Маршрут на Вуд­ьявр­чорр (1Б) по лі­вій ча­сти­ни пра­во­го ба­стіо­ну в стіні, 4А («че­сна ді­в­чи­на»)

Ви­гляд зни­зу: лі­ні­єю про­хо­джен­ня ко­ман­дою, дли­на­ми і міс­ця­ми ста­нцій.

Ідея схо­ди­ти в ме­жах зи­мо­во­го со­бра ви­зрі­ла дав­но. Опи­сан­ня ле­жить у ме­не в бау­лі ще з ми­ну­ло­го ро­ку. То­ді хо­ди­лось пога­но. І, впо­л­ні за­ко­но­мір­но, ми її не схо­ди­ли.

В цьо­му ро­ці все бу­ло по-ін­шо­му. Від­ра­зу вирі­шив, що під­е­мо спо­кій­но, з об­роб­кою, за 2 дні. Те­пер мар­шрут для цьо­го до­бре під­хо­див:

• до R9 прак­тич­но все по сни­гу;
• по­тім пе­че­ра;
• да­лі 6,5 ве­р­вок — ска­ль­на час­ти­на.

Крім то­го, ду­же мо­ти­ву­ва­ло те, що ви­пуск нам обе­ця­ли ще в Пи­те­рі: не тре­ба бу­ло ло­ма­ти го­ло­ву над тим, ко­го взя­ти, з ким і на яких мар­шру­тах зій­ти­сь і т.д. — мо­жна бу­ло спо­кій­но пра­цю­ва­ти. Уже під час збо­ру бу­ли вне­се­ні ко­рек­ти­ви: змі­нив­ся і ско­ро­тив­ся склад учас­ни­ків, але, в ці­ло­му, ви­хо­ди­ти на мар­шрут нічо­го не за­ва­жа­ло.

5 квіт­ня схо­ди­ли Ла­вин­ний ку­лу­ар. Про­ди­ви­лись мар­шрут зни­зу і зве­р­ху. Сфот­огра­фу­ва­ли. Пе­рше вражен­ня: ду­же ба­га­то сни­гу. Але яск­ра­во ви­ра­же­но­го на­д­ду­ву над цією час­ти­ною ба­стіо­ну немає.

6 кві­тня. Ви­й­шли ра­но. По­го­да ра­ду­ва­ла, не­зва­жа­ю­чи на про­гноз. З со­бою 10 ве­р­вок, сна­ря­га для об­роб­ки сні­ж­ної час­ти­ни. Пе­рша ра­дість від­кри­лась від­ра­зу: сніг три­мав. Йо­го бу­ло ба­га­то, і це не пу­х­ляк, як у то­му ро­ці, і не фірн: нор­маль­ний та­кий сніг, в'яз­кий, робо­чий.

• R1 — на лі­во­му бо­ці «го­рло­ви­ни» (ди­вя­чись на фо­то, від­ра­зу зро­зу­мі­є­те, де це).
• Да­лі при­бли­зно 45 м уз­довж скель, ста­нція на ви­ра­же­но­му гре­бе­ні, бі­ля за­сні­же­но­го кам­іння спра­ва.
• Да­лі ко­сий підй­ом уп­ра­во на ви­ра­же­ний ска­ль­ний кон­тр­форс. До ньо­го при­бли­зно 58

Пе­че­ра на R5 (R9 за опи­сом О. Шу­ми­ло­ва)

• 15 м — на­ро­сти­ли пе­ри­ла.
• Зна­хо­дить­ся на пів­ве­р­ві ви­ще вхо­ду в ку­лу­ар, але це пра­виль­ний шлях: там є рельєф для ор­га­ні­за­ції до­брої ста­нції.
• Знай­шов там дю­ль­фер­ну пе­т­лю — зна­чить, це вже R5 на­шо­го мар­шру­ту за опи­сом О. Шу­ми­ло­ва.

Що­би вій­ти в ку­лу­ар, дов­е­ло­ся спус­ти­ти­ся на 15 м і пі­ти ма­ят­ни­ком че­рез за­сні­же­ний ска­ль­ний гре­бінь. Тут про­па­ла чу­т­ність, але Кос­тя чіт­ко чи­тав дії — ні­я­ких про­сто­їв не ста­ло­ся, хоча ве­р­в­ку зно­ву на­ро­сти­ли.

Прой­шов­ши го­р­лиш­ко ку­лу­а­ра, до­вго ока­пу­вав ба­ра­ня­чі лоби в по­шу­ках чо­го-не­будь по­діб­но­го на рельєф. В під­су­мку вда­ло на­ткнув­ся на «пі­со­чні го­ди­н­ник» у ши­ро­кій го­ри­зо­нталь­ній щі­ли­ні на лі­вій стін­ці.

Да­лі до­бре бу­в ви­ди­мий кар­низ спра­ва, під який пе­ред­сто­я­ло за­бра­ти­ся: R9 за опи­сом Шу­ми­ло­ва — на­ша сьо­год­ніш­ня ці­ль. Від­мін­на пе­че­ра з ши­кар­ним ви­гля­дом. Влі­тку, ма­буть, од­но за­до­во­лен­ня но­чу­ва­ти.

Іто­го, в пе­рший день від R1 ми про­ві­си­ли 5 ве­р­вок. Ви­й­шов ще на пів­ве­р­ви да­лі: уп­ра­во по по­лці і вго­ру у за­би­тий сні­гом вну­тріш­ній кут. Ін­стру­мен­ти ми не бра­ли, то­му закрі­пив пе­ри­ла на до­брій точ­ці, по­вер­нув­ся. По­ча­ли спуск.

**7.04.*Всю ніч йшов сніг. В цир­ку ту­ман. Під мар­шрут ідем май­же нав­ма­н­ця, але по­лку зі за­ли­ше­ним рюк­за­ком зна­хо­ди­мо від­ра­зу. Під­ні­ма­єм­ся по пе­ри­лах: ве­р­вки за­си­па­ні сан­ти­ме­трів на 20, а то й більш­е.

Зві­сно, хо­ті­лось со­н­ця — тим більш, що мар­шрут вер­ти­каль­ний, ви­до­вий. З ін­шо­го бо­ку, нічо­го не від­волі­ка­є від ро­бо­ти.

До­вго ко­па­ю­ся з крю­ко­но­га­ми, на­ре­ш­ті ви­хо­джу.

По пе­ри­лах до­хо­джу до вчо­раш­ньої точ­ки. Да­лі тре­ба ба­га­то ко­па­ти.

Вну­тріш­ній кут не за­над­то зруч­ний для чи­сто­го ла­зін­ня, за­те зі стра­ху­ван­ням все ком­форт­но: злі­ва в гли­би­ні від­ко­пу­єть­ся щі­ли­на під се­ред­ні за­клад­ки. Ви­хо­джу на по­лку.

Тут ви­ни­кає ілю­зія варі­ан­тів, але лі­зти тре­ба:

• пря­мо і вго­ру че­рез сті­ноч­ку
• да­лі, оми­на­ю­чи сті­ну спра­ва
• під на­ступ­ну світ­лу сті­ну

На ній ще одні «пі­со­чні го­ди­н­ник» — ста­нція. Ве­р­вок ви­й­шло

По­го­да при­бли­зно 52. Від­ти там влі­во по по­лці в ка­мін, по ньо­му вго­ру. Да­лі — не­на­й­більш при­єм­не міс­це: оги­нан­ня кар­ни­зу по пле­чі злі­ва (для пе­в­но­сті до­бре по­ста­ви­ти пер­ший ка­ма­лот в щі­ли­ну під кар­ни­зом), ви­хід на кру­тий сні­ж­ний гре­бінь.

По гре­бе­ні аку­рат­но — в на­ступ­ний ка­мін. Тут вже по­чи­наєть­ся на­лі­дь, на по­лоч­ках мох: з тяп­ка­ми надій­но, про­хо­джу шви­д­ко. На ви­хо­ді міс­це для ста­нції злі­ва. Зно­ву ви­й­шов на всю ве­р­в­ку.

Да­лі по гре­бе­ні під­ні­ма­ю­ся вго­ру, три­ма­ю­ся лі­ві­ше: там про­ди­вить­ся шлях — під сті­ноч­ку і да­лі уз­довж неї в ве­ли­кий ка­мін. Не най­надій­нішій ді­лян­ка: скре­беш­ся по ска­лах, але рельєф весь під сні­гом — зу­пи­ня­ти­ся і ко­па­ти щі­ли­ни під стра­ху­ван­ня не хо­четь­ся. Ро­блю необ­хід­ний мі­ні­мум.

Під­хо­джу до ву­зь­ко­го ка­ми­на з мо­но­літ­ною стін­кою злі­ва — тою, на яку три­мав­ся: з від­ли­гою за­би­ваю якір. Да­лі з'яв­ляєть­ся рельєф, зно­ву стає ком­форт­но.

Про­хо­джу:

• ма­лий ка­мін,
• захо­джу в ве­ли­кий — його зруч­но лі­зти спра­ва по роз­ва­лах.

Ве­р­вка вся за 3 м до ви­хо­ду на гі­ган­т­ську сні­ж­ну по­л­ку. На­зад в ка­мін ла­зи­ти не хо­четь­ся: ки­даю пе­т­лю на гі­ган­т­ський ка­мін при ви­хо­ді з ка­ми­на. Ста­нція. Пар­ні вспо­мя­нуть до­б­рим сло­вом, але да­лі під сті­ну піш­ком — мож­на бу­де пе­ре­мі­сти­ти­ся ту­ди.

Про­хо­джу по­л­ку. Ска­ли під тов­стим шаром інею. Не ду­же зрозу­мі­ло, ку­ди лі­зти: ви­би­раю ку­лу­ар­чик злі­ва. Ро­блю точ­ку, ді­стаю опи­сан­ня.

Ми про­й­шли три ве­р­ви клю­ча, зна­чить, да­лі ще при­бли­зно:

• чо­ти­ри ді­лян­ки III ка­те­го­рії,
• пе­ред­ве­р­хо­вий гре­бінь.

За­бі­ра­ю­ся в ку­лу­ар: він весь у льо­ду — лі­зти з тяп­ка­ми од­но за­до­во­лен­ня. На ви­хо­ді сні­ж­на про­бка — ніяк не мо­жу до­ко­па­ти­ся до скель. То­пчу по­л­ку і пла­но­мір­но по­чи­наю ко­па­ти тран­шею на се­бе. До­би­ва­ю­ся по­зи­тив­но­го на­хи­лу і по­чи­наю по­з­ти вго­ру...

А те­пер уявіть моє зди­ву­ван­ня, ко­ли, вган­яв­ши тяп­ки в сніг і під­тяг­нув­шись, я поба­чив пла­то!

Іто­го у нас ви­й­шло 3,5 ве­р­ви ска­ль­ної час­ти­ни. А всьо­го 8,5. Мар­шрут ду­же спо­до­бав­ся: лі­зти од­но за­до­во­лен­ня, зі стра­ху­ван­ням все від­мін­но, зруч­ні міс­ця для ста­нцій. Крім то­го, мар­шрут:

• кра­си­вий
• вер­ти­каль­ний
• ви­до­вий

Ре­ко­мен­дую.

Да­лі фо­то мар­шру­ту по ді­лян­ках з різ­них ра­кур­сів.

Ни­ж­ня час­ти­на мар­шру­ту: R0–R4

Вер­х­ня час­ти­на мар­шру­ту: R3–R9

R0–R1: від­ко­пу­є­мо ве­р­ви«Пі­со­чні го­ди­н­ник» на R4

Ді­лян­ка R5–R6

Ді­лян­ка R5

Ді­лян­ка R6–R7.