Східна вер­ши­на Ай-Пет­рі. Опи­сан­ня мар­шру­ту «Но­во­лу­ніння»

С. Че­те­рик на уча­ст­ку R4–R5

Вра­жен­ня п/п «Но­во­лу­ніння».

По­ча­ток лис­то­па­да, а на ву­ли­ці теп­ло — теп­ло, на­віть мож­на по­гре­ти­ся на со­ніч­ко­му про­мені. Але не про це. Мета ві­зи­ту в Крим — зро­би­ти пер­шо­про­хід на Ай-Пет­рі. Ор­га­ні­за­то­ром всіх ідей був Сер­гій Пу­га­чов. Для ньо­го схо­ди­ти пер­шо­про­хід, як по мені, це зви­чай­на спра­ва ))), а для ме­не це МЕ­ГА при­го­да! Де­сь років п’ять то­му я ма­рив взя­ти сна­ря­гу і за­лі­зти ту­ди, де ще ні­ко­го не бу­ло. Мрія збу­лась!

Маршрут починається лівіше «грот­ів». Спра­ва під по­ча­ток гро­тів іде до­бра тро­па. Потім, під час під­хо­дів на об­роб­ку, ду­же кра­си­во з неї ди­ви­ти­ся на сві­тан­ок. По­ча­ток мар­шру­ту міс­ця­ми роз­ва­ле­ний, де­які міс­ця лі­зуть­ся ду­же на­віть до­бре. Біль­шу час­ти­ну мар­шру­ту я, зві­сно, про­жу­ма­рив, але стра­ху на­тер­пів­ся дос­ить). Хочеть­ся його зно­ву за­лі­зти, тіль­ки вже все пер­шим, щоб почу­ти, яко­во во­но бу­ло Сер­гію. Так що — до зустрічі на «Но­во­лу­нні».

Че­ти­ри­нік Ста­ні­слав.

Сергій Пугачов: По­ви­нен ска­за­ти, що «схо­ди­ти пер­шо­про­хід» — спра­ва все-та­ки не зов­сім зви­чай­на, хо­ча вже ста­ла зви­чай­ною. Із двох типів від­но­син до пер­шо­про­хо­дів:

• ро­би­ти для се­бе; або ро­би­ти швид­ше, то­му що зма­ган­ня.
• зро­би­ти, щоб хо­ди­ли.

Я в ос­тан­нє ча­сі ви­би­раю дру­гий ва­рі­ант. І ве­ли­кою ра­ді­стю для ме­не є про­хо­жен­ня моїх мар­шру­тів. А пе­ред­чу­тям кош­ма­ру — що хтось на ньо­му трав­му­вав­ся. Хо­ча, до­сі кош­ма­рів не ста­ва­лось, а по­вто­рен­ня бу­ли.

То­му:

• Ста­ран­но чи­сти­мо мар­шрут від усіх жи­вих ка­менів і наш­льо­пок. Якщо не на про­хо­ді пер­шо­го, то при по­вто­р­но­му про­хо­жен­ні в про­це­сі об­роб­ки.
• Іноді ста­ви­мо шлям­бур по­міц­ні­ше (ну, в зна­чен­ні на­дій­ні­ше ВЦ­СПС-івсь­ко­го двад­цят­ки), щоб мож­на бу­ло по­вер­ну­ти­ся з міні­маль­ни­ми втра­та­ми, як тех­ні­чни­ми, так і емо­цій­ни­ми.

То­бто — мар­шру­ти «Ано­маль­ний вер­е­сень» і «Но­во­лун­ня» — пе­ре­хідні від нав­чаль­но-тре­ну­валь­них до май­стер­ських. А май­стрів то чим уди­виш вже? Та й на­ві­що? А от при­го­дів для ус­іх як раз ви­ста­чить!

Що ж до осо­би­стих вражень від «Новолуния» — рід­кіс­ний за сво­є­рід­ні­стю від­по­чи­нок. За чо­ти­ри ночі (п’ять днів) під сте­ною ми не зу­стрі­ли ні од­ної лю­ди­ни. Ні сло­ва, ні го­ло­са, ні «Ау!» шал­но­го гри­б­ни­ка! По­го­да — на за­висть, по­вна про­ти­леж­ність «Вер­е­с­ню». По­чат­ко­ва наз­ва мар­шру­ту пла­ну­ва­ла­ся — «Крик со­ви». Во­ни і ін­ша дріб­на тва­ри­на бу­ди­ли нас уно­чі. А по­вер­нув­шись із підйо­му, ми про­спа­ли 11 год і вже нічо­го не чу­ли вно­чі.

А вра­нці по­їха­ли в Крас­но­ка­мен­ку, від­нов­лю­ва­ти втра­че­ні ска­ло­лазні на­ви­ч­ки.

Інте­рес­них при­го­дів. І не бо­ї­тесь кри­ку со­ви!

Ай-Пет­рі Схід­на, но­вий мар­шрут «Но­во­лун­ня», 5Б

Ай-Пет­рі Схід­на, мар­шрут «Но­во­лун­ня», 5Б

Ха­рак­те­рис­ти­ка мар­шру­ту

• Дов­жи­на всьо­го мар­шру­ту: 460 м.
• Про­тяж­ність ді­ля­нок 5–6 й к.тр.: 228 м.
• За­би­то шлям­бу­рів: 8 (з них на стан­ці­ях — 4).
• Ді­рок: не­має
• Зали­ше­но­го: не­має

Опи­сан­ня мар­шру­ту

По­пе­ре­джен­ня: Де­які пе­ре­хо­ди все­ре­дині ді­ля­нок знач­но про­сті­ші, але, в біль­шо­сті ви­пад­ків, ру­хіз зі стан­ції по­чи­на­єть­ся з дра­би­ни. Ви­нят­ки для осіб, що вмі­ють стра­ху­ва­ти­ся з ла­зан­ня від 6с+ і ви­ще.

R0–R1: 150 м, від н/к до II, 50°;

По­ча­ток мар­шру­ту в пра­вій час­ти­ні ку­луа­ру, що від­хо­дить уп­ра­во — угору на ко­су те­ра­су. Уго­рі, на се­ре­дині сті­ни ви­ден ниж­ній три­кут­ний Мис­хор­ський грот. Рух улі­во — угору на на­ступ­ну тра­вя­ну по­ли­цю. Ви­хід під вер­хній ба­сти­он по ко­сих ка­мін­ни­сто — тра­вя­них по­ли­цях, що че­ре­дують­ся з не­ве­ли­ки­ми стін­ка­ми. Стан­ція — бі­ля ве­ли­ко­го де­ре­ва. Ліві­ше гро­та.

R1–R2: 32 м, V+, A1, 75

Від стан­ції на де­ре­ві по про­стих ска­лах угору тро­хи пра­ві­ше де­ре­ва, що росте в 10 м від землі до на­вис­лої пли­ти. Че­рез неї і да­лі по руй­но­ва­но­му схи­лу в на­пря­мі ні­ші. Стан­ція спра­ва від ні­ші, ви­ко­на­на на своє­му сна­ряж­ен­ні. На­ступ­ний на­пря­мок уп­ра­во — угору.

R2–R3: 25 м, V+, A1, 85

Від стан­ції склад­не ла­зан­ня по пли­ті з на­ступ­ним пе­ре­хо­дом уп­ра­во з лег­ко ор­га­ні­зо­ва­ною стра­хів­кою в бік со­сни. Від неї угору на по­ли­цю під вер­ти­каль­ну пли­ту. Стан­ція на 2-х шля­мбу­рах.

R3­–­R4: 26 ­м, VI*, A1­–­A2, 95° (в се­ре­ди­ні); Від стан­ції ру­хів­лі­во­–­уго­ру (шлям­бур). Піс­ля шлям­бу­ра ІТО по мо­но­лі­т­ній пли­ті (якоря, рельє­ф­ні скай­ху­ки) ру­ха­ємо­ся в на­пря­мі на­вис­лої трі­щи­ни (все по­чи­ще­но). Стан­ція на трав'яній по­ли­ці. На­пра­во ди­ви­мо­ся на по­то­лок ниж­ньо­го гро­та. Вражує!

R4­–­R5: 32 ­м, VI, A1, е­–­1 шт, 100° (в по­чат­ку); Від стан­ції під на­вис­лий вну­тріш­ній кут угору 12 мет­рів до шлям­бу­ра. Потім угору влі­во по стіні в на­пря­мі пе­ре­ги­ну. Да­лі вздо­вж ко­сої на­хи­лої пли­ти на по­ли­цю. Стан­ція своя.

R5­–­R6: 38 ­м, VI+, A1­–­A2, е­–­1 шт, 100° (в се­ре­ди­ні);

Від стан­ції по вер­ти­каль­них пли­тах угору — влі­во під на­вис­лий ка­мін. Потім уп­ра­во — угору по не­яв­но­му не­ве­ли­ко­му вну­тріш­ньо­му ку­ту. Че­рез на­вис­лу трі­щи­ну до шлям­бу­ра на стан­ції.

Стра­хів­ка:

• якорі
• зак­лад­ки
• ве­ли­кі ка­ма­ло­ти

R6­–R7: 25 ­м, VI+, A2, 95° (в ­по­чат­ку); від ­R6 ­ру­ха­ти­ся угору ­по ­на­хи­ль­ній ­трі­щи­ні під ­вер­ти­каль­ну ­пли­ту. ­Піс­ля ­на­ві­са­ю­чої ­впо­слід­ст­вії ­вер­ти­каль­ної ­щі­лини — ­в на­пря­мі ­на ­не­ве­ли­ку ­со­сну (­це ­якесь ­не­відо­ме ­хвой­не ­де­ре­во). Стан­ція — ­не ­до­хо­дя­чи ­до ­со­сни, ­на ­сво­є­му ­сна­ряж­ен­ні. (­На ­со­сні ­ро­би­ти ­страш­но. ­Ні од­ної ­го­ло­чки. ­І ­лиш ­ве­ли­кі ­чер­во­ні ­яго­ди. ­Їх ­із ­за­до­во­лен­ням ­їдять ­птах­и. ­Це вид­но. ­Ми ­не ­на­ва­жи­лись.)

R7­–­R8: 28 ­м, VI+, A2, 95° ­е-2 ­шт; 12 ­м V, 75°; Піс­ля ­стан­ції ла­зан­ням (або осто­рож­не ІТО) до ­со­сни. Піс­ля ­со­сни — ­влі­во угору по пли­тах у на­пря­мі руй­но­ва­но­го ­ку­та. По ­на­ві­саю­чо­му ­ку­ту-ко­му на ­ве­ли­ку ­на­хи­ль­ну ­по­ли­цю з не­ве­ли­ки­ми ­за­чіп­ка­ми. Стан­ція своя у ні­ші ­під ­на­ві­саю­чою ­щі­ли­ною.

R8­–­R9: 10 ­м, V, 105°; 40 ­м, I; Піс­ля ­стан­ції — ­уго­ру по ­на­ві­саю­чій ­трі­щи­ні. Ви­хід на ­вер­ши­ну ­ве­ли­ко­го ­від­ко­ла. Да­лі в на­пря­мі ­ве­ли­кої ­со­сни. Стан­ція ви­ще на ­со­с­ні.

R9­–­R10: 60 ­м, ­н/к ­і 12 ­м, IV; Від ­со­сни ­влі­во пе­ші­ком. Роз­шу­ку­є­мо ­ближ­чий ви­хід на ­да­х. Він не ­ду­же про­стий.

(Не роз­слаб­ля­єм­о­ся. Сна­ря­га зна­до­бить­ся).

Піс­ля ви­хо­ду на яй­лу:

• Стан­ція на ве­ли­ко­му де­ре­ві.
• Роз­слаб­ля­єм­о­ся.
• Па­ку­ємо­ся.
• І, спо­сте­рі­гаю­чи, до­ни­зу.

У табір, до мо­ря і ви­ну на Мис­хор­ську тро­пу, якою спуск на шос­е Ял­та–Се­вас­то­поль: 1,5 год.

На мар­шрут ре­ко­мен­ду­єть­ся:

Ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти подвій­ну мотуз­ку, мо­лот­ки для обох учас­ни­ків, рельєфні скай­ху­ки се­редніх роз­мі­рів — по­лег­шать про­хо­жен­ня, цвяхи:

• вер­ти­каль­ні,
• го­ри­зон­таль­ні,
• яко­рні,
• U-­по­діб­ні; зак­лад­ки різ­них роз­мі­рів, ка­ма­ло­ти до 4-­го вклю­чно (але мож­на обій­ти­ся). Мож­ли­ве за­сто­су­ван­ня тро­си­ків — ви­дов­жу­ва­чів для цвяхів. Ди­ro­ві скай­hу­ки не ви­ко­ри­сто­ву­ва­лись.

Стан­ції або по­вні­стю сво­ї, або на шля­mбу­рах до­вжи­ною 45 і 30 мм, ді­а­метр 10 мм. До­по­вню­ва­ти зруч­ні­ше:

• яко­ря­ми
• цвя­ха­ми

Ре­ко­мен­да­ції аль­пі­ніс­там: До­бра ори­гі­наль­на п’ятір­ка із без­лі­ч­чю «шо­с­те­роч­них» ді­ля­нок, що ви­ма­гає від учас­ни­ків ви­ко­нан­ня ве­ли­ко­го об’є­му аль­пі­ніст­ських ро­біт. Ціл­ком від­по­ві­дає «ду­хо­ві при­го­дів» на всіх від­різ­ках (по­чи­на­ю­чи із під­хо­ду і за­кін­чу­ю­чи огля­дом Мис­хор­ських гро­тів). Ре­ко­мен­ду­єть­ся до­бре під­го­то­в­ле­ним па­рам, що вмі­ють ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти весь ар­се­нал аль­пі­ністсь­ко­го сна­ряж­ен­ня. Ба­жа­ні про­хо­жен­ня в пе­рі­од до­в­го­го світ­ло­во­го дня.

Удач­них (беза­ва­рій­них) при­го­дів аль­пі­ніс­там! Сергій Пугачов, http://www.vertimir.com.ua/

Ай­-Пе­трі Схі