Без назви

Тра­верс вер­шин Іс­сик­тен-Чо­ху — Бі­лий пік — Ак­гюль, ма­рут 4А кат. скл.

Вер­ши­ни Іс­сик­тен-Чо­ху, Бі­лий пік та Ак­гюль зна­хо­дяться у гря­ді, що від­хо­дить на південному схо­ді від го­ло­в­но­го хре­бта Заі­лій­сь­ко­го Ала­тау, що не­се назву Іс­сик­тен-Чо­ху і роз­ді­ляє льо­до­ви­ки Бо­га­тир та Кор­же­нев­сь­ко­го. Ця гряда об­рам­ляє з південного схо­ду льо­до­вик Кор­же­нев­сь­ко­го.

Із аль­пі­ні­ст­сь­ко­го та­бо­ру «Тал­гар» че­рез пе­ре­вал Су­ро­вий до­ся­га­є­мо цирк цього льо­до­ви­ка і на ньо­му роз­би­ва­є­ть­ся пер­ший бі­ву­ак під вер­ши­ною ГУВ­ВО.

Вер­ши­на Іс­сик­тен-Чо­ху роз­та­шо­ва­на між вер­ши­ною Все­вобуч і вер­ши­ною Бі­лий пік. Пере­ти­на­ю­чи льо­до­вик від мі­сця бі­вуа­ку, ру­ха­ти­ся до вер­ши­ни (обере­ж­но: є трі­щи­ни!). Ви­хід на гряду ближ­че до вер­ши­ни Все­вобуч і по­тім на пере­мич­ку між вер­ши­на­ми Все­вобуч та Іс­сик­тен-Чо­ху. Потріб­ні кі­гті та по­пере­мін­не стра­ху­ван­ня. Є трі­щи­ни. Від бі­вуа­ку до ви­хо­ду на гряду 2,5–3 год хо­ду.

По­во­рот пра­во­руч. Ви­хід на гряду, що увін­ча­на жан­дар­ма­ми. Тут 1-й тур.

Далі ске­лі се­ред­ньої склад­но­сті, ду­же зруй­но­ва­ні (!). Зруч­ні­ше йти лі­во­руч.

По­тім лан­цюг жан­дар­мів з не­ве­ли­ки­ми перепа­да­ми та за­галь­ним зни­жен­ням до «вік­на». Стра­ху­ван­ня всю­ди по­пере­мін­не.

За «вік­ном»:

• 1-й жан­дарм (40 м), ске­лі склад­ні
• якщо до­зво­ляє ста­н сні­гу, кра­ще о­ми­ну­ти «вік­но» лі­во­руч
• на подо­лан­ня жан­дар­ма по­тріб­но 3–4 ска­ль­них крю­ки
• шлях іде ма­й­же по від­ве­су, по вер­ти­кальній щі­ли­ні.

2-й жан­дарм ме­нш склад­ний (1 крюк). За ним сту­пен­ча­тий льо­до­во-сні­ж­ний гір­ський хре­бет. Йти лі­во­руч. Ру­бан­ня сту­пе­нів та до­бре стра­ху­ван­ня. Че­рез 30 м зно­ву ске­лі і ви­хід на не­ве­ли­кий май­дан­чик. Далі йти пра­во­руч. Го­стрий жан­дарм 3–4 м о­ми­на­є­ть­ся лі­во­руч і за ним ви­хід зно­ву лі­во­руч. Ді­лян­ка фір­ну 120 м, по­тім зруй­но­ва­ний жан­дарм, різ­кий по­во­рот лі­во­руч та по сні­ж­но­му гре­бе­ш­ку під­хід до ос­тан­ньо­го жан­дар­ма. Пе­ред ним під­гір­на трі­щи­на. За трі­щи­ною підйом по сні­гу лі­во­руч від жан­дар­ма та зно­ву ске­лі. Від них до вер­ши­ни 300 м. Ця від­рі­зок про­хо­дить­ся двома варі­ан­та­ми:

• пря­мо по льо­до­во­му схи­лу (60°)
• більш зру­чно — по зруй­но­ва­них ске­лях се­ред­ньої склад­но­сті, про­тя­ж­ністю до 100 м.

Із скель ви­хід на май­дан­чик за 30 м від вер­шин­но­ї гря­ди. Гряда ма­й­же го­ри­зон­та­ль­на, сні­ж­но-льо­до­ва. Є кар­ни­зи (обере­ж­но!). До­бре стра­ху­ван­ня. Вер­шин­на гряда іде із за­хо­ду на схід між двома