Па­спорт під­хо­ду

1. Клас — тех­ні­ч­ний.
2. Сьє­рра-Не­ва­да, Йо­се­міт­ська до­ли­на (США)
3. Вер­ши­на «Ель-Ка­пі­тан», мар­шрут «Ніс».
4. Про­по­ну­єть­ся — 6Б кат. скл. (за аме­ри­кан­сь­кою клас­и­фі­ка­ці­єю: VI 5.11 A3).
5. Пе­ре­пад: 870 м; про­тяж­ність 1020 м.

Про­тяж­ність ді­ля­нок 5-ї кат. скл. — 210 м; 6-ї кат. скл. — 810 м; Се­ред­ня кру­тиз­на: 82°.

6. За­би­то крю­ків:

ска­ль­них за­клад­них шлям­бур­них

• • ви­ко­ри­стан­ня ра­ні­ше за­би­тих крю­ків.

У зна­мен­ни­ку — ви­ко­ри­ста­но для шту­ч­них то­чок опо­ри (ШТО).

7. Ходових годин коман­ди: 46 год і днів: 4.
8. Ніч­лі­ги: 1-й на плат­фор­мі; 2-й на май­дан­чи­ку; 3-й на плат­фор­мі.
9. Керів­ник: Тєль­пов Алек­сандр Алексєє­вич КМС 143400 Мос­ков­ська

обл., Крас­но­горськ, Ле­ні­на 34–125 Учас­ни­ки: Ві­но­ку­ров Анато­лій Філі­ппо­вич МС Геш­кен­бейн Ва­дим Бори­со­вич КМС

10. Тре­нер: Ві­но­ку­ров Анато­лій Філі­ппо­вич МС Мос­ков­ська обл. пос.

Біо­ком­бі­нат, 5–10

11. Ви­хід на мар­шрут: 7:00 22 трав­ня 1996 р.

Ви­хід на вер­ши­ну 22:00 1996 р. По­вер­нен­ня в ба­зо­вий та­бір 26 трав­ня 1996 р.

12. Ор­га­ні­за­ція: Мос­ков­ський об­лас­ний спорт­ко­мі­тет. За­га­ль­не фо­то вер­ши­ни.

Зня­то 19 трав­ня 1996 р. фо­тоа­па­ра­том «Пен­такс».

Зня­то 19 трав­ня 1996 р. фо­тоа­па­ра­том «Зе­ніт» з об’єк­ти­вом «Ге­лі­ос-44»www.alp­fede­ration.ru ↗

Так­тич­ні дії коман­ди.

Маршрут «Ніс» ізо­бі­лує ма­ят­ни­ка­ми і тра­вер­са­ми від од­ної вер­ти­каль­ної щі­ли­ни до ін­шої. То­му коман­да по­вин­на бу­ти го­то­ва до:

• важ­кої ро­бо­ти
• підйо­му рюк­за­ків.

Зокре­ма, роз­по­чи­на­ти йо­го ре­ко­мен­ду­ють з об­роб­ки пер­ших чо­ти­рьох мо­ту­зок до го­ри­зон­таль­ної по­ли­ці «Сікль ледж», тра­вер­су­ван­ня її і спу­ску вер­ти­каль­но вниз із закріп­лен­ням мо­ту­зок на вже іс­ну­ю­чих шлям­бур­них стан­ці­ях, щоб під­ні­ма­ти­ся з ван­та­жем на­ступ­но­го дня, ми­на­ю­чи цей тра­верс. Са­ме так пла­ну­ва­ла ви­хо­ди­ти на мар­шрут на­ша коман­да.

Однак під по­ча­т­ком мар­шру­ту 21 трав­ня 1996 р. нас захо­пив силь­ний дощ, що три­вав до ве­чо­ра. Втра­тив­ши так­им чи­ном день, 22 трав­ня ми ви­й­шли без об­роб­ки, з пов­ним ван­та­жем во­ди і сна­ряж­жен­ня.

Мар­шрут у більшій ча­сти­ні обо­ру­до­ва­ний на­дій­ни­ми 11-мм шлям­бу­ра­ми на пунк­тах стра­ху­ван­ня, тоді як у про­між­ках, як пра­ви­ло, тре­ба стра­ху­ва­ти­ся на за­клад­ках. Особ­ли­во допо­ма­га­ють «френ­ди», які й бу­ли ви­най­де­ні в Йо­се­мі­тах під місцеві глад­кі щі­ли­ни. Щоб по­трап­ля­ти на обо­ру­до­ва­ні стан­ції, по­тріб­ні мо­туз­ки по 50 м.

Ко­ман­да ви­ко­ри­сто­ву­ва­ла:

• одну 50 м мо­туз­ку «Едель­рід»;
• дві калінінградські мо­туз­ки.

Ми ма­ли:

• подвій­ний — потрій­ний на­бір «френ­дів» усіх роз­мі­рів;
• ве­ли­ку кіль­кість за­клад­ок.

Особ­ли­во допо­міг, особ­ли­во на про­блем­ній ді­лян­ці 4 кат. скл. А3, на­бір роз­сув­них сто­пе­рів.

Тре­ба ма­ти на ува­зі, що після з’яв­лен­ня су­час­них за­со­бів стра­ху­ван­ня ста­рі шлям­бур­ні крю­ки бу­ли ви­лу­че­ні з мар­шру­ту, і для його про­хо­джен­ня по­тріб­но су­час­не сна­ряж­жен­ня, т.я. зви­чай­ний скаль­ний крюк мож­на за­би­ти не всю­ди. Для ро­бо­ти на ШТО ви­ко­ри­сто­ву­ва­лись крю­ко­но­ги і кіль­це­ві дра­би­ни.

Хоч на мар­шру­ті є і по­ли­ці, ми узя­ли з со­бою під­ві­сну плат­фор­му, щоб ма­ти мож­ли­вість за­но­чу­ва­ти в будь-яком міс­ці. Плат­фор­ма ва­гою 5,5 кг роз­роб­ле­на Л. Мар­ти­но­вим і ба­га­то ро­ків ви­ко­ри­сто­ву­ва­лась коман­да­ми Мо­сков­ської об­ла­сті у під­хо­дах на:

• Хо­ло­дну сті­ну,
• п. К. Мар­кса,
• п. 4810.

На мар­шрут ми узя­ли 20 л во­ди, їжу го­то­ву­ва­ли вра­н­ці і вве­че­рі на га­зо­во­му паль­ни­ку із ку­пле­них у міс­це­во­му аль­пі­ні­ст­сь­ко­му ма­га­зи­ні на­пів­фа­бри­ка­тів, а про­тя­гом дня їли су­хий пай­ок, ку­пле­ний там са­ме.

Пер­шу мо­туз­ку мар­шру­ту прой­шов А.Ф. Ві­но­ку­ров. На­да­лі пер­ши­ми пра­цю­ва­ли В. Геш­кен­бейн і А. Тєль­пов. 23 тра­в­ня 1996 р. ми по­тра­пи­ли в не­о­чі­ку­ва­ний силь­ний дощ із сні­гом, ха­рак­тер­ний для цьо­го рай­о­ну. При яс­но­му не­бі по­ка­за­лась чор­на хма­ра зі сто­ро­ни Сьє­рри. За пів­го­ди­ни ми встиг­ли спу­сти­ти­ся на по­лоч­ку і роз­вер­ну­ти плат­фор­му, і од­ра­зу ж по­чав­ся зли­ва при силь­но­му ві­трі. На ща­стя, він три­вав ли­ше 2 год, ска­ла шви­д­ко ви­сох­ла, і ми про­до­в­жи­ли ро­бо­ту на мар­шру­ті.

Хоч частіше в Йо­се­мітах стражда­ють від со­няч­но­го уда­ру, за всю істо­рію:

• чо­ти­ри лю­ди­ни за­ги­ну­ло від пе­ре­охо­лод­жен­ня.
• де­кіль­ка де­сят­ків бу­ли зня­ті зі сті­ни у важ­ко­му ста­ні.

То­му вва­жа­єть­ся за до­ціль­не ма­ти при со­бі щось не­про­мо­каль­не, т.я. зне­во­дже­ний ор­га­нізм пога­но чи­нить о­пор хо­ло­ду.

При під­го­тов­ці до під­хо­ду ми ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли кни­гу George Meyers&Don Reid «Yosemite climbs» і оде­ржа­ли ко­ри­сні по­ра­ди у Є­го­ра Тім­ме.

Схе­ма мар­шру­ту

Схе­ма мар­шру­ту

Схе­ма мар­шру­ту

Схе­ма мар­шру­ту

Опи­сан­ня мар­шру­ту по ді­лян­ках.

Циф­ри в колі на схе­мі по­зна­ча­ють загаль­но­прий­ня­ті пунк­ти стра­ху­ван­ня, що ча­сто обо­ру­до­ва­ні до­б­ри­ми шлям­бу­ра­ми.

0–4. Вго­ру по ку­ту, по­тім ма­ят­ник і ді­лян­ка дуже склад­но­го ла­зан­ня до ви­хо­ду на по­ли­цю «Сікль-ледж».

4–8. Впра­во по по­ли­ці до кін­ця і вго­ру, ма­ят­ник впра­во. Підйом у «дір­ку Доль­та», ма­ят­ник впра­во і далі вго­ру по щі­ли­ні.

8–12. Вго­ру по до­б­рій щі­ли­ні до «Баш­ни Доль­та». Май­дан­чик. 12–15. Дюль­фер впра­во-вниз і далі впра­во-вго­ру до «Баш­ни Ель-Кап». Май­дан­чик.

15–16. Вго­ру по ка­мі­ну між сті­ною і від­ще­пле­ною пли­тою до вер­ха від­ще­па.

16–18. Шлям­бур­на до­ріж­ка влі­во — вго­ру до щі­ли­ни, по­тім вго­ру до пе­т­лі. Дуже важ­кий і до­в­гий ма­ят­ник влі­во — вниз у до­б­ру щі­ли­ну. По­тім вго­ру.

18–21. Вго­ру по щі­ли­ні, по­тім ма­ят­ник влі­во до по­ли­ці. По по­ли­ці влі­во до кін­ця і по­тім вго­ру до «Та­бо­ру 4». Май­дан­чик.

21–23. Підйом під «Дах» і тра­верс впра­во. Дуже важ­ке ШТО на дріб­них за­клад­ках по вер­ти­каль­ній мо­крій трі­щи­ні між по­то­л­ком і сті­ною.

23–25. Вго­ру по щі­ли­ні до «Та­бо­ру 5». Май­дан­чик. 25–28. Ціка­ва ска­ла, з ча­шо­по­діб­ни­ми ви­сту­па­ми чор­ної по­ро­ди із сі­ро­го граніту. Стри­мок, мож­на на­бра­ти во­ди. Вго­ру до «Та­бо­ру 6». Май­дан­чик.

28–34. Вго­ру по кру­тих і на­вис­лих щі­ли­нах до шлям­бур­ної до­ріж­ки. Вго­ру по шлям­бу­рах на плато.

Від вер­ши­ни тро­па впра­во до Ве­ли­ко­го Йо­се­міт­сь­ко­го во­до­спа­ду і вниз до та­бо­ру Сан­ні-сайд.

Фото­і­лю­стра­ції зві­ту

А.Ф. Винокуров готуєть­ся по­ча­ти ро­бо­ту на пер­шій мо­туз­ці. (діл. 1)

Фото­і­лю­стра­ції зві­ту

Під­хо­ди до да­ху. Ді­лян­ка 22. Фото­і­лю­стра­ції зві­ту

«Дах». Ді­лян­ка 23. Фо­то­і­лю­стра­ції зві­ту

Ді­лян­ка 28.