Паспорт

1. Клас висотний
2. Центральний Тянь-Шань, льодовик Південний Інильчек
3. Пік Хан-Тенгрі по південно-західному схилу (маршрут Погребецького)
4. 5Б категорії складності
5. Перепад — 1095 м, протяжність — 1700 м (основна частина маршруту). Загальний перепад — 2595 м. Протяжність ділянок 5 кат. скл. — 590 м. Середня крутість основної частини маршруту 45°, з них 5 кат. скл. — 55°–60° (6700–6850 м). Забито крюків: Скельних — 52, шлямбурних — 0, закладок — 16, льодових — 5.
6. Ходових годин команди: 18, днів — 3.
7. Ночівлі:
   1. Викопана печера у сніжно-фирновому схилі — 5900 м.
   2. Майданчик на сніжному гребені — 6700 м.
   3. Майданчик на сніжному гребені — 6400 м.
8. Керівник: Санніков Юрій Васильович, КМС. Учасники:
   • Волков Геннадій Миколайович, КМС.
   • Казаков Юрій Олександрович, КМС.
   • Колесніков Ігор Євгенович, КМС.
   • Зайцев Віктор Олександрович, КМС.
   • Павлов Ігор Леонідович, КМС.
9. Тренер — Дьяченко Микола Миколайович.
10. Вихід на маршрут: 9 серпня 1987 р. Вершина: 11 серпня 1987 р. Повернення: 12 серпня 1987 р.

7 серпня 1987 р., 15:00. Точка фотозйомки №2: «Індустар-22» 1:35 F=5 см. Пік Хан-Тенгрі, 6995 м.

Тактичні дії команди

При складанні тактичного плану сходження команда керувалася можливістю організації руху за ділянками маршруту без попередньої обробки шляху від бівуаку до бівуаку. Попередня обробка маршруту, на відміну від передбаченого тактичним планом взаємодії зв'язок, була застосована тільки на ділянці вище 6700 м, куди команда підійшла до 16:00 і, зустрівши групу, що спускалася з вершини, стала на нічліг.

Поки основна частина команди готувала майданчик для намету, зв'язка Волков—Казаков обробила 2 мотузки подальшого шляху.

На наступний день до висоти 6850 м далі попереду працювала зв'язка Колесніков—Павлов. Відповідно до тактичного плану команда рухалася із взаємодією зв'язок.

Оскільки склад команди був практично рівноцінним, особливої уваги на черговість зв'язок не зверталося, оскільки швидкість руху не залежала від того, яка зв'язка працювала попереду.

Так, на ділянках:

• 5900–6700 — Волков—Казаков;
• 6700–6850 — Колесніков—Павлов;
• 6850–6995 — Санніков—Зайцев.

Часовий режим виходу й організації нічлігу командою суворо дотримувався. Режим харчування передбачав:

• дворазове гаряче харчування з рясним питтям;
• індивідуальні пайки для перекусів під час роботи на маршруті.

План сходження по днях був виконаний. На маршруті досить гарних місць для організації нічлігу:

• перший майданчик (6700 м) був витоптаний на сніжному гребешку;
• другий майданчик (6400 м) — на спуску;
• на висоті 5900 м ночували в сніговій печері.

Страхування на маршруті здійснювалося за допомогою:

• скельних крюків;
• закладних елементів.

рельєф маршруту і ясна погода дозволили спостерігати команду протягом усього шляху. Зв'язок здійснювався за допомогою радіостанцій «Тюльпан».

Всього: ходових годин — 13, крюків — 73.

Опис маршруту за ділянками

1. Від підніжжя піку Хан-Тенгрі (4500 м) до перемички між піками Чапаєва — Хан-Тенгрі (6000 м) маршрут проходить по льодовику Семеновського. У середній (за висотою) частині льодовик сильно розірваний, рух у зв'язках. Схили піку Чапаєва і піку Хан-Тенгрі лавинонебезпечні, тому підйом на перемичку необхідно проводити у швидкому темпі та раннім проходженням найбільш небезпечної ділянки (4700–5600 м). У технічному плані ділянка (4500–6000 м) відповідає 2–3 кат. скл., але вимагає значних фізичних витрат.
2. Безпосередньо маршрут починається з висоти 6000 м (перемичка). Ділянка 6000–6400 м — сніжно-фирновий схил із виходами сильно зруйнованих скель, середня крутість 40°.
3. Ділянка 6400–6700 м проходить по грані південно-західного схилу, який обривається стіною у бік льодовика Північний Інильчек. Ця ділянка являє собою сильно заметений скельний схил крутістю 45°.
4. Найбільш технічно складна ділянка на висоті 6700–6850 м, середня крутість 55–60° з окремими (10–20 м) скельними стінами. Проходження цієї ділянки вимагає підвищеної уваги й ретельного крючового страхування.
5. Вихід на вершину по сніжно-фирновому схилу з рідкісними виходами скель, технічної складності для проходження не являє і відповідає 3 кат. скл.

Особливістю всього маршруту є його комбінований характер і збільшення технічної складності із висотою.

• 9 серпня 1987 р. — вихід із табору 4400 м і підйом на перемичку, нічліг у сніговій печері (5900 м).
• 10 серпня 1987 р. — вихід безпосередньо на маршрут по південно-західному схилу піку Хан-Тенгрі. Одночасний рух у зв'язках по скельній засніженій схилі, спочатку огинаючи окремі виходи скель, потім через скельні ділянки. Попереду працює зв'язка Волков—Казаков, страхування крючове із використанням закладних елементів. Вихід до місця організації нічлігу на 6700 м і обробка маршруту вище організації нічлігу.
• 11 серпня 1987 р. — попереду працює зв'язка Колесніков—Павлов. Рух по заметеним зруйнованим скелям. Організація перил. Страхування крючове, із використанням закладних елементів можливе тільки після очищення скель від снігу. Вихід на фирновий гребінь. Попереду зв'язка Санніков—Зайцев, рух одночасний із поперемінним страхуванням по гребені. Місцями невеликі (5–10 м) виходи зруйнованих скель. Вихід на вершину по заметеному куполу.

Пік Хан-Тенгрі, 6995 м. Нічліг 6720 м 10 серпня 1987 р. 10 серпня 1987 р., 12:30. Точка зйомки №1: 5900 м, «Індустар-22» 1:35 F=5 см.