Паспорт сходження

Клас сходження — висотно-технічний
Район сходження — Центральний Тянь-Шань
Пік Хан-Тенгрі (6995 м) — по кулуару із заходу, першопроходження
Предбачувана категорія складності — 5Б
Перепад висот — 2800 м

з них:

стіна — 1200 м
Протяжність — близько 6000 м, у т. ч. стінної частини — близько 1800 м
Протяжність ділянок 5–6 кат. сл. — 125 м
з них 6 кат. сл. — 15 м
Середня крутість стінної частини — 49°

Забито крюків скельних 9/2, закладок 16/1, льодових 2/0
Ходових годин команди — 39 (4 дні)
Ночівлі — 3, лежачи в наметі
Команда а/к «Барс», м. Санкт-Петербург
Керівник — Шамало Валерій Павлович — МС

Учасник — Комаров Дмитро Володимирович — 1-й сп. розряд
Тренер команди — МС СРСР Красноухов Юрій Васильович, МС СРСР Степанов Ігор Васильович
Вихід на маршрут — 17 серпня 1997 р.

Вихід на вершину — 19 серпня 1997 р., повернення — 20 серпня 1997 р.

Дата зйомки — 17 серпня 1997 р., висота зйомки — 5300 м, маршрут на в. Хан-Тенгрі (6995 м) по кулуару із Заходу 5Б кат. сл., пройдений двійкою В. Шамало (м. Санкт-Петербург) — Д. Комаров (Москва). Команда а/к «Барс», Санкт-Петербург.

Діма Комаров у 30 м від вершини.

1-й м-т Погребецького (класичний) по Зах. Ребру 5А кат. сл.
II-й м-т команди а/к «Барс» по кулуару із заходу (передбачувана кат. сл. 5Б)
III-й м-т українських альпіністів (некласифікований)
IV-й м-т Романова по ПдЗ ребру 5Б кат. сл.

Вид на нижню частину кулуара зі сторони класичного маршруту, висота 6100 м

Вид вниз з ділянки R3

Ділянка R3

Після ділянки R3 — кілька метрів дуже неприємних зализаних скель (у центрі знімка).

Маршрут команди з висоти 5600 м

Так велися пошуки Красноухова

Тактичні дії команди

Із базового табору команда вийшла 16 серпня. Контрольний термін було призначено на 20-е. Під час пошуків у таборі на 5300 м перебувала двійка Дев'яткін — Гелінський (лікар), здатна у разі необхідності вийти на маршрут. У команди та групи спостереження був зв'язок по підзорній трубі. Було вирішено: у разі знаходження тіла сходження припинити, закріпити тіло в зручному і безпечному місці і спуститися.

16 серпня: Підготовка спорядження і харчування, підхід до початку маршруту (морена під ПдЗ стіною Хан-Тенгрі).

17 серпня: Піднявшись стежкою до висоти близько 5400 м, ми повернули праворуч, у бік кулуара. Поставивши намет на висоті 5600 м, зробили вихід у бік західного гребеня. На плато знайшли деякі речі Красноухова.

18 серпня: Почали підйом у бік кулуара. Вели пошуки за допомогою підзорної труби, розбиваючи схил на квадрати і відзначаючи підозрілі точки на снігу. Рухалися широкими плавними зигзагами. Цього дня траплялися в основному камені, що застрягли в снігу. До вечора погода стала погіршуватися, і ми вирішили піти з-під кулуара ліворуч, у бік класичного маршруту, щоб не ночувати в лавинонебезпечній зоні. Увечері на 5400 м з'явилася двійка спостерігачів. Перебуваючи на висоті близько 6000 м, ми встигли почути, що вони кричать:

— «Все гаразд?» — «Так», — із усіх сил проорали ми у відповідь.

19 серпня: Останній день пошуків. Завтра вранці скінчаться продукти і газ, увечері — контрольний термін. Ми вирішили залишити намет на схилі на висоті близько 6100 м. З цього місця легко потрапити на класичний маршрут, а значить, піднявшись на вершину, можна за необхідності навіть уночі спуститися по класичному шляху до залишеного намету.

Погода зранку була хорошою, і ми ризикнули, залишивши рюкзаки, піднятися по кулуару, взявши перекус, скельне і льодове спорядження, а також невелику аптечку. Щоб не втрачати висоту, пішли по скельних островах праворуч і трохи вгору і тому обійшли ліворуч ділянку схилу на висоті від 6100 до 6300 м. Пізніше, дивлячись у підзорну трубу, помітили кілька підозрілих місць, але вирішили обстежити їх наступного дня, спускаючись униз, а зараз іти вгору.

Крутість схилу поступово зростала від 40 до 45–50°. Часто траплялися дуже неприємні місця, де під тонким шаром снігу опинялися загладжені скелі. У середині кулуара довелося пройти через щільну снігову річку, що утворюється із снігу, що здувається вітром. При цьому погода була ідеальною! Очевидно, що при найменшому снігопаді кулуар просто непрохідний. У середині кулуара — скельний пояс. Потрібно пролізти всього близько 5 м загладжених скель без зачіпок, складність 5. Метрів на 20 нижче скельного пояса вдалося забити крюк.

Далі, з висоти 6600 м легко можна піти праворуч, на «український» гребінь. Але із кулуара здається, що всі складні місця на цьому гребені — у верхній частині. До того ж нам туди не треба. У верхній частині кулуар починає трохи виположуватися — до 40–45° і перетворюється на великий цирк, стіни якого висотою від 150 до 300 м і мають приблизно однакову крутість і складність у всіх напрямках. Логічно було вилазити звідти ліворуч, у напрямку «класичного» ребра. Від початку кулуара до висоти 6600–6700 м піти ліворуч практично неможливо.

Не дійшовши 300–400 м до кінця кулуара, ми повернули ліворуч на крутий (до 55–60°) сніговий підйом, а потім вилізли на скельну стіну. Пройшли 3 мотузки (перила) по засніжених скелях, місцями до 6 кат. сл., вийшли на сніговий схил і ще через 50 м — на класичний маршрут, біля місця, де закінчуються суцільні перильні мотузки. Неподалік звідси зупинився на своє останнє нічліг наш старший тренер.

О 7:00 ми піднялися на вершину і зняли записку новгородських альпіністів. О 22:00 у темряві спустилися до свого намету. Жодних слідів падіння Красноухова 19 серпня ми не знайшли.

20 серпня: Перед поверненням вирішили обстежити останню ділянку схилу, яку обійшли під час підйому. На висоті 6200 м виявили тіло Красноухова, яке перемістили 300 м праворуч і трохи вниз, щоб прибрати з-під кулуара, і закріпили мотузкою під скельним трикутником. Того ж дня встигли спуститися в базовий табір.

У жовтні 1997 року експедиція під керівництвом Степанова І. В. доставила тіло Ю. В. Красноухова до Санкт-Петербурга.

Опис маршруту

Уч. 0–1 Схил із глибоким снігом. Рух без страховки. 700 м 40°, 1
Уч. 1–2 Сніговий схил зі скельними островами. Рух одночасний або почерговий зі страховкою через виступи. 450 м 45°, 2–3
Уч. 2–3 Снігово-льодовий схил. Страховка через льодоруб і льодові крюки. Рух почерговий. 100 м 50°, 4
Уч. 3–4 Кулуар. Сніговий схил. Рух одночасний. 200 м 45°, 3
Уч. 4–5 Скельний пояс. Перила. Страховка через крюк. Загладжені скелі. 5 м 65°, 5
Уч. 5–6 Кулуар. Сніговий схил. Рух одночасний або почерговий. Страховка через льодоруб. Каміння під снігом. 250 м 50°, 3
Уч. 6–7 Цирк. Сніговий схил. Рух одночасний. 100 м 40°, 2
Уч. 7–8 Крутий сніговий підйом. Каміння під снігом. Страховка через льодоруб, крюки, закладки. Перила. 120 м 60°, 5
Уч. 8–9 Зруйновані скелі. Страховка через крюки, закладки. Перила. 40 м 70°, 5
Уч. 9–10 Скельна стінка. Страховка та І.Т.О. через крюки, закладки. 10 м 85°, 6–A2
Уч. 10–11 Скельна стінка. Страховка через закладки. Перила. 30 м 75°, 5
Уч. 11–12 Скельна стінка. Страховка та І.Т.О. через крюки. Перила. 5 м 90°, 6–A1
Уч. 12–13 Зруйновані скелі. Страховка через закладки. Перила. 35 м 70°, 5
Уч. 13–14 Сніговий схил. Страховка через льодоруб. Рух почерговий. 50 м 50°, 4
Уч. 14–15 Сніговий гребінь. Рух без страховки. 500 м, 20–30°, 1

Маршрут об'єктивно небезпечний. При погіршенні погоди і снігопаді по кулуару починають йти лавини. Безпечних місць для нічівлі немає від висоти 6100 м (у стороні від кулуара) до виходу на гребінь (6850–6900 м). У крайньому разі можна піти на правий гребінь з висоти 6600 м і наступного дня повернутися в кулуар або продовжити шлях по «українському» гребню. На протязі всього маршруту важко організувати надійну страховку. У кулуарі постійно трапляються скелі під снігом. Верхній скельний пояс складається з дуже зруйнованих і сипких скель.

Схема маршруту в символах УІАА

Крюки				N УЧ.	Протяжність (м)	Крутість (°)	Складність
СК.	ЗАК.	ЛЬОД.	ШЛ.
–	–	–	–	14	500	20–30	1
–	–	–	–	13	50	50	4
–	5	–	–	12	35	70	5
3/1	–	–	–	11	5	90	6–A1
–	3	–	–	10	30	75	5
1/1	3/1	–	–	–	9	10	85
2	3	–	–	8	40	70	5
2	2	–	–	7	120	60	5
–	–	–	–	6	100	40	2
–	–	–	–	5	250	50	3
1	–	–	–	4	5	65	5
–	–	2	–	3	200	45	3
–	–	–	–	2	100	50	4
–	–	–	–	1	450	45	2–3
–	–	–	–	0	700	40	1