля.
• 26 липня 2004 р. — Проходження верхньої стінної частини маршруту і вихід на «дах».
• 27 липня 2004 р. — Вихід на вершину (і початок спуску).
• 28 липня 2004 р. — Спуск у базовий табір.