Звіт

Про здійснений першопрохід на вершину Чанчахи-Хох (4453 м) по маршруту: Північна стіна — правий «бастіон», в період з 18 по 26 серпня 1965 р. Командою Харківської облради ДСТ «Авангард» під керівництвом НЕБОРАКА В.С.

В. ЧАНЧАХИ-ХОХ 4453 м.

Склад команди

Керівник: НЕБОРАК ВАЛЕНТИН СТЕПАНОВИЧ, 1930 р. народження, українець, член КПРС, 1-й спортивний розряд з альпінізму, архітектор.

Учасники:

ГРИГОРЕНКО-ПРИГОДА ЮРІЙ ІВАНОВИЧ, 1935 р. народження, українець, б/п, 1-й спортивний розряд з альпінізму, інженер-електрик.

БОЛИЖЕВСКИЙ ЮРІЙ КОНСТАНТИНОВИЧ, 1933 р. народження, росіянин, б/п, майстер спорту СРСР з альпінізму, інженер-радіст.

ОЛЕЙНИК ЛІНА ДАНИЛІВНА, 1932 р. народження, українка, б/п, майстер спорту СРСР з альпінізму, інженер-радіст.

В. ЧАНЧАХИ-ХОХ. Знято з вершини Дубль-Пік.

Розвідувальний вихід. Перевірка можливості радіозв'язку із Північного цирку Цейського льодовика з а/л «Цей».

КАРТО-СХЕМА РАЙОНУ ПІДЙОМУ

Опис маршруту

З альптавері «Цей» по стежці йдемо на льодовик Цейський, через «барані лоби» і через перевал Хіцан виходимо в Північний цирк Цейського льодовика і по середині льодовика виходимо на верхнє плато Північного цирку Цейського льодовика під північну стіну вершини ЧАНЧАХИ-ХОХ. З альптавері до бівуаку на верхньому плато близько 10 годин роботи. З плато по сніжному схилу крутістю 15–20° спочатку і 70–80° при підході до бергшрунду піднімаємося до скельного острова, розташованого під правим бастіоном. Бергшрунд (R2) проходиться прямо під скелями за допомогою льодорубів, льодових гаків, рубки ступенів. Від бергшрунду по льодовому схилу (R3) підходимо до скель. Скелі круті (R4), складне лазіння, можна застосовувати драбинки, застосовуються льодові гаки для забивання в скелі і пелюсткові гаки. Скельна стінка (R4) виводить у верхню частину 1-го скельного острова, скелі трохи виположуються (R5) і виводять на скелі 50–55°, вкриті натічним льодом, працювати потрібно в кошках, так як після скель починається ділянка з натічним льодом (R6) крутістю 60° і довжиною 50 метрів, кошки тримають погано, доводиться рубати ступені і часто бити льодові гаки. Льодовий схил призводить до дуже зруйнованих і майже прямовисних скель 2-го скельного острова (R7 і R8). Проходимо дуже акуратно скельну стінку (доводиться додатково бити гаки для напрямку мотузки, щоб нею не скинути при страховці каміння) і виходимо на полиці під основою бастіону ППУяСВЕСПИШВУ. Траверсуємо вліво, обходячи бастіон біля самої його основи (R9–R10) і виходимо на скельні ступені (R10) біля основи каміну, що знаходиться на лівій стінці правого бастіону. Тут можна організувати нічліг під прикриттям. На майданчику біля основи каміну закладений контрольний тур. Подальший шлях йде по метровому каміні (R11). Лазіння дуже складне, так як камін має пробки і гладкі стінки. Застосовуються драбинки, особливо при подоланні пробок. Виходити з каміну потрібно метрів через сто, хоча камін продовжується далі, і вийти потрібно на перемичку праворуч від каміну під нависаючий палець. Тут зручно збиратися і приймати рюкзаки. Під пальцем теж закладений тур. Від пальця по 30-метровій прямовисній стіні (R13) виходимо у верхню частину 1-го ступеня бастіону, зручно витягати рюкзаки і зручно зібратися на нічліг. Від нічлігу по скелях крутістю 50° (R14) — місцями це сильно зруйновані скельні ступені, що стоять блоками «живими», а місцями — скелі, вкриті натічним льодом. Ці скелі призводять до крутого підйому 2-го ступеня бастіону (R15), проходиться по внутрішньому кутку з щілиною (R15). Складне лазіння. На вершечку другого ступеня є майданчик, на який зручно приймати рюкзаки. По скелях (R16), аналогічно ділянці R14, підходимо під 3-й ступінь бастіону. 3-й ступінь проходиться по стінці з щілиною, яка метрів через 50 має відщеплений камінь для прийому рюкзаків, але зібратися тут нема де — просто зручний пункт для перестібання. Далі по стінці виходимо на башту, що стоїть у гребені, що йде від вершини до перевалу Цей-Тбіліза. Від башти до вершини 2 години роботи з поперемінною страховкою через виступи. Спуск по маршруту 4Б кат. скл. і через перевал Цей-Тбіліза на плато Півн. цирку Цейського льодовика. Повернення в табір через перевал Хіцан.

ПРОФІЛЬ МАРШРУТУ (ЗНЯТ З ПЕРЕВАЛУ ЦЕЙ–ТБІЛІЗА). СЕРЕДНЯ КРУТІСТЬ МАРШРУТУ — ПОВАДО 70° (ДИВ. ТАБЛИЦЮ).

ТАБЛИЦЯ Основних характеристик маршруту сходження. Маршрут сходження: вершина Чанчахи-Хох (4453 м) по північній стіні, правий «бастіон». Перепад висот 850 м, у тому числі складних ділянок 630 м. Крутiсть маршруту понад 70°.

На проходження маршруту (по «бастіону») групою витрачено 55 ходових годин. Для забезпечення безпеки було забито 147 гаків. У тому числі: скельних — 99 шт., льодових у скелі — 25, льодових у лід — 18, клинів — 5 шт. Крім зазначеної кількості, на нічлігах для перил було забито 47 скельних гаків, і під час спуску було забито 39 скельних і льодових гаків. Льодові гаки забиті в скелі.