Паспорт сходження

1. Клас технічний

2. Кавказ, Цейський район

3. Чанчахи (4450 м) по Лівому бастіоні Північної стіни

4. Категорія складності — 5Б, комбінований, друге проходження

5. Перепад висот — 840 м

   протяжність ділянок 5Б кат. скл. — 447 м, із них 6 кат. скл. — 30 м, середня крутість 65°, зокрема основних ділянок 85°

6. Забито гаки

   	скельних	шлямбурних	закладок	льодових
   	102	–	36	6
   для ІТО:	14	–	11	–

7. Ходових годин команди: 34 год і днів — 3

8. Ночівлі:

   перша — лежачи у наметах; друга — напівсидяча, на майданчику, вирубаному на полиці

9. Керівник: Загирняк Михайло Васильович, МС

   Учасники:

   • Волохатих Микола Григорович, КМС
   • Дулепів Євген Миколайович, КМС
   • Корнєєв Валерій Миколайович, КМС
   • Супрун Валерій Іванович, КМС
   • Цимбал Леонід Васильович, КМС

10. Тренер: Неборак Валентин Степанович, МС СРСР

11. Вихід з альпбази «Цей»: 18 липня 1985 р.

    Вихід на маршрут: 19 липня 1985 р. Вершина: 20 липня 1985 р. Повернення: 21 липня 1985 р.

    Маршрут Б. Корабліна, пройдений командою альпбази

    Маршрут В. Абалакова 5Б кат. тр.

Коротке пояснення до схеми маршруту в символах УІАА

• R0–R1 — Підхід під бергшрунд, лівіше скельної лапи;
• R1–R2 — Подолання льодової стінки бергшрунда, у другій половині дня «камнебезпечно»;
• R2–R3 — Рух сніговим схилом вздовж скельної лапи, рух у котках;
• R3–R4 — Праворуч уверх крутою косою полицею. Скелі середньої складності;
• R4–R5 — Праворуч уверх гладкими плитами. Мокрі плити.
• R5–R6 — Траверс ліворуч-уверх 10 м, мокрі скелі, далі вверх стінкою з малими зачіпками. Вихід на полицю. I кат. тур.
• R6–R7 — Подолання нависаючої стінки, використання драбинки, мокрі скелі, складно;
• R7–R8 — Гладким нахиленим кутом ліворуч-уверх;
• R8–R9 — Скелями середньої складності уверх на велику косу полицю;
• R9–R10 — Траверс косою полицею праворуч до вертикальної стінки з розщелиною, у верхній частині нависання. Мокрі скелі;
• R10–R11 — Подолання вертикальної стінки, скелі мокрі, лазіння складне;
• R11–R12 — Траверс ліворуч косою полицею, місце для нічівлі під великим нависанням. Полиця залита льодом. II кат. тур.
• R12–R13 — Траверс ліворуч 10 м, далі вверх гранями Великого внутрішнього кута скеля середньої складності;
• R13–R14 — Уверх, через 5 м вертикальну світлу стінку. «Живі» камені;
• R14–R15 — Ліворуч-уверх мокрими плитами лівіше сніжника, під нависання, правіше внутрішнього кута. Просте лазіння.
• R15–R16 — Внутрішнім кутом, уверх, важке лазіння;
• R16–R17 — Подолання 5 м стінки з нависанням, використання ІТО;
• R17–R18 — Ліворуч-уверх гладкими скелями. Лазіння важке;
• R18–R19 — Підйом гладкими плитами праворуч-уверх і далі стінкою з вертикальною розщелиною уверх. Скелі мокрі під рудий карниз. IV контрольний тур.
• R19–R20 — Правіше «рудого» карнизу уверх;
• R20–R21 — Підйом ліворуч-уверх, скелі черепичної будови
• R21–R22 — Простими скелями ребра ліворуч-уверх під невеликий жандарм на ребрі;

Маршрут на г. Чанчахи по Лівому бастіоні Північної стіни / І проходження маршруту

• R22–R23 — Ліворуч від «жандарма» невеликим кулуаром і далі підйом стінкою кулуару ліворуч-уверх;
• R23–R24 — Простими скелями вихід на гребінь;
• R24–R25 — Гострим гребенем ліворуч вихід на вершину.

Керівник команди М. Загирняк

Протокол розбору сходження на вершину Чанчахи по Лівому бастіоні Північної стіни 5Б категорії складності (друге проходження)

від 23 липня 1985 р.

Розбір проводили:

• Неборак В.С. — перший випускаючий
• Герасимов В.В. — начальник КСП Цейського району

Були присутні:

• Сухарєв В.М. — начальник спасзагону,
• Загирняк М.В. — керівник,
• Волохатих М.Г. — учасник,
• Дулепів Є.М. — учасник,
• Корнєєв В.М. — учасник,
• Супрун В.І. — учасник,
• Цимбал Л.В. — учасник.

Загирняк М.В. — До проходження маршруту команда готувалася з 1983 р. Цього року маршрут заявили на Чемпіонат Кавказу, оскільки команді табору в 1984 р. у рамках Чемпіонату СРСР пройти маршрут не вдалося.

На початку сезону під час розвідувального виходу спостерігали маршрут. Він логічний і красивий, йде від плато (низ стіни) і до вершини. Перед сходженням команда у повному складі здійснила сходження на вершину Сонгуті за маршрутом Грищенко–Вергода, 5Б кат. скл., одному з найскладніших у районі. До сходження були отримані консультації у:

• В.В. Герасимова — начальника КСП, учасника команди першопроходців,
• А. Мартинова і А. Сушко — учасників команди табору, які здійснили сходження цим маршрутом у рамках Чемпіонату СРСР 1985 року, які пройшли до третього сталевого пояса.

За отриманими консультаціями та наявними на КСП і базі матеріалами було складено схему маршруту в символах УІАА.

Про маршрут. Він є поєднанням стін і полиць зі снігом. Маршрут логічний, дуже точно показаний на фотографії, отриманій командою до виходу. Льодових ділянок немає на підйомі, але котки потрібні всім на спуску. Крім того, потрібні котки або айсфельги для подолання бергшрунда. Бергшрунд фактично — льодова стінка — необхідно долати ввечері або рано-вранці. Під час роботи в бергшрунді (після 15:00) каміння не летіло. Нижня частина скель (перший бастіон) має складну черепичну будову із напрямком «черепиці» вниз. Лазіння дуже напружене. Верхня частина стіни (другий і третій бастіони) більш монолітна, з меншою кількістю зачіпок, але лазіння більш надійне. Однак складність лазіння істотно ускладнюється водою, що тече струменями починаючи з 10:00. Протяжність ділянок 5Б кат. скл. — близько 500 м, 6 кат. скл. — близько 40 м.

Середня крутість 65–70°.

Часові графік: 1-й день (18 липня) — підхід, спостереження за стіною, обробка бергшрунда; 2-й день (19 липня) — вихід на маршрут о 6:30 через негоду, о 16:30 перший вийшов до місця нічівлі першопроходців (на Абалаковську полицю) і до 19:00 обробили ще три мотузки; 3-й день — вихід о 7:30, до 12:00 підійшли під стінку нижче «рудого» жандарма (третій пояс), до 15:30 вийшли під стінку біля виходу на гребінь, о 17:30 були на вершині і відразу почали спуск за маршрутом 4А кат. скл. на південь. Опис добре збігається з маршрутом (відповідає). На жаль, як і команда табору, що пройшла минулого року на Чемпіонат СРСР більш ніж половину маршруту, контрольних турів першопроходців ми не знайшли. Хоча зустрічали їх «сліди» (гаки). Насамперед — три шлямбурних гаки на поличці (перша нічівля), шлямбурний гак на рудувастій стінці перед «рудим» жандармом, титановий гак — при виході на «дах» (передаємо першопрохідцю тов. Герасимову, присутньому тут). Крім цього, при обробці другого пояса в перший день і його проходженні другого дня проходили петлі, залишені командою табору минулого року при екстреному відході з маршруту. Зустрічали також металеві стійки від намету, залишені учасниками цієї команди біля основи внутрішнього кута (місто їх нічівлі). Залишили свої контрольні тури згідно з описом, підвішеними на гаках під нависаннями. Зняли записку попередніх альпіністів із вершини.

Тактика проходження визначалася характером маршруту, що являє собою систему стінок із крутими нахиленими полицями. Багато «живого» каміння, летять камені. Тому місця страховки вибиралися під нависаннями. Вихід на маршрут за нормальної погоди слід робити, як і планувала команда, о 4:00–5:00 ранку.

Ключові місця — дві стінки в нижній частині (першому бастіоні) і верхні стінки (другого і третього бастіонів) — за поганої погоди будуть дуже складними (без шлямбурів).

Команда наша злагоджена, лише за останні роки пройшли разом три маршрути 6 категорії складності. Схема руху на маршруті відпрацьована. Перший рухається на подвійній мотузці і без рюкзака, останній також на подвійній мотузці із полегшеним рюкзаком. Інші залежно від крутості та ситуації йдуть на подвійній мотузці або на одинарній з нижньою страховкою. Рух проходив із чергуванням ведучих зв'язок і першого у зв'язці. Хочу відзначити Дулепова, який обробляв бергшрунд; Волохатих, який пройшов ключові місця першого дня, і Цимбала, який проходив ключові місця другого дня. До групи загалом зауважень немає.

За маршрутом додам. Добре йдуть закладні елементи і коробки. Велику небезпеку становить каміння, що часто довільно летить зверху (витанення). За складністю та протяжністю маршрут не поступається, на наш погляд, маршруту того ж Корабліна на Нахар 6 категорії складності.

Корнєєв В.М. — Характер маршруту такий, що його проходження залежить від погоди значною мірою. Тому в умовах нестійкої погоди Цея необхідно командам брати запас продуктів і бензину. Мати відповідний психологічний настрій.

Волохатих М.Г. — Я вважаю, що бергшрунд треба проходити рано-вранці. Маршрут камнебезпечний, і його краще йти четвіркою.

Спорядження, отримане у таборі, і перш за все пухове, могло б бути краще. Харчування було підібрано добре. Правильний розподіл вантажу у групі сприяв рівномірному темпу всіх учасників групи.

Неборак В.С. Хто ще бажає сказати? Які ще питання?

Герасимов В.В. У якому напрямку перетнули сталеву мульду? Як рухалися після неї?

Загирняк М.В. Сталеву мульду перетнули ліворуч-уверх. Далі — траверс ліворуч від нависання та внутрішнім кутом уверх.

Герасимов В.В. Як рухалися середні у групі?

Загирняк М.В. Найчастіше перилами з нижньою страховкою.

Герасимов В.В. Вважаю, що маршрут пройдено правильно, шляхом першопроходців. Рекомендація наступним командам: всі мають йти на подвійній мотузці, як проходила маршрут команда.

Неборак В.С. Вважаю, що маршрут пройдено командою без відхилення від опису, тактичного плану та без порушень техніки безпеки. Керівництво та сходження зарахувати.

1-й випускаючий: В.С. Неборак Вів протокол: В.І. Супрун