I. Клас технічний

2. Паміро-Алай, ущелина Ак-Су.
3. Вершина Півн. Іскандер 5000 м по С-Сх стіні.
4. Передбачається – 6Б, першопроходження.
5. Перепад 700 м, протяжність 850 м.
6. Протяжність ділянок: VI кат. скл.— 400 м.

V кат. скл.— 215 м. Середня крутість основної частини маршруту — 77° (ділянки R0–R16, 4300–4870 м).

6. Забито гаки:

скельні 93/33 Шлямбурних: 17/17. Закладок: 88/73. Льодових: 0/0.

7. Ходових годин: 37 і днів 4.
8. Ночівлі: 1-ша і 2-га в гамаках, 3-тя – четверо сидячи, троє в гамаках.
9. Керівник: Башкиров Володимир Леонідович МС Учасники:

• Кавуненко Володимир Дмитрович МСМК
• Зибін Олександр Миколайович КМС
• Ханкевич Андрій Георгійович КМС
• Клинецький Євген Федорович КМС
• Нагога Михайло Олександрович КМС
• Корольов Олексій Миколайович 1-й сп. розряд

Тренери:

• Кавуненко В.Д.
• Зибін А.Н.

Вихід на маршрут – 8 липня 1984 р.

Вершина – 11 липня 1984 р. Повернення – 12 липня 1984 р. 12. МГС ДСТ «Спартак».

Загальне фото вершини. Знято 2 липня 1984 р., 9°0′, висота точки близько 4400 м.

Тактичні дії команди

Тактичним планом передбачалося за один день підійти під ключову ділянку стіни (ділянки R0–R4). Потім протягом трьох днів проходити гладкий відвіс і, потім, на п'ятий день підійти — пройти вершинну башту. У разі нестачі часу на спуск заночувати в районі вершини і на наступний день спускатися шляхом підйому. Інший варіант спуску – через головну вершину і кулуар далі – і небезпечніший у зв'язку з частими камнепадами в кулуарі.

У перший день команда йшла строго за тактичним планом. Але ключова ділянка (R4–R2) була пройдена на один день швидше, так як була виявлена тріщина, невидима знизу і скоротила кількість забитих шлямбурних гаків.

За четвертий день було пройдено вершинну башту і здійснено спуск по заздалегідь заготовленим гакам до підніжжя стіни.

Загалом тактичний план було дотримано і відхилень від наміченої лінії маршруту не було. Маршрут виявився на рідкість логічним — тріщини «самі» вели по стіні.

Тактичний план передбачав рівномірне завантаження учасників. Кожна зв'язка працювала попереду по півдня. Інші в цей час займалися:

• підйомом вантажів,
• підготовкою біваку,
• передачею необхідного знарядження для тих, хто веде.

Графік зміни тих, хто веде наступний (перша прізвище – ведучий у зв'язці):

• 1-й день

  • (уч. R0–R2) Клинецький – Зибін
  • (уч. R2–R4) Башкиров – Корольов

• 2-й день

  • (уч. R4–R5) Корольов – Нагога
  • (уч. R5–R7) Башкиров – Клинецький

• 3-й день

  • (уч. R7–R8) Клинецький – Башкиров
  • (уч. R8–R10) Нагога – Ханкевич
  • (уч. R10–R11) Башкиров – Клинецький

• 4-й день

  • (уч. R11–R12) Ханкевич – Нагога
  • (уч. R12–R14) Корольов – Башкиров
  • (уч. R14–R17) Башкиров – Ханкевич
  • (уч. R17–R21) Клинецький – Корольов

На маршруті було забезпечено безперервну роботу зі прокладання маршруту протягом світлового дня, підносу необхідного знаряддя й оперативної зміни лідерів.

рельєф стіни не дозволяв розташовуватися на нічліг всім в одному місці. Гамаки знаходилися один від одного в межах двадцяти метрів. Тому навішувалися додаткові перила для передачі їжі, знаряддя тощо з гамака в гамак.

Як і передбачалося, в середній частині маршрут проходився в основному на І.Т.О. і платформа для страхуючого себе повністю виправдала. На цих ділянках для полегшення роботи страхуючого і надійності закріплення «зальцугом» застосовувалася закріплююча система із затискачів.

Допомогли уникнути шлямбурної роботи надійно працюючі в широких щілинах «френди».

Маршрут було пройдено без зривів і травм із повним забезпеченням безпеки. Перший завжди працював на подвійній мотузці, причому одна з них обов'язково II мм «Едельрид». В окремих місцях при недостатній надійності страховки через закладки додатково забивалися шлямбурні гаки.

На спуску для меншого зношування мотузок застосовувалися не звичайні спускові елементи (вісімки, пелюстки), а нові, спеціально виготовлені диски.

Для більш ефективного використання бензину застосовувалися:

• швидоварки власного виготовлення;
• теплоізолюючі стінки для примуса.

Для швидкого відновлення учасників за кілька днів до сходження і протягом сходження проводилася комплексна вітамінізація.

Підтримувалася стійкий радіозв'язок по р/с «Карат» з табором.

Фото профілю зліва

Фотопанорама району

Всього ходових годин 37, гаків 198. 4-й день: ходових годин 5, гаків 63.

Кількість використаних

3-тя нічліжка. Ходових годин 10, гаків 54.

Ті, що ночують у таборі. 1-й день: ходових годин 11,5, гаків 39. 2-й день: ходових годин 10,5, гаків 42.

Опис маршруту по ділянках

Ділянка R0–R1. Великий внутрішній кут довжиною дві мотузки. Початок ділянки — зруйновані скелі. У верхній частині — моноліт. Проходиться в основному вільним лазінням.

Ділянка R1–R2. проходження великого карнизу справа-наліво, використовуючи щілину. Обледенілі скелі. Вихід на круту сніжно-льодову пляму.

Ділянка R2–R3. Стіна зі щілинами, прохідна в основному вільним лазінням. Скелі монолітні.

Ділянка R3–R4. Гладка стіна, прохідна з І.Т.О. Добре йдуть мікрозакладки. Вихід на маленьку полицю розміром 0,5 × 1,5 м. У цьому місці організується нічліг — двоє сидячи на цій полиці. Інші в гамаках в 20 м нижче.

Ділянка R4–R5. стіна з тріщиною. Тріщина поступово звужується і зникає. Перехід на паралельну тріщину вліво по вертикальній плиті, використовуючи шлямбурний гак.

Ділянка R5–R6. Залишаючи зліва карниз «Дві птахи» підйом вгору по напрямку до карнизу «Ніс». У кінці ділянки невелике навішення, що проходить по вузькій тріщині. Добре йдуть мікрозакладки.

Ділянка R6–R7. Перехід на паралельну тріщину зліва. Використовуються І.Т.О. на 7 шлямбурних гаках.

Ділянка R7–R8. Крута стіна. Де-небудь можна пролізти без драбинки. Рух вгору – вліво під карниз «Ніс».

Ділянка R8–R9. По вертикальній щілині прямо вгору на І.Т.О. Для надійної страховки забиваються широкі клини. Під драбинки йдуть малі закладки. У верхній частині ділянки невелике навішення. Залишаємо карниз «Ніс» праворуч.

Ділянка R9–R10. Щілина поступово розширюється. Іноді вдається закласти невеликі френди. У зв'язку з не дуже хорошим триманням закладок для страховки забивається 4 шлямбурних гаки. У верхній частині ділянки відкидає від скелі.

Ділянка R10–R11. Щілина розширюється ще більше. Ділянка проходиться за допомогою френдів. Верхня частина ділянки пролазить вільним лазінням. Вихід на невелику горизонтальну полицю 0,8 × 3 м. Тут організується нічліг:

• Четверо сидять на полиці.
• Троє нічують у гамаках в 20–30 м вище.

Ділянка R11–R12. По широкій щілині прямо вгору і вхід у камін. Для страховки забиті два шлямбурних гаки. При виході зі щілини «живі» камені.

Ділянка R12–R13. Внутрішній кут. Вільне лазіння. У верхній частині «живі» камені. Вихід у кулуар під бурульки.

Ділянка R13–R14. Перехід на праву сторону кулуара.

Ділянка R14–R15. По стіні правого борту кулуара прямо вгору. У верхній частині ділянки невеликий карниз.

Ділянка R15–R16. По стінках з невеликими полицями вгору 60 м.

Ділянка R16–R17. Траверс по хорошій горизонтальній полиці вліво.

Ділянка R17–R18. По монолітній стіні вгору вільним лазінням. У кінці ділянки скелі зруйновані.

Ділянка R18–R19. Траверс по полицях вліво 40 м і вхід у великий скельний кулуар. «Живі» камені.

Ділянка R19–R20. По скельним кулуару по напрямку до вершини 90 м.

Ділянка R20–R21. Вихід по гребеню (скельно-льодовому) на вершину.

Ділянка R0–R2. Технічна частина по напруженому маршруту.

Двійка працює на маршруті з нічівлі №1. Знято телеоб'єктивом.