1. Клас скельний
2. Паміро–Алай, Туркестанський хребет
3. Пік 4230 м (Асан), по центру ПнЗ стіни
4. 6Б, друге проходження
5. Перепад висот 830 м, протяжність 1015 м, протяжність ділянок 5–6 – 865 м, з них 6 – 415 м. Середня крутість – 78° (3400–4230 м), з них 6 – 85° (3540–3800 м, 3890–4000 м)
6. Забито гаки: скельних 54/35, шлямбурних 46/7+39x, закладок 191/66, x – використання раніше забитих гаків
7. Ходових годин 36 і днів 3
8. Ночівлі: 1 – четверо в наметі на полиці, двоє в гамках; 2 – четверо в наметі в «ніші», двоє в гамках
9. Керівник: Бершов Сергій Ігорович МСМК Горенко Валентин Леонідович КМС Копійка Геннадій Васильович КМС Полянський Володимир Тимофійович КМС Рибченко Володимир Дмитрович КМС Танець Анатолій Олександрович КМС
10. Тренер: Бершов Сергій Ігорович
11. Вихід на маршрут: 18 червня 1988 р. вершина 20 червня 1988 р. повернення 21 червня 1988 р.
12. Харківський міський альпіністський клуб

ФОТО 1. Знімок зроблено зі схилу протилежного (3600 м) 12 червня 1988 р. о 12:00. Віддаленість 2000 м. Об'єктив «Триплет 69–3» (F=40 мм)

Фото 21. Ділянка R19–R20. Внутрішній кут з каміном. Робота першої звязки.

Дата і час зйомки – 6 липня 1988 р., 16:30

Об'єктив – «Телiос 44А» (58 мм)

Точка зйомки – R19.

ФОТО 2. Профіль стіни праворуч. Знято 27 червня 1988 р. з льодовика Асан–Усан, об'єктив «Геліос 44» (F=44 мм), віддаленість 3000 м, висота 3200 м.

ФОТО 3. Профіль стіни ліворуч. Знято 17 червня 1988 р. о 13:00 із Зах. схилу ущелини Кара-Су, об'єктив «Геліос 44» (F=44 мм), віддаленість 2000 м, висота 3100 м.

Тактичні дії команди

Команда пройшла маршрут з двома ночівлями, замість трьох запланованих, за 36 ходових годин. Під час складання тактичного плану ми орієнтувалися на графік першопроходців — команди альпклубу м. Одеси (5 ночівок), а також на нестійкість погоди безпосередньо перед сходженням — щоденні опади в другій половині дня. Однак, під час сходження погода була гарною всі три дні і, завдяки чітким, злагодженим діям учасників команди, рухалися маршрутом із випередженням графіку.

Перша ночівля планувалася на «пальці» (R4), але звязка Бершов—Копійка (ФОТО 9), обробивши в перший день на дві мотузки більше, ніж планувалося, зупинилася на ночівлю на невеличкій полиці (R7). Рішення щодо роздільної ночівлі було прийнято на маршруті й обумовлено тим, що було бівуачне спорядження для такої ночівлі, між ділянками R4 і R7 можна було встановити голосовий зв'язок. Для забезпечення звязки Бершов—Копійка бівуачним спорядженням та продуктами з майданчика на «пальці» підійшла звязка Рибченко—Горенко. Вони піднесли на R7: — газовий пальник (у тих, що ночували на «пальці», залишився примус); — продукти; — флягу з водою; — залишок спорядження та продуктів.

Наступного дня лідуюча звязка Бершов—Копійка, не витрачаючи часу й сил на підйом за «перилами», оперативно розпочала подальшу обробку маршруту, що в результаті призвело до скорочення загальної кількості ходових годин. Проблемну ділянку маршруту (R4–R9) «дзеркало» було пройдено ведучою звязкою за попередньо визначеним планом. Перший у звязці проходив маршрут, використовуючи скайхуки та «крюконоги». Другий забезпечував страховку через гальмівний пристрій на 3-х заблокованих точках, стоячи на майданчику.

Друга ночівля була на запланованому місці, в «ніші» (R10, ФОТО 9), але, так як вище цієї ночівлі вдалося обробити 4,5 мотузки (R10–R16, ФОТО 11), то наступного дня команда вийшла на вершину, випередивши часовий графік на 11 ходових годин. Обидві ночівлі організовано в безпечних місцях.

На R17–R18 у внутрішньому куті зустрівся лід, скелі стали мокрими. У звязці №3 Копійка замінив Горенко, т.я. у нього були пластикові черевики із кішками. Другий великий карниз (R17–R18) за описом першопрохідців обходився плитами праворуч. Але плити виявилися залиті натічним льодом і нам довелося пройти через 20-метровий карниз «в лоб» із застосуванням ІТО. Інших відхилень від тактичного плану не було. На маршруті команда Харківського альпклубу працювала звязками:

1. Бершов—Копійка (R4–R7, R7–R10)
2. Танець—Полянський (R0–R4, R18–R25)
3. Рибченко—Горенко (R10–R16, R16–R19)

Ведучі у звязках змінювалися впродовж дня. Перший працював без рюкзака в калошах чи скельних туфлях на подвійній мотузці (одна з маркою UIAA). Страховка здійснювалася через гальмівний пристрій «букашка» Кошевника. Пункти страховки організовувалися в безпечних місцях, заблокованих із кількох точок. Учасники підіймалися за перилами із верхньою страховкою. Рюкзаки підіймали на собі (ФОТО 8, 10, 11), оскільки вага їх не перевищувала 8–10 кг.

На маршруті використовувався різноманітний набір спорядження: — закладки (в тому числі зі зігнутим профілем); — гаки; — «френди»; — скайхуки; — «крюконоги»; — полегшені драбини; — затискачі.

Робота на маршруті починалася о 8:00, підйом о 6:30. Їжа готувалася на примусі «Ювель» і газовому пальнику. На день видавалося калорійне харчування, збалансовані напої у флягах. Лідуюча звязка закінчувала роботу близько 20:00 і спускалася на підготовлений бівуак. Всі ночівлі безпечні.

На «пальці» поставили намет, де розмістилися чотири людини (R4), двоє ночували на полиці (R7) у гамках.

У «ніші», на другій ночівлі: — розвісили два гамки; — інші — у наметі (R10).

Згідно з тактичним планом за командою велося щоденне спостереження з морени під стіною у бінокль. Зв'язок зі спостерігачами здійснювався по р/с «Кактус».

Спасзагін, спільний з альпклубом м. Дніпропетровська, перебував за 1,5–2 години від початку маршруту на арчевій галявині.

Обривів та травм не було. Команда пройшла маршрут впевнено, із запасом міцності, приділяючи основну увагу безпеці згідно з тактичним планом.

ФОТО 9. «Дзеркало» стіни. Звязка Бершов—Копійка працює на R6–R7. Знято з «пальця» (R4) 18 червня о 14:30.