Паспорт сходження

1. Клас сходження — СКЕЛЬНИЙ.
2. Район сходження — ГВАНДРІНСЬКИЙ РАЙОН КАВКАЗА.
3. Вершина — ДАЛАР, 3979 м, ЛІВА ЧАСТИНА ПІВНІЧНОЇ СТІНИ.
4. Категорія складності — 5Б.
5. Характеристики маршруту: а) перепад висот — 895 м, б) протяжність ділянок 5-ї категорії — 430 м, 6-ї категорії — 360 м, усього — 1100 м.
6. Забито крюків:

Примітка: у дужках вказані раніше забиті та використані командою крюки.

7. Кількість ходових годин — 41 год 30 хв, в т.ч. 6 год спуск з вершини.
8. Кількість нічліжок та їх характеристики: 2 сидячі з установкою намету.
9. Склад команди: Пронін А.В. — керівник, Маламід В.М. — учасник, Коренюгін І.К. — учасник, Дорохов Б.Ф. — учасник.
10. Тренер команди — Дорохов Б.Ф.
11. Дата виходу на маршрут — 20 липня 1984 р. о 16:00, дата повернення — 23 липня 1984 р. о 22:00.

ЗАГАЛЬНИЙ ВИД МАРШРУТУ (Дата зйомки: 18 липня 1984 р.; 17:00)

Таблиця основних характеристик маршруту сходження

Примітка: у графі «Крюки» позначення Х(У, В) означає, що на ділянці забито Х крюків, з них для страховки У, для створення ІТЗ – В крюків.

Тактика проведення сходження

I. У цьому розділі містяться відомості про фактичну реалізацію тактичного плану команди.

2. Команда вийшла з бівуаку під маршрутом о 5:00. Метеоумови: хмарно, дрібний дощ. Підставою для виходу на маршрут у даних метеоумовах було:

   • а) результати спостереження за погодою в період з 14–20 липня (як правило, дощ і непогода вночі та вранці, ясна і сонячна погода вдень);
   • б) показання барометра в а/л «Узункол» (не змінювалися);
   • в) прогноз погоди (добрий).

   Рішення про вихід було прийнято капітаном після обговорення з командою. Було намічено такий план дій:

   • а) підхід до «Степановської полки» (початок маршруту);
   • б) у разі поліпшення погоди — дії за тактичним планом;
   • в) у разі продовження негоди — перечікувати до 11:00 (орієнтовний час виходу до місць можливих бівуаків — 8 год), у разі поліпшення погоди — дії за одним з додаткових графіків тактичного плану;
   • г) у разі продовження негоди після 11:00 — повернення на бівуак і зміщення графіка сходження на добу.

3. О 6:00 були у «Степановської полки». Зв'язалися у зв'язки: Пронін — Коренюгін; Маламід — Дорохов.

   О 7:00 вийшли на полку і, у зв'язку з явними ознаками поліпшення погоди, почали рух маршрутом. Стан маршруту задовільний.

   Порядок руху команди:

   • перший номер — Маламід;
   • другий номер — Дорохов;
   • третій номер — Пронін;
   • четвертий номер — Коренюгін.

4. Як і передбачалося, маршрут після першої мотузки дуже складний і є системою стінок, карнизрного, внутр. кутів, часом сильно зруйнованих, що вимагало особливої уваги і обережності при пересуванні та організації страховки.

5. Команда використовувала на маршруті п'ять мотузок, що забезпечувало можливість застосування основного принципу організації страховки, що використовується командою на всіх складних сходженнях: кожен учасник працює на подвійній мотузці. Крім того, наявність п'яти мотузок дозволяло максимально знизити простій першої двійки через відсутність необхідних для обробки наступної ділянки мотузок. У зв'язку з тим, що маршрут складний на всьому протязі, друга двійка майже завжди встигала забезпечити першу необхідним для подальшої роботи спорядженням.

6. Проходження першої ключової ділянки (4 мотузки) зайняло 7 год 30 хв (за тактичним планом — 5 год). Відставання було пов'язано з нестійкою погодою на початку роботи команди на стіні.

7. Другий ключовий ділянка (одна мотузка — траверс вправо і одна мотузка — підйом по водоспаді) виявився менш складним, ніж передбачалося при складанні тактичного плану. Це пояснюється станом маршруту на момент проходження. Подолання ділянки зайняло 2 год (за тактичним планом — 3 год).

8. О 17:00 21 липня 1984 р. команда вийшла в точку R12 (див. таблицю характеристик і паспорт сходження). Ділянка R12–R15 (4 мотузки) був пройдений за 3 год. Він є системою внутрішніх кутів і стінок з часто зустрічаються полками. Окремі ділянки сильно зруйновані. Сніг на ділянці практично був відсутній.

9. О 20:00 команда зупинилася на бівуак на вершині «пальця» (точка R15) (відповідно до тактичного плану). Був організований сидячий бівуак з установкою намету. На подолання ділянки маршруту від точки R2 до точки R15 команда витратила близько 13 год, що відповідає тактичному плану.

10. 22 липня 1984 р. команда вийшла на маршрут відповідно до основного графіка руху тактичного плану о 7:00. Погодні умови нормальні.

11. Ділянка маршруту від вершини «пальця» до початку 120-метрового внутрішнього кута (ключ 3) характерна сильною зруйнованістю скель при великій технічній складності.

12. Порядок роботи команди: перший номер — Коренюгін, другий номер — Пронін, третій номер — Маламід, четвертий номер — Дорохов. Ділянка пройдена за 8 год (за тактичним планом — 5 год). Додатковий час був потрібен для посилення заходів безпеки через сильну зруйнованість скель (більш обережне лазіння першого, крім того, двічі команді довелося збиратися разом для виключення роботи один над одним). О 15:00 команда приступила до проходження 120-метрового внутрішнього кута, визначеного як найбільш складну ділянку всіма командами, які проходили раніше маршрут Спесарева або Шопіна. За наявними у команди даними, на ділянці R19–R20 і в точці R21 були можливості для організації сидячого бівуаку (Команди м. Ленінграда, що проходила маршрут Шопіна в рамках Чемпіонату СРСР 1983 року). У разі, якщо команда не встигала пройти до темряви внутрішній кут, передбачалася нічліжка в одній з цих точок.

    Порядок руху команди був, як і планувалося, змінений і став таким:

    • перший номер — Пронін;
    • другий номер — Коренюгін;
    • третій номер — Дорохов;
    • четвертий номер — Маламід.

    Складність ділянки відповідала описаній у звітах про сходження команд у рамках Чемпіонату СРСР 1983 року. Команда витратила на проходження цієї ділянки 6 год (за тактичним планом — 8 год). Економія часу пояснюється ретельною підготовкою першого до проходження цієї ділянки і його чіткими діями, значно меншою, ніж передбачалося, кількістю зруйнованих скель, напрямком руху вправо-вгору, що давало можливість працювати, не опасаючись каменів, скинутих попереду ідущим. Крім того, зміна лідера і вихід уперед другого номера (найсильнішого в техніці скелелазіння) зі свіжими силами замість вже відпрацювавшего 6 складних мотузок першого, дозволили прискорити темп роботи команди.

    Примітка: Відповідно до тактичного плану другий у команді завжди повинен бути готовий до зміни першого, у зв'язку з чим його рюкзак також полегшується щодо рюкзаків третього і четвертого номерів.

13. Внутрішній кут виводить на круту 30-метрову полку зі сніжником у вертикальної скельної стінки з карнизом. Між стінкою і сніжником була витоптана майданчик і підвішена на крюках палатка, в якій був організований сидячий бівуак. Команда зупинилася на бівуак о 21:00. Усього 22 липня 1984 р. було витрачено 14 год (за тактичним планом — 13 год).

14. 23 липня 1984 р. команда вийшла на маршрут о 7:30. Порядок руху — згідно з тактичним планом:

    • перший номер — Коренюгін;
    • другий номер — Пронін;
    • третій номер — Маламід;
    • четвертий номер — Дорохов.

    Ділянка маршруту від місця бівуаку до вершини практично скельний і за складністю поступається частині маршруту, пройденої в перші два дні. Найбільш складні перші три мотузки і останні дві мотузки башти. Проходження маршруту в цей день було ускладнено поганими погодними умовами (туман, дощ, іноді зі снігом). У зв'язку з цим схема руху команди залишилася колишньою, хоча передбачалося в середній частині рух ланок без закріплення мотузки. Так як в період тренувального циклу практично кожне сходження завершувалося в негоду, команда передбачала і була готова до роботи в негоду, що дозволило виконати всі намічені на цей день тактичні завдання.

    В умовах поганої видимості при проходженні середньої частини «даху» команда кілька відхилилася вліво і, у зв'язку з ще більшим погіршенням погоди, почала готувати місце для бівуаку. Близько 13:00 погода покращала, з'явилася видимість, і було вирішено продовжити сходження. Команда зорієнтувалася і продовжила подальший рух раніше наміченим шляхом підйому.

15. О 16:00 23 липня 1984 р. команда піднялася на вершину (за графіком руху планувався вихід на вершину о 15:00). Під час виходу на вершину погодні умови були відмінні.

16. Спуск з вершини почали о 16:20 і о 22:00 були в базовому таборі. На спуску погода зіпсувалася, видимість впала до 40 м. На перевалі Далар о 19:00 команда зустрілася зі спостерігачами і, зв'язавшись з базовим табором, повідомила про завершення сходження.

17. Технічні характеристики маршруту наведені в таблиці основних характеристик маршруту сходження. Крім того, в додаткових матеріалах наведено маршрутный лист сходження. Наведена у звіті про сходження команди Спорткомітету України схема маршруту в символах УІАА, яку команда використовувала для орієнтування на маршруті, практично повністю відповідає відбиваємому нею маршруту.

18. Під час сходження було організовано дворазове гаряче харчування (вранці, перед виходом на маршрут, і ввечері, після установки бівуаку). Протягом дня учасники використовували для харчування індивідуальні пакети. Склад продуктів харчування наведено у розділі «Забезпечення команди».

19. Під час сходження принципово нових зразків спорядження команда не використовувала.