1-й день сходження. 8 лютого 1990 р. Група вийшла на маршрут о 3:00.

Діл. P0–P2. Верхній занесений снігом проходиться траверсом управо під льодову стінку. Відвісна льодова стінка проходиться на Альп-фіш із льодовими гаками, із невеликим траверсом уліво під скелі п. Сінагіна. Місце страховки незручне.

Діл. P2–P6. Льодовий схил, середня крутість 65°, проходиться лівою частиною кулуара, притискаючись до скель. Ближче до центру кулуара сипле сніжна пилюка, незручно працювати.

Діл. R6–R7. Льодовий карниз, проходиться вліво і вгору, виводить під дуже крутий внутрішній кут. Лазіння напружене, місце страховки дуже незручне.

Діл. R7–R8. Льодовий внутрішній кут виводить на перемичку, місце страховки незручне, переходить у скельний внутрішній кут, скелі залиті льодом, лазіння напружене, місце страховки незручне.

Діл. R8–R10. Ряд скельних стінок середньої важкості, із дрібними загладженими зачіпками, залитими льодом, підводять під крутий «камін» із пробкою.

Діл. P10 — P11. Лазіння в «каміні» із пробкою дуже складне, напружене. Доводиться розчищати зачепи від льоду та снігу. «Камін» закінчується скельною полкою — гарне місце для страховки.

Діл. P11 — P12. Ряд скельних стінок середньої важкості, проходження ускладнює обледеніння скель, виводять на крутий, зруйнований скельний гребінь, скелі сухі, місця страховки зручні. На скелях зустрічаються багато старих петель.

Скельний гребінь виводить на вершину. Спуск із вершини здійснювався шляхом підйому.

Особливості проходження:

• Майже на всіх скельних ділянках — лазіння в кішках, оскільки скелі всюди залиті льодом.