Паспорт сходження

1. Район сходження: 2.9.а, гори Дагестана
2. Клас сходження: скельне
3. Вершина, її висота: Тлілі-меер, 2456 м
4. Маршрут сходження: по Пн-З гребеню та з Пд
5. Передбачувана категорія труднощів: 2А
6. Характеристика маршруту: перепад висот — 500 м, середня крутість — 40°, протяжність ділянок: Ia кат. тр. — 1000 м, Iб — 80 м, II — 80 м.
7. Крюки: скельні — 7, закладки — 2
8. Кількість ночівель та їх характеристика: нічліг за с. Гоготль
9. Прізвище І.О. керівника і учасників, їх спортивна кваліфікація:
   • Козорєзов Є.Ф. — 1-й сп. розряд
   • Алієв Г.Н. — II сп. розряд
   • Мамедов А.Г. — II сп. розряд
   • Чупанов М.К. — II сп. розряд
   • Хестанов С.Н. — III сп. розряд
   • Аліскандієв А.А. — III сп. розряд
10. Дата сходження: 8 листопада 1984 р.
11. Тренер команди: Козорєзов Є.Ф.

Повернути на дооформлення. Дати назву маршруту та пояснити його.

Г. Тлілі-меер. Вид з Хунзахського плато (6-3)

1. Загальна характеристика гори

Масив Тлілі-меер («Сідло-гора», аварськ.) розташований у Внутрішньому Дагестані на кордоні Гунібського і Радянського районів. Тлілі-меер різко виділяється на тлі навколишніх плато подібних гір своєю відносною висотою і оригінальною формою.

За своєю будовою Тлілі-меер являє собою вузьке плато, що простягнулося з південного заходу на північний схід. Це типова столова гора синклінальної форми, утворена чотирма горизонтами твердих вапняків і доломітів. Перепад висот від долин Аварського і Андійського Койсу становить близько 1 км.

Перше відоме сходження на гору було здійснено в 1937 р. хунзахськими представниками. Потім на неї неодноразово піднімалися туристи, що йшли маршрутом Ерпелі — Гуніб. На гору немає простих шляхів!

Навіть шлях класичного підйому вимагає певних навичок скалолажання та навішування перил, оскільки проходить над 600–700-метровою прірвою в бік сел. Куяда. Сходження на Тлілі-меер у демисезонний і зимовий періоди цілком відповідає вимогам альпіністських маршрутів 2Б кат. скл.

2. Опис підходу до маршруту

За сел. Гоготль перейти річечку біля млина і підніматися прямо вгору по трав'янистому схилу середньої крутості. Вийшовши на характерне круте ребро гребеня, що веде до правого плеча Тлілі-меер, слід підніматися по неявно вираженій тропі.

Взимку:

• ребро засніжено,
• зустрічаються карнизи в правий бік.

При доброму стані стежки (відсутність снігу чи густої трави), як правило, за 1,5 год можна вийти на широкі трав'янисті майданчики, від яких під стіну 4-го скельного пояса гори підійти по великій осипі. Тут, серед великих валунів, є кілька джерел води (від Гоготля 2–4 год).

Далі, досягнувши сланцевого гребеня, обійти справа 4-й скельний пояс і, пройшовши 30–40 м, підійти до скельної частини під початок маршруту.

3. Опис маршруту

Маршрут починається за вигином стіни. Спочатку по осипі, потім по короткому внутрішньому кутку і далі по полиці (тут точка страховки через виступи або крюк) підійти до вертикального внутрішнього кута (близько 30 м), що виводить на вузьку полицю, де організується «станція». Скелі тверді з нахиленими, «від'ємними» зачіпками, погано йдуть крюки, закладки не утримуються.

Далі:

• вправо по полиці 5 м,
• потім вгору по внутрішньому кутку,
• по плиті,
• на вузьку нахилену полицю, яка по діагоналі стіни виводить до 4-метрової стінки.

Потім:

• знову по полиці («станція») під нішу,
• за якою крутий поворот вправо,
• по сильно зруйнованому внутрішньому кутку вийти в обхід скельового уступу на плато.

Зліва від місця виходу — тур. Спуск шляхом підйому. Від точки P1 спортивний із протягуванням мотузки. На всьому протязі скельної частини маршруту необхідні перила з надійною крючовою страховкою.

Необхідний мінімум спорядження:

• мотузка основна — 4×40 м
• витратний репшнур — 2–3 м
• крюки з карабінами — 6–8 шт.
• молоток — 1 шт.
• табельне спорядження.

Таблиця ділянок маршруту

Карта-схема району

4.2 4-й скельний пояс Тлілі-меер (фото з Т.С. 2 на картосхемі)

Схема маршруту в символах УАА

www.alpfederation.ru ↗