Звіт

про сходження на вершину Аурондаг (4573 м) по північно-східній стіні (орієнтовно 5Б кат. скл.; друге проходження).

У період з 15 липня по 14 серпня 1977 р. команда Харківської облради ДСТ «Спартак» проводила збори на базі табору «Артуч» (Фанські гори).

Метою зборів було підвищення спортивної майстерності учасників, проведення спортивних сходжень на першість Української Ради ДСТ «Спартак», присвячених 60-річчю Жовтневої Революції.

Географічна та спортивна характеристика об'єкта сходження

Між Гісарським та Зеравшанським хребтами піднімається вузол коротких, але високих хребтів — Фанські гори. Район відомий порівняно недавно, але вже встиг зарекомендувати себе як цікавий. А такі вершини, як:

• Чапдара
• Бодхона
• Замок
• Міралі
• Чімітарга
• Енергія
• Зіндон
• Марія
• Рудакі
• Аурондаг

потребують під час сходження на них посиленої уваги та гарної підготовки. І це закономірне явище, оскільки в основному на вершини прокладені маршрути від 4 до 6 кат. скл.

Освоєння району починалося ще в 30-і роки, але велику популярність принесли йому експедиції Казахського альпклубу, що проводилися з 1966 р. Багато чого для освоєння цього району зробили інструктори альптаборів «Артуч» та «Варзоб», учасники зборів.

Об'єктом сходження обрано вершину Аурондаг (4573 м) по північно-східній стіні, 5Б кат. скл. (друге проходження).

Це сходження ми планували як першопроходження. Однак першопроходження було здійснено групою Київського «Буревісника» в липні 1977 р.

Маршрут виглядає в нижній частині стіною, що переходить у контрфорс, у середній та верхній частинах упирається у прямовисні скелі. Пройти маршрут вимагає від учасників:

• уваги,
• гарної фізичної підготовки,
• технічної підготовки,
• тактичної підготовки.

Організація та проведення сходження

Підготовка сходження була розпочата взимку 1977 року після затвердження та укомплектування складу команди. Оскільки маршрут скельний, основну увагу під час передтабірної підготовки було приділено:

• скельній підготовці команди
• виготовленню необхідного спорядження

Тактичний план сходження було остаточно відпрацьовано та затверджено після консультації зі спостереженням з начальником КСП району Мумдиним Т.М. Цей план повністю було виконано.

Тактичний план сходження складається з наступного:

1-й день 7 серпня 1977 р.

• Вихід з біваку на оз. Бібі–Джанат о 12:00
• Підхід на нічліг під «баранячими лобами» до 14:30
• Підхід під маршрут, закидання необхідного спорядження, спостереження
• Спуск на бівак

2-й день 8 серпня 1977 р.

Вихід з біваку о 17:00. Рух маршрутом, вихід до 1-го контрольного туру о 17:00–18:00, обробка 70–80 м маршруту, нічліг.

3-й день 9 серпня 1977 р.

Робота на маршруті, вихід на плече вершини Аурондаг (4573 м) о 18:00–19:00. Нічліг.

4-й день 10 серпня 1977 р.

Вихід на вершину та спуск маршрутом 3Б кат. скл., повернення до базового табору.

Проходження маршруту

1-й день. 7 серпня 1977 р.

З базового табору на озері Бібі–Джанат група вийшла о 12:00 і, обійшовши озеро Б. Кулікалон зліва, підійшла під півн. стіну вершини Марія. Потім, звернувши ліворуч, о 14:20 підійшли під «баранячі лоби». Тут є зручні та безпечні майданчики для нічлігу.

Двоє — Рибаков і Лейпінгер — залишилися для організації біваку, а троє — Бікулов, Сенецький і Ніколаєнко — вийшли о 15:00 під маршрут для спостереження та закидання необхідного для сходження спорядження. Цього дня трійка повернулася на бівак о 20:30. О 21:30 усі полягали спати.

У перший день спеціально відмовилися від попередньої обробки та вирішили:

• краще вивчити маршрут (у групи була 20-кратна труба),
• простежити шляхи сходження каміння.

2-й день. 8 серпня 1977 р.

Вийшли о 6:40 і, пройшовши «баранячі лоби» та снігове плато, об 8:10 підійшли під північно-східну стіну вершини Аурондаг. Маршрут починається правіше «Чорного потоку», біля підніжжя широкого внутрішнього кута. Зв'язка Бікулов — Лейпінгер почала рух першою, а потім її змінила зв'язка Рибаков — Сенецький — Ніколаєнко. Рухаючись по черзі, зв'язки змінювали одна одну через кожні 80–120 м. Оскільки маршрут новий, і даних про нього мало, групі доводилося з особливою ретельністю вибирати шлях і стежити за камінням.

Усі ділянки до першого контрольного туру відрізняються великою крутістю та малою кількістю уступів, скелі в багатьох місцях — «зализані». Не дивлячись на все це, група пройшла цю частину маршруту у гарному темпі, дотримуючись усіх правил безпеки.

На бівак стали біля 1-го контрольного туру о 16:20. Бікулов, Сенецький, Лейпінгер встановлювали палатку та готували їжу, а зв'язка Рибаков — Ніколаєнко вийшла на обробку. Цього дня було пройдено 675 м та оброблено 80 м маршруту. На ділянці R6–R7 (див. таблицю) було організовано витягування рюкзаків. Відбій було зроблено о 21:00.

3-й день. 9 серпня 1977 р.

З біваку вийшли о 7:00 і швидко пройшли оброблені напередодні мотузки. Рух очолила зв'язка Лейпінгер — Рибаков. На цій ділянці великих технічних труднощів не було. Від біваку маршрут проходить прямо вгору під «руду трикутну» стіну. Перші 40 м після оброблених мотузок були порівняно простими, але наявність на полицях снігу та натічного льоду вимагала великої обережності.

Потім знову починаються круті та складні скелі, якими першими проходить зв'язка Сенецький — Ніколаєнко. Пройшовши цю ділянку, група виходить до підніжжя крухового кулуара, який упирається у «руду трикутну» стінку. У кулуарі:

• багато живих каміння,
• натічний лід.

Рухатися доводилося, переходячи з одного боку кулуара на інший. Траплялося багато коротких, 3–4 м, але дуже крутих стінок. На ділянці R21–R22 (див. таблицю) довелося застосувати ІТІ та витягувати рюкзаки. Це найскладніше місце дня.

Із-під «рудої трикутної» стінки траверсом ліворуч по крутій плиті з натічним льодом вийшли на «балкон». Звідси рух знову прямо вгору. По крутих, місцями нависаючих, стінках і потім крутому кулуару та стінці із живим камінням група о 18:00 вийшла на плече вершинного гребеня. Тут було організовано бівак.

За день було пройдено 352 м.

4-й день. 10 серпня 1977 р. Цього дня група вийшла на маршрут о 6:00 і, пройшовши нескладний вершинний гребінь, о 8:15 була на вершині.

Спуск із вершини здійснювався маршрутом 3Б кат. скл. О 10:30 група була на біваку під «баранячими лобами» і потім продовжила спуск до базового табору.

Таким чином, тактичний план сходження було виконано повністю.

Опис маршруту

13 липня (попередня обробка маршруту з 13:00 до 18:00). Орієнтиром для початку маршруту служить широка полиця, покрита снігом та льодом у нижній частині стіни (лівіше «пляшки»). Вихід на полицю по нескладних зруйнованих скелях типу «баранячих лобів» (ділянка R0–R1). З полиці рух іде ліворуч — вгору по гладких плитах (R1–R2) крутістю 80°. (Місць для забивання крюків дуже мало) у напрямку вертикального каміна, який іноді переходить у внутрішній кут, потім знову в камін тощо і на протязі понад 200 м однозначно визначає напрямок руху групи.

Через 20 м гладкі плити виположуються до 60°, і 35 м руху в тому ж напрямку (R2–R3) призводять до підніжжя каміна. Початкова ділянка каміна довжиною близько 40 м (R3–R4) зовсім прямовисна (у середині цієї ділянки контрольний тур). Далі камін вироджується і переходить у 10 м слабо виражений внутрішній кут (R4–R5) крутістю 85°, потім 10-метрова (R5–R6) вертикальна стінка 90° і траверс 5 м під метровий карниз (дуже складне лазіння). Карниз обходиться праворуч по сходинках по стінці 95° (R6–R7) і після 5 м складного лазіння потрапляємо до 45 м внутрішнього кута 85° (R7–R8), що звужується у верхній частині у нависаючий (95°) 5 м камін (R8–R9).

14 липня — день перший. Вихід о 9:00. Після проходження попередньо обробленої ділянки маршруту потрапляємо у внутрішній кут (R9–R10) 35 м, який проходиться по правій частині крутістю 80° по загладжених скелях із малою кількістю уступів. 2-й контрольний тур. Далі після складного лазіння по 40-метровій (R10–R11) стіні (85°) — вихід на полицю. Праворуч унизу видно полицю, де першопроходці організували нічліг. З полиці рух по 30-метровій 80° стінці (R11–R12) прямо вгору (друга половина стінки переходить у прямовис). Забито шлямбурний крюк. Рух у сходинках 5 м. Далі 10 м траверсу праворуч у напрямку тріщини. По тріщині 95° (R12–R13) рух 5 м вгору з використанням сходинок і потім по вузькій полиці на прямовисній стіні через 30 м (R13–R14) підходимо (відхиленням) під підніжжя великого скельного відколу у формі «кистені». Вихід на «кистень» є внутрішнім кутом 20 м (90°), утвореним стіною та бічною стінкою «кистені» (R14–R15). Потім полиця — «палець кистені» і ще вгору 15 м по нависаючому каміні 95° (R15–R16) на вершину «кистені». (У каміні є трохи льоду).

19:00. Нічліг на верхівці «кистені». Зручний майданчик. Нижче в каміні є лід.

15 липня — день другий. Вихід о 8:00. Рух прямо вгору (R16–R17) по внутрішньому (70 м) куті (80°), нависаючому у верхній частині від 95° до 100° на протязі 10 м (R17–R18). Далі на протязі 40 м деяке виположення до 85° (R18–R19) — (у цьому місці маршрут перетинає маршрут В. Сиденникова) і після подолання 3 м прямовисної (R19–R20) ділянки рух праворуч-вгору по 40 м (75°) стінці (R20–R21) у напрямку підніжжя бастіону (перетин з маршрутом А. Колчина). До підніжжя бастіону веде 50 м (70°) ділянка (R21–R22), що закінчується чорним 3 м (R22–R23) навісом 80°. Складний траверс 10 м (R23–R24) по прямовисній стіні, далі підйом (R24–R25) по 10 м стінці (90°) і знову 15 м траверсу (R25–R26) під нависаючими скелями до підніжжя 5 м вертикального внутрішнього кута (R26–R27). Після кута рух траверсом (R27–R28) праворуч — вгору 40 м по стінці 75–80° у напрямку водоспаду з чорних скель і після подолання за допомогою сходинок (90°) 5 м стінки (R28–R29) вихід на широку осипну полицю зі снігом. Траверс по полиці 40 м (R29–R30) і далі ліворуч-вгору по широкому внутрішньому куті, спочатку по снігу (30 м) крутістю 45° (R30–R31), потім по скелях середньої складності 80 м (R31–R32) крутістю 75°.

19:00. Нічліг. Гарні майданчики. Є вода.

16 липня — день третій. Від нічлігу прямо вгору вертикальна стінка 5 м (R32–R33), далі праворуч-вгору 80 м (80°) ділянка (R33–R34) призводить до 70-метрового внутрішнього кута (R34–R35) крутістю 75–80°. Далі кут дещо виположується (R35–R36) і на відстані 65 м має крутість 70°. 10-метрова нависаюча стінка (R36–R37) виходить до похилої 10 м (50°) ніші (R37–R38). На верх бастіону виводить внутрішній кут 35 м крутістю 70° ділянка (R38–R39). Через три години руху по нескладних (65°) зруйнованих скелях (R39–R40), що перетинаються осипами, неширокою полицею (R40–R41) протяжністю 140 м і вершинним куполом 60°, покритого дрібною осип'ю — вихід на вершину о 15:00.

Спуск шляхом підйому у напрямку С-З ребра 5Б кат. скл. Далі правіше (за ходом) С-З ребра спуск дюльфером по «баранячих лобах» 350 м на льодовик. О 21:00 група повернулася до базового табору.

Таблиця

основних характеристик маршруту сходження

---

Маршрут групи