Рис. 32

6. Підйом на східну вершину Джугутурлючат (3800 м) з півночі ­— кат. скл. 3Б (див. рис. 32)

Від перемички лівіше піку Іне по плато вгору вздовж північного гребеня до широкого (50° крутизни) льодово-сніжного кулуара, перехід підгірної тріщини і по льодово-сніжному кулуару вгору до сніжної подушки на північному гребені (страхування; у другій половині літа — лід, льодові крюки, кішки!). Далі по гребеню і через зруйнований жандарм (2 крюки, камнепадонебезпечний!) на гребені — вихід під обеліск вершини. Після жандарма вліво по крутому сніжнику (страхування, у разі льоду — льодові крюки!) 60–70 м і вихід на скелі.

По скелях:

• підйом до вузького кулуара, що йде вгору (2 крюки!)
• по кулуару вправо — на гребінь (страхування!)

Потім:

• по гребеню
• через згладжені круті скелі підйом (страхування крюкове!) на вершину

Від перемички 7–8 год. Під вершиною місце для двох наметів.

Спуск шляхом підйому займає 5–6 год. Зі згладжених скель і з жандарма спуск дюльфером.

Рекомендації підкорювачам

1. Кількість учасників у групі — не більше 6 осіб.
2. Вихідний бівуак — перемичка лівіше піку Іне.
3. Час виходу з бівуаку — не пізніше 4:00 ранку.
4. Спеціальне спорядження на групу 4 людини: а) мотузка основна — 2 × 40 м; б) витратний репшнур — 4 м; в) крюки скельні — 6–7; г) крюки льодові — 2; д) молотки скельні — 2; е) карабіни — 10; ж) кішки — 4 пари.
5. Місця можливих бівуаків: 1-й — на східному гребені після сніжної подушки; 2-й — під вершиною.