Чемпіонат Росії з альпінізму
у висотно-технічному класі
Звіт
Про сходження на вершину Коштантау по лівій частині Центр. кф. П стіни (маршрут Симоника) 6А кат. скл. командою Ростовської області 1 за період із 8 по 10 жовтня 2020 р.
I. Паспорт сходження
| 1. Загальна інформація | ||
|---|---|---|
| 1.1 | ПІБ, спортивний розряд керівника | Васильєв Андрій Сергійович, МС |
| 1.2 | ПІБ, спортивний розряд учасників | Рибальченко Дмитро Андрійович, МС; Шипілов Віталій Вікторович, МС |
| 1.3 | ПІБ тренера | Пятніцин Олександр Олексійович, Спіридон Олександр Семенович |
| 1.4 | Організація | ФАіС РО, а/к «Планета» |
| 2. Характеристика об'єкта сходження | ||
| 2.1 | Район | Кавказ, Центральний Кавказ |
| 2.2 | Ущелина | ущ. Безенгі |
| 2.3 | Номер розділу за класифікаційною таблицею 2013 року | 2.5 |
| 2.4 | Найменування та висота вершини | Коштан-тау, 5152 м |
| 3. Характеристика маршруту | ||
| 3.1 | Назва маршруту | По лівій частині Центр. кф. П стіни (маршрут Симоника) |
| 3.2 | Запропонована категорія складності | 6А |
| 3.3 | Ступінь освоєності маршруту | — |
| 3.4 | Характер рельєфу маршруту | Комбінований |
| 3.5 | Перепад висот маршруту (вказуються дані альтиметра або GPS) | 1151 м |
| 3.6 | Протяжність маршруту (вказується в м.) | 1540 м |
| 3.7 | Технічні елементи маршруту (вказується сумарна протяжність ділянок різної категорії складності із зазначенням характеру рельєфу (льодово-сніговий, скельний)) | 1 кат. скл. сніг — 100 м. 3 кат. скл. фірн — 500 м. 4 кат. скл. комбінація — 270 м. 5 кат. скл. комбінація — 490 м. 6 кат. скл. комбінація — 180 м. Використано ІТО (А₂): 19 |
| 3.8 | Середня крутість маршруту, ° | 60° |
| 3.9 | Середня крутість основної частини маршруту, ° | 70° |
| 3.10 | Спуск із вершини | По льодових річках правіше маршруту Калішевського 5Б кат. скл. (класичний шлях спуску — по П гр., маршрут Вуллея 4Б кат. скл.) |
| 3.11 | Додаткові характеристики маршруту | Відсутність полиць під нічліг |
| 4. Характеристика дій команди | ||
| 4.1 | Час руху (ходових годин команди, вказується в годинах і днях) | 28 год |
| 4.2 | Нічівлі | Перший нічліг сидячий (вирубана поличка на льоду + гойдалка), другий — лежачий |
| 4.3 | Час оброблення маршруту | — |
| 4.4 | Вихід на маршрут | 4:00 08 жовтня 2020 р. |
| 4.5 | Вихід на вершину | 10:50 10 жовтня 2020 р. |
| 4.6 | Повернення в базовий табір | 19:00 11 жовтня 2020 р. |
| 5. Характеристика метеоумовів | ||
| 5.1 | Температура, °С | −15 °С |
| 5.2 | Сила вітру, м/с | 0 |
| 5.3 | Опади | 0 |
| 5.4 | Видимість, м | ясно |
| 6. Відповідальний за звіт | ||
| 6.1 | ПІБ, e-mail | Васильєв Андрій Сергійович, andre.vasiliev@gmail.com |
II. Опис сходження
1. Характеристика об'єкта сходження
1.1. Загальне фото вершини
- по лівій частині Центр. кф. Північної стіни (Симоник, 1961) 6А кат. скл.
- по правій частині Центр. кф. Північної стіни (Васильєв, 1966) 5Б кат. скл.
- по лівій частині Північної стіни (Носов, 1969) 5Б кат. скл.
1.4. Фотопанорама району
2. Характеристика маршруту
2.1. Технічне фото маршруту
2.3. Схема маршруту в символах УІАА
| № ділянки | Гак (скельні) | Гак (льод.) | Гак (інше) | Складність | Протяжність, м | Крутість, ° | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| R21–R22 | 1 | 150 | 20 | ||||
| R20–R21 | 2/0 | 3 | 300 | 40 | |||
| R19–R20 | 3 | 200 | 30 | Гребінь до піку Тихонова | |||
| R18–R19 | 4 | 50 | 45 | ||||
| R17–R18 | 2/0 | 4 | 50 | 45 | |||
| R16–R17 | 3/0 | 5 | 50 | 60 | |||
| R15–R16 | 4 | 70 | 45 | ||||
| R14–R15 | 5 | 50 | 60 | ||||
| R13–R14 | 5 | 50 | 60 | ||||
| R12–R13 | 5 | 25 | 85 | ||||
| 6 | 25 | 70 | (продовження R12–R13) | ||||
| R11–R12 | 5 | 50 | 60 | ||||
| R10–R11 | 4/3 | 1/0 | 5/1 | 6 | 50 | 80 | |
| R9–R10 | 8/7 | 2/1 | 4/0 | 6 | 40 | 75 | |
| R8–R9 | 5+ | 30 | 70 | Сидячий нічліг, вирубаний на льоду | |||
| R7–R8 | 3/0 | 5/0 | 5 | 30 | 70 | ||
| 6 | 20 | 80 | (продовження R7–R8) | ||||
| R6–R7 | 5/3 | 1/1 | 6/0 | 5 | 15 | 85 | Контрфорс Північної стіни |
| R5–R6 | 4/3 | 6/0 | 6 | 35 | 80 | ||
| R4–R5 | 6 | 10 | 80 | ||||
| 5 | 40 | 70 | (продовження R4–R5) | ||||
| R3–R4 | 5 | 50 | 70 | ||||
| R2–R3 | 5+ | 50 | 75 | ||||
| R1–R2 | 4 | 50 | 60 | ||||
| R0–R1 | 5 | 50 | 60 | ||||
| 4 | 50 | 60 | (продовження R0–R1) |
Умовні позначення та продовження схеми маршруту:
Фото 1. Льодовий схил на ділянці R2–R3
Фото 2. Траверс на ділянці R3–R4
Фото 3. Важке мікстове лазіння на ділянці R6–R7
Фото 4. Ділянка R7–R8
Фото 5. Нічліг
Фото 6. Мікстове лазіння на ділянці R10–R11
Фото 7. Вузька крута льодова річка на ділянці R10–R11
Фото 8. Крута стінка на ділянці R12–R13
Фото 9. Фірновий схил на ділянці R15–R16
3. Характеристика дій команди
3.1. Короткий опис проходження маршруту.
Нижня частина (R0–R3) являє собою льодовий схил крутістю приблизно 60°.
Середня частина маршруту (R3–R19) проходить уздовж явно вираженого контрфорса Північної стіни. Ділянки схожі між собою — мікстове лазіння, круті льодові річки (до 90°), повна відсутність яких би то не було полиць. Залежно від стану маршруту, наявності льоду, нитка руху може зміщуватися ±30 метрів від контрфорса, складність усюди приблизно однакова. Практично вся страховка організовувалася на льодобурах, місцями лід тонкий, необхідно мати короткі льодобури. Скельне спорядження теж потрібно мати. Найбільш складні ділянки: R6–R8 та R9–R11. На ділянках R5–R11 трапляються старі мотузки (мабуть, після спасробіт 2000 року); мотузки гнилі, ні в якому разі використовувати їх не можна. На всьому протязі маршруту полиць під нічліг, навіть сидячий, немає. Ми вирубали невелику поличку на крутій льодовій стінці в R8 і наростили її гойдалкою. Нічліг сидячий.
Ділянки R15–R19 являють собою крутий фірновий схил. Проміжну страховку організувати неможливо, докопатися до льоду не вийшло. Станції організуються на скелях (один раз навішували мотузку, 60 метрів не вистачило). R19 — вихід на фірновий гребінь, тут крутість зменшується (30–40°). Єдине місце під нічліг приблизно 200 метрів далі по гребню (одночасний рух), в місці з'єднання із гребенем, що йде від піку Тихонова — R20. Тут можна викопати гарне місце під палатку.
Передвершинний підйом являє собою крутий фірновий схил із плямами льоду — рух одночасний, страховку можна організувати на скельних виходах.
У верхній частині маршруту над скелями висить великий льодовий серак. При падінні льоду ділянки R0–R3 та R15–R18 найбільш небезпечні. Влітку маршрут, швидше за все, кам'янебезпечний. Рекомендуємо здійснювати сходження в осінній час.
Цікавий комбінований маршрут, гарна підготовка до більш довгих висотно-технічних сходжень. Восени вся Північна стіна Коштантау дуже приваблива для сходжень. Намерзає багато льодових річок, кам'янебезпека низька. Зокрема, проглядався логічний шлях підйому по льодових річках (із тривалими вертикальними і навіть нависаючими ділянками) по стіні правіше маршруту Калішевського.
Класичний шлях спуску:
- по Північному гребню
- по маршруту Вуллея 4Б кат. скл.
3.2. Фото команди на вершині біля контрольного тура
Останні метри перед вершиною
Фото на вершині
Записка із контрольного тура
4. Характеристика метеоумов
З 2 по 5 жовтня в районі була нестійка погода, 2 і 5 жовтня був снігопад. З 6 жовтня і протягом усього сходження погода була гарною. У перший день сходження на гребені було вітряно, за маршрутом сходили невеликі пилові лавини. З вечора 8 жовтня вітер стих, був практично штиль. До несприятливих факторів можна віднести сильний мороз (орієнтовно до −15 °С) та короткий світловий день.
5. Тактичні дії команди
Команда планувала підйом на Коштантау за маршрутом Симоника 6А та подальший траверс Північного масиву до Дыхтау. Об'єкт був обраний як заміна високотної експедиції в Непал, яка не відбулася через закриття кордонів. Спочатку команда розуміла, що маршрут дуже трудомісткий, підйом по шостій категорії вимагає досить великого набору спорядження. Планувалося здійснити сходження вчотирьох, однак четвертий учасник був змушений відмовитися від сходження за кілька днів до планованого старту.
Наскільки нам відомо, останнє проходження маршруту Симоника було здійснено в 2012 році альпіністами з Мінська (Шихов, Мазур, Рижиков, Зюзіна). Такий тривалий перерва, мабуть, пов'язана з високою кам'яною та лавинною небезпекою маршруту влітку, яку відзначали попередні підкорювачі у звітах. У цьому сенсі осінь видається сприятливим часом для проходження маршруту. У цю пору року сонце зовсім не освітлює нижню частину Північної стіни, а верхню частину освітлює протягом однієї-двох годин увечері. Температура протягом усієї доби тримається нижче 0 °С. Під час акліматизації було здійснено спостереження за маршрутом, і його стан оцінювався як хороший і безпечний — падіння каміння та льоду помічено не було, лавин не спостерігалося. Снігу на стіні практично не було видно.
Незважаючи на популярність маршруту в минулому, не вистачало гарного опису. Існуючі описи суперечили один одному. Нитка маршруту була прорисована схематично.
Погана погода на тиждень зсунула плановану дату виходу команди на маршрут. На нічівлі «3900» підходили після негоди, 6 жовтня. Наступного дня, 7 жовтня, перенесли табір на верхню сходинку льодовика (приблизно 4050 м), поставивши палатку подалі, на безпечній відстані від стіни. Цього дня також спостерігали за стіною. Оброблення маршруту не здійснювали. Оброблення не має сенсу, оскільки нижня частина маршруту нескладна. Усі скелі присипало свіжим снігом.
Почали працювати на першій мотузці маршруту о 4:00 8 жовтня. За день пройшли 10 мотузок по 50 метрів, не виявили жодної полиці для організації хоча б сидячого нічлігу. Близько трьох годин витратили на те, щоб вирубати поличку близько 30 см на крутому льодовому схилі. Наростили поличку за допомогою гойдалки, вийшов нічліг сидячий. За день роботи на мікстовому рельєфі, кішки та клюви льодових інструментів сильно затупилися, довелося їх точити. Наступним підкорювачам радимо брати із собою напилок.
Наступного дня почали працювати досить пізно (перший почав рух о 8:30), до 16:00 вийшли в крутий фірновий кулуар (R15). Відси до виположення (R19) — фізично трудомістка ділянка, рубка ступенів відняла багато часу, проміжні точки страховки організувати неможливо. У результаті до місця нічлігу попередніх команд R20 вийшли вже затемна, приблизно о 20:30. Сказувався великий вага рюкzakів, оскільки команда брала все необхідне для траверсу Північного масиву. Зранку зійшли на вершину і продовжили рух по гребню у напрямку піку Тихонова. Однак, позначалася втома після підйому, насамперед через відсутність нормального сну. Також відчувалася недостатня акліматизація, тому ухвалили рішення відмовитися від траверсу і спускатися. Спустилися по льодових річках правіше маршруту Калішевського, до обіду були на нічівлях на 3900 м, увечері спустилися в а/л Безенгі.
Протягом усього перебування у високогірній зоні група підтримувала регулярний радіозв'язок з а/л Безенгі. Також група мала із собою супутниковий телефон.
Коментарі
Увійдіть, щоб залишити коментар