Вершина!

Силь­ний вітер. Над­хо­дить туман, ви­ди­мість погана, то­му про­су­ва­ти­ся уз­довж греб­еня дуже склад­но.

Бівуаки:

• №3
• №4

Пер­ша ночівля тут дуже погана. Укри­ваю­ся від віт­ру, за­рив­шись у сніг.

На ра­нок по­года не по­кра­щи­лась. Ви­ди­мість май­же ну­льова. Рою до­бру сні­жну пе­черу і вла­што­вую «день від­по­чин­ку».

На на­ступ­ний день по­го­да та ж. Але я по­ви­нен спус­ка­ти­ся. Бі­ля бівуа­ка про­ва­лив­ся у не­ве­ли­ку трі­щи­ну. Про­су­ван­ня уз­довж греб­еня ви­ма­гає ве­ли­ких зу­силь через:

• силь­ний вітер,
• по­гану ви­ди­мість.

Іноді тро­хи про­яс­ня­єть­ся — це до­по­ма­гає.

По­трап­ляю на лід IV кат. скл. через немож­ли­вість зна­йти більш легкий шлях.

I. Я пе­ре­ти­наю сід­ло­ви­ну. На цьо­му боці греб­еня вітер мен­ший.

На­ма­га­ю­ся тра­вер­су­ва­ти на­пря­мі­ки до го­лов­но­го шля­ху на пік Комму­ніз­ма (ма­єть­ся на ува­зі «ре­бро Бо­ро­д­кі­на» — пе­ре­клад). Але:

• сніг гли­бо­кий,
• схил кру­тий,
• за­над­то не­без­печ­ний.

То­му йду пря­мо вниз. Тут по­ки що не так кру­то.

У міс­ці, де кут змі­ню­єть­ся і стає кру­ті­шим, я спус­каю ла­ви­ну (з вер­ху). За­раз без­печ­но — мо­жу збіг­ти вниз (ура).

Ни­жче трап­ля­ють­ся трі­щи­ни, але я ба­чу мар­ку­ван­ня го­лов­но­го шля­ху і тра­вер­су­ю на­пря­мі­ки до ньо­го — за­раз без­печ­ніше.

7. зу­стрі­чаю Во­ло­дю і Оле­га. Во­ни пік­лу­ють­ся обо мені і ді­лять зі мною па­лат­ку. К. Про­хід тут дуже ля­ка­ю­чий (ти зна­єш). Ви­ди­мість погана. По­стій­но чу­ю ла­ви­ни. Іду щосили, але хо­четь­ся йти ще швид­ше.

Пе­ре­клав Гвоз­дєв Ана­то­лій — учас­ник ек­спе­ди­ції і ор­га­ні­за­тор ві­зи­ту. Тер­мі­ни ек­спе­ди­ції: 18 лип­ня 1992 р. — 9 сер­пня 1992 р. Ке­рів­ник ек­спе­ди­ції: Ло­зов­ський А.М.