Паспорт

Клас висотний.
Центральний Тянь-Шань, хр. Тенґрі-Таг.
Пік Хан-Тенґрі (6995 м) по лівому контрфорсу центра Північної стіни.
Пропонується 6 кат.сл. першопроходження.
Перепад 2700 м, протяжність 3570 м.

Протяжність ділянок 5–6 кат.сл. 1400 м. Середня крутість основної частини маршруту 58°.

Забито крюків:

скальних	закладок	льодових
284	37	97
II	5

Ходових годин команди: 83 і днів 8 (вісім).
Ночівлі 1–6 на майданчиках, 7 — вирубл. у скелі.
Керівник: Горбенко Мстислав Мстиславович — МС

Учасники: Ситник Михайло Олександрович — МС, Альперін Володимир Маєвич — МС, Серенков Павло Сергійович — МС, Базилевський Микола Михайлович — КМС, Єрохін Олег Валерійович — КМС, Тодоров Віктор Степанович — КМС. 10. Тренер: Свириденко Вадим Сергійович, ЗТР УРСР. 11. Вихід на маршрут 10 серпня 1987 р. Вершина 17 серпня 1987 р. Повернення 18 серпня 1987 р. 12. Альпіністський клуб «Одеса» Одеської Облради ДФСО профспілок.

— М-Т а/к «Одеса» 1987 М-Т Спуска Фото 1 2.08. 14:00 «Індустар» 5–4,8 км. Н=4,3 км

Фото 2. Профіль справа 8.08 13:00 «Індустар» S=6 км Н=4200 м

Фото 3. Профіль зліва 6.08 11:00 «смена» S=1 км H=5700 м 6995 м 17 серпня 1987 р. 6800 м 16 серпня 1987 р. 6600 м 15 серпня 1987 р. 6300 м 14 серпня 1987 р. 6100 м 13 серпня 1987 р. 5800 м 12 серпня 1987 р. 5450 м 11 серпня 1987 р. 5100 м 10 серпня 1987 р.

Карта-схема району

M 1:100000

— базовий табір — шлях підйому — шлях спуску — точки зйомки

Короткий огляд району сходження

Пік Хан-Тенґрі (6995 м) розташований на Центральному Тянь-Шані в хребті Тенґрі-Таг.

Початок освоєння району Хан-Тенґрі поклав німецький учений і мандрівник Г. Мерцбахер 1903 р., продовжили освоєння радянські альпіністи М.Т.Погребецький, В.М.Абалаков і ін.

З півночі перші сходження були здійснені 1964 р. учасниками експедиції К.І.Кузьміна і Є.І.Тамма.

Пізніше на пік були прокладені з півночі маршрути:

Худякова (1970 р.)
Е.Мисловського і Б.Студеніна (1974 р.)
Коротеєва (1986 р.)

Для тренувальних і акліматизаційних сходжень найбільш зручні п. Саладіна (6280 м) і плече піка Чапаєва (6250), розташовані в хребті Тенґрі-Таг ліворуч і праворуч піка Хан-Тенґрі відповідно.

На льодовику Сів. Інильчек і бічних моренах є кілька місць зручних для влаштування базового табору, однак слід віддати перевагу місцю на серединній морені навпроти цирку (найкоротший підхід до маршруту і зручність візуального спостереження, близькість вертольотного майданчика на льодовику).

Погодні умови відрізняються нестабільністю, великою кількістю опадів (сніг), сильними вітрами і туманами.

Свіжий сніг зазвичай сходить до рівня нормальної засніженості за 1–2 дні під дією вітру і великої крутизни.

Найбільш раціональна організація базового табору вертольотом за маршрутом Пржевальськ–погранзастава–льодовик Сів. Інильчек. Не виключаються піші варіанти з ущелини Баянкол через перевал Одиннадцяти або від галявини Мерцбахера в обхід озера Мерцбахера, але вони трудомісткі і навряд чи можуть бути прийняті для експедиції тривалістю спортивної частини в 25–30 днів.

Підготовка до сходження

Фізична і технічна підготовка кандидатів до команди, крім тренувань і заліків у місті, включала такі основні навчально-тренувальні збори:

1–16 березня на Кавказі, з багаторазовими підйомами на вершину Ельбруса з висоти 3800 м.
1–15 травня в Криму, сходження по скельних маршрутах V–VI кат. сл.
20.06–20.07 — Памір, район Асан-Усан (сходження V–VI кат. сл., пік Леніна).

На початок чемпіонату команда мала достатню тренованість і попередню акліматизацію.

У період очікування вертольота з 25–29.07 в Майда дире були складені фітнормативи, здійснені тренувальні сходження на вершини висотою 4200 м.

У період безпосередньої підготовки команди до сходження для відбору складу, з метою вивчення особливості рельєфу стіни, підготовки спорядження, відпрацювання прийомів сніжної техніки і досягнення висотної акліматизації, команди здійснили двома групами по 6 людей сходження на пік Саладіна (6280 м) 55 кат.сл.

Сходження було виконано двома групами по 6 людей.

Вивчення стіни проводилося за допомогою засобів спостереження (труба 50 крат, об'єктив МТО-1000, бінокль 8 крат) з базового табору та інших точок спостереження як з льодовика Сів. Інильчек, так і зі схилів п. Саладіна, п. Чапаєва, льодовика Семенова.

Маючи достатню інформацію за звітами Мисловського, Студеніна, Коротеєва, консультаціями Петрашко, Студеніна, Старосільця, Єлагіна команда намітила маршрут по лівому контрфорсу центру Сів. стіни, який є першопроходженням і містить у собі низку проблем, не пройдених командами попередніх сходжень.

Проблемні ділянки і способи їх подолання:

набір висоти від бергшрунда 4300 м до біваку на контрфорсі 5100 м, ранній вихід і проходження льодової стіни до освітлення сонцем (13:00).
скельні стінки 5450 м, 6400–6900 м проходити на подвійній мотузці переважно під час обробки.

Радіозв'язок усередині команди і з базовим табором двома р/с «Bosh». Спасзагін у складі 8 чол. мав право виходу і на Хан-Тенґрі за маршрутом 5–6 кат.сл.

У момент виходу команди на передвершину спасзагін повинен перебувати в районі 6000 м західного гребеня Хан-Тенґрі.

Графік сходження

Примітка:

— обробка
— відпочинок
5100–5450 (+40) — набрана висота за день до біваку плюс набір висоти після обробки

Тактичні дії команди

Команда пройшла намічений маршрут у повній відповідності з тактичним планом і тимчасовим графіком.

Незначні відхилення в 1–2 год пов'язані зі зміною погодних умов і перенесенням місця біваку на висоті 6360 м замість 6400 м із міркувань безпеки.

Для забезпечення безпеки в умовах підвищеної складності на всьому протязі були організовані перила.

Запланована швидкість руху досягалася щоденною зміною ведучих (іноді двічі на день) і вечірньою обробкою подальшої ділянки маршруту.

Фактична зміна ведучих за днями і ділянками маршруту:

10.08: R0–R2 — М. Горбенко, R2–R6 — М. Ситник, R6–R8 — Н. Базилевський
11.08: R8–R11 — Н. Базилевський, R11–R12 — В. Альперін, R12–R13 — О. Єрохін, R13–R14 — В. Тодоров, початок R14–R15 — М. Горбенко (обробка)
13.08: R14–R15 — П. Серенков, R15–R16 — М. Горбенко (обробка)
14.08: R15–R16 — Н. Базилевський (обробка), R16–R18 — М. Горбенко, R19–R21 — М. Ситник (обробка)
15.08: R21–R27 — Н. Базилевський, R27–R28 — Н. Базилевський (обробка)
16.08: R28–R31 — М. Горбенко, R31–R33 — М. Ситник (обробка)
17.08: R33–R34 — М. Горбенко, R34–R35 — М. Ситник, R34–R35 — Н. Базилевський

Технічні засоби і способи забезпечення безпеки йдучи першим на складних ділянках були звичайними: подвійна мотузка, крючова страховка — на льодових крюках і скельних, подовжених в 1,5 рази, спеціально під характер скельної породи Хан-Тенґрі.

Пункти страховки організовувалися на 3-х і більше крюках (закладках) і були в основному зручні, за винятком висячих на льодових і скельних стінках. (фото 7, 14, 15)

Денний режим руху: 8:00 (7:00)–14:00 (16:00), обробка 16:00 (17:00)–19:00 (20:00).

Час обробки поєднувався з установкою біваку. У перший день сходження вихід на маршрут о 4:00 і кінець роботи о 19:00 були обумовлені характером льодового рельєфу.

У зв'язку з відсутністю на всьому протязі маршруту зручних майданчиків для збору всієї групи і з урахуванням специфіки висотного сходження кожен учасник одержував денний раціон харчування в пакеті і користувався ним на свій розсуд.

Для устаткування майданчика на сніжному схилі крутизною 45°–50° використовувалися каремати для утримання бічних стінок. Прийом застосовувався вперше і повністю себе виправдав. (фото Доп)

Вибір точок біваку, безпека яких була оцінена візуально з базового табору, фактично повністю підтвердився, як з точки зору захисту від лавин, так і з точки зору графіка руху.

Бівак на 6100 м:

Не рекомендується використовувати для наступних груп
Його слід перенести на 100 м вправо вгору.

Зривів і травм на всьому протязі сходження не було. На маршруті витримувався принцип руху в будь-яку погоду (сніг, вітер, поземка). При зупинці на бівак в умовах погіршення погоди обробка не скасовувалася.

З групою спостереження була обов'язкова 3-разова зв'язок, крім того радіостанція бази була постійно на прийомі з 7:00 до 22:00.

Візуальне спостереження велося безперервно. Засоби спостереження дозволили спостерігати кожного учасника і дозволили в окремих випадках коригувати дії в умовах погіршення погоди по радіозв'язку.

Рятувальний загін (2 групи по 4 чол.) перебував у базовому таборі.

При виході команди на мармурову частину маршруту (вище 6000 м), групи з розривом в 1 день вийшли по маршруту спуску команди.

Таблиця продуктів

Індивідуальний пайок

Найменування	К-во на людину в день (г.)	Всього на людину за сходження (г.)	Всього на групу за сходження
Шоколад	20	160	1120
Карамель «Дюшес»	30 (3 шт.)	240	1680
Вітамін «С» з аскоро	15 (5 табл.)	120	840
Сухар солодкий	50	400	2800
Сухар житній	50	400	2800
Печиво «Суміш 12»	30	240	1680
Абрикос сушений	40	320	2240
Ізюм	25	200	1400
Горіх грецький	20	160	1120
Ковбаса	25	200	1400
Бекон	20	160	1120
Сир «Російський»	25	200	1400
Разом:	350	2800	19600

Загальне харчування

Найменування	Кількість на 1 день (г.)	Всього за сходження
Бульйон яловичий	90 (1 пакет)	630 (7 пакет)
Суп «Кокошка»	90 (1 пакет)	630 (7 пакетів)
Суміш: 1.Овесне пластівці «Геркулес»	на одну варку
2.Сухе молоко вітамізір.	225 г.	450
3.Цукор, сіль
Суміш: 1.Крупа гречана	на одну варку
2.Сухе молоко вітамін.	225 г.	450
3.Цукор, сіль
Суміш: 1.Рис.	на одну варку
2.Сухе молоко вітамізір.	225 г.	450
3.Цукор, сіль
Цукор	312,5	2500
Чай	37,5	300
Разом:		5410

Всього продуктів: 25010 грам.

Схема маршруту

M 1:2000

Опис маршруту за ділянками

Підхід до початку маршруту з північного цирку п. Хан-Тенґрі по сніжному схилу крутизною до 45° у напрямку до лівого контрфорсу центра північної стіни 350–400 м. Лавинонебезпечно. Можливе падіння льоду з лівого плеча піка. Вихід рано вранці. Ступені в снігу формуються добре. Початок маршруту — із бергшрунда, який проходиться по мосту.

R0–R1. Ділянка лавинонебезпечна, тому проходиться рано вранці, у швидкому темпі, під прикриттям скель. Для прискорення організуються перила. Лід ніздрюватий, для страховки використовуються подовжені льодобурні ключя. R1–R2. Перша і друга льодові ступені. Крутизна різко зростає. Ділянки проходять за допомогою «айс-фі», під прикриттям лівих скель. R2–R3. Кулуар між скелями контрфорса і основною стіною кам'янонебезпечний, необхідно проходити до освітлення сонцем верху стіни (13:00). У кінці ділянки, під прикриттям скель — відпочинок, їжа і чай. R3–R4. Вихід із кулуара на гребінь контрфорса — по крутій і дуже поруйнованій сланцевій стінці. Рух по полиці вліво 6–7 м, потім уверх. На гребені надійність пункту страховки забезпечується за допомогою забитих у поруйновані скелі льодових ключів — «морковок». Перший іде без рюкзака. R4–R5. Гребінь засніжений, під снігом — лід. Майданчики під намети формуються зі снігу за допомогою карематів. На підготовку біваку йде близько 2 год. Рух по гребені — у кішках. R5–R6. Скельні ступені на гребені долаються при ретельному страхуванні двома мотузками. Рух першого без рюкзака. R6–R7. Контрфорс змінює загальний напрямок вправо-вгору. Рух по сипкому снігу, сильно засніженим і заледенілим скелям. Страховка крючова на скельних виходах. Ділянка не небезпечна падінням лавин і каміння, т.я. шляхи їх сходу — справа, але по більш крутих схилах. Ночівля — на схилі під прикриттям крутого скельного бар'єру на побудованому групою майданчику. R7–R8. Скельний бар'єр долається у найменш високому місці. Відвісні поруйновані сланці вимагають особливо обережного руху і ретельного страхування подовженими крюками і льодовими «морковками». Ділянка обробляється у другій половині дня, коли він освітлений сонцем. Через підвищену кам'янонебезпечність рух по перилах із верхнім страхуванням. R8–R11. Рух продовжується вгору з невеликим відхиленням ліворуч і потім уздовж стіни по сипкому «важкому» снігу, обледенілим і засніженим скелям. Другий скельний пояс проходиться у лівій частині, де він значно нижче. Далі рух йде під прикриттям крутих скель ліворуч. Скелі сланцеві, але поруйновані менше, ніж у нижній частині маршруту. На висоті близько 6000 м по важкій засніженій стінці — вихід на невиражений сніжний гребешок, ліворуч і праворуч від нього лавинонебезпечно! Ночівлі, як і раніше, будуються на сніжних схилах за допомогою карематів. Ночівля 6100 м організовувалася під прикриттям скельної стінки, у місці, де раніше ночували групи Б. Студеніна і В. Коротеєва. Тут усі маршрути перетинаються. У другій половині дня 13 серпня 1987 р. і вночі йшов сніг, по кулуару праворуч від ночівлі сходили лавини, краєм зачіпаючи намет. Ночівлю краще організовувати на 100 м правіше під потужною скельною стінкою. R11–R14. Вихід до межі скель із мармура і сланцю. Через непогоду, що тривала всю ніч, рух почалося кілька пізніше звичайного. Найбільш безпечний шлях переглянутий ще із базового табору, подальше спостереження підтвердило правильність обраного шляху. Швидко перетинаємо крутий сніжний кулуар (лавинонебезпечно!) і траверсуємо під скелями вправо. Тут, по дуже складному (поруйновані, обледеніння скель) відвісному внутрішньому кутку і по засніжених плитах — вихід під мармурову стіну. R15–R18. Погода знову псується і група вирішує заночувати тут, не доходячи до запланованого місця близько 100 м по висоті. Поки за допомогою карематів будується черговий майданчик, обробляється складна ділянка дуже засніжених крутих скель, іде «знайомство» з мармурами. Все частіше використовуються для страховки закладки, скелі міцніші і надійніші сланцевих. R18–R19. По сніжному гребню — вихід на «перший мармуровий трикутник». Тут можлива ночівля. R19–R20. Дуже складні скельні стінки. Зазвичай у таких випадках подвійна мотузка на страховці, рух першого без рюкзака. Перила. Іноді труднощі з організацією надійних пунктів страховки (ніде забити крюк). R20–R22. Обробляється після зупинки на ночівлю на вершині «другого мармурового трикутника». R22–R24. По сніжному кулуару (рухатися під прикриттям лівого борту) зі стінкою у верхній частині — підйом на засніжений гребешок, по якому підхід під нависла стінка (R31–R32). Ночівля в 20 м від стінки під великим каменем, майданчик вирубаний у мармурі. R25–R26. Нависла стінка долається по щілині на ІТО (закладки, драбини). Заповнений скельний рельєф. R26–R28. По внутрішніх кутах, крутизна поступово падає, але зустрічаються круті стінки. Скелі сильно обледенілі. На полицях сипкий сніг. Вихід на купол по глибокому (1–1,5 м) снігу. R28–R29. По не крутому, але «важкому» сипкому снігу підйом на вершину.