Звіт

Про сходження класичним маршрутом через ПС хр. на г. Юнгфрау (4158 м), 2Б–3А кат. скл. Район Юнгфрау. Бернські Альпи, Швейцарія.

Москва, 2013

Паспорт сходження

Альпи. Бернські Альпи. Швейцарія. Розділ за КМГВ 2013 р. — 10.3.
Вершина Юнгфрау (нім. Jungfrau). Висота 4158 м. По ПС хр. Назва маршруту: класичний маршрут по ПС хр. з перевалу Ротталь (Rottalsattel).
Пропонується — 2Б–3А кат. скл. Першопроходження J. Rudolf, H. Meyer, J. Bortis, A. Volker 3 серпня 1811 р.
Характер маршруту: комбінований.
Перепад висот маршруту: 760 м (за альтиметром)

Протяжність маршруту: 1650 м, середня крутість: усього маршруту — 43°

Залишено «крюків» на маршруті: 0, використано:
Ходових годин команди: 10 год, спуск 5 год
Керівник: Душарин Іван Трофимович — МСМК

Учасники:

Говоров Анатолій — значок
Говоров Наталія — значок
+3 групи з керівниками (9 чол)

Тренер: Душарин І.Т.
Вихід на маршрут із БЛ: година, число, місяць, рік

Маршрут розпочато: 3:00, 23 липня 2013 р. Вихід на вершину: 10:00, 23 липня 2013 р. Повернення в БЛ: 15:00, 23 липня 2013 р. Спуск з вершини: шляхом підйому до п. Ротталь, далі напрямки на льодовик Алеч (Aletsch)

Організація:
Відповідальний за звіт: Юркин А.В. Електронний адрес: s2_aleks@mail.ru

Загальне фото вершини.

Фото вершини Юнгфрау з льодовика Алетч між перевалом Юнгфрауйох і в. Мёнх. Фото зроблено 22 липня 2013 р.

Фото профілю маршруту

Фото профілю маршруту. Фото зроблено з льодовика Алетч. 22 липня 2013 р.

Огляд району Юнгфрау

Карта-схема регіона Юнгфрау. Схема взята з сайту Switzerland.isyours.com

Схема району Юнгфрау (нім. Jungfrau) — одна з найвідоміших гірських вершин Швейцарії. Її висота — 4158 м над рівнем моря. Це третя за висотою гора Бернських Альп, яка утворює разом з горами Ейгер (нім. Eiger) і Мёнх (нім. Mönch) примітну тріаду.

13 грудня 2001 р. гора Юнгфрау до складу Юнгфрау-Алеч-Бічхорн була внесена до Списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО і є першим в Альпах природним об'єктом, включеним до цього списку.

Своєю назвою гора Юнгфрау (рос. «діва», «дівственниця») завдячує монахиням з Інтерлакена, чий монастир розташовувався неподалік від підніжжя гори. Потім назва перейшла і на саму гору.

Географічні координати вершини: 46°32′12,24″ Пн 7°57′45,20″ Сх. По вершині Юнгфрау проходить межа між кантонами Берн і Вале. Гора надзвичайно своерідна. На півночі і північному заході видно її сніжні вершини Венген-Юнгфрау, Шнеехорн, обидва Зільберхорни і Шварцмёнх. На заході на ній майже немає снігу і вона нічим не примітна, піднімається на 3250 м над долиною Лаутербруннен (це найдовший схил в Альпах після Монблана). Її південна частина піднімається над прихованими від погляду льодовиками Ротталя, а східна частина — над укритою вічним снігом сідловиною перевалу Юнгфрауйох.

З 1896 по 1912 рік тут була побудована залізниця «Юнгфрау». Будівництво велося швейцарцем Адольфом Гуйер-Целлером. Права на плани прокласти її до самої вершини Юнгфрау залишились нереалізованими. Вона веде лише до перевальної сідловини Юнгфрауйох. Маршрут іде від станції Кляйне-Шайдег до станції «Айгерглетчер» по відкритій містині, а затим через тунель угору з виглядом через панорамні вікна:

зі станції «Айгерван» на альпійські пейзажі,
зі станції «Айсмеер» на вічні льоди і скелі.

Кінцева станція — «Вершина Європи» («Top of Europe»), найвисокогірна залізнична станція Європи. У скелях і льодовику, що вкриває перевальну сідловину Юнгфрауйох, прорубані галереї. З оглядового майданчика обсерваторії і метеостанції «Сфинкс» відкривається альпійська панорама на 360°, вид на найдовший льодовик в Європі — Алеч (24 км) і долину Тунського озера.

Сходження нашої команди на вершину Юнгфрау відбувалося з хатини Mönchsjochhütte (3627 м), яка слугувала базою для всього циклу сходжень у районі. Сама хатина знаходиться на льодовику Алетш (Aletschglacier) під схилами вершини Мёнх (Mönch) (4107 м).

Підхід до хатини здійснювався таким чином:

По залізниці до станції Jungfraujoch на одноіменному перевалі (3454 м)
Далі пішки по відпрацьованій дорозі до хатини (1 год)

Лінія сходження являється класичним шляхом сходження на цю вершину. Вперше його пройшли J. Rudolf, H. Meyer, J. Bortis, A. Volker у 1811 році. За швейцарською класифікацією має категорію складності ZS– (Ziemlich Schwierig), що відповідає французькій AD– (Assez Difficile).

Технічна фотографія маршруту

№ ділянки	Протяжність, м	Крутість, °	Характер рельєфу	Категорія складності
R0–R1	30	45	Сніг–лід	II
R1–R2	50	35	Скелі–сніг	II
R2–R3	20	60	Скелі	III
R3–R4	150	45	Скелі	II
R4–R5	100	50	Сніг–лід	II
R5–R6	300	30	Сніг	I
R6–R7	200	40	сніг	II
R7–R8	200	30	сніг	II
R8–R9	50	50	Сніг–лід	III
R9–R10	100	45	Сніг–лід	III
R10–R11	50	45	Сніг–лід	III
R11–R12	50	50	Сніг–лід	III
R12–R13	50	50	Сніг–лід–скелі	III
R13–R14	200	40	Сніг — лід	II
R14–R15	50	35	Скелі — лід	II
R15–R16	50	20	Скелі — лід	II

Короткий опис проходження маршруту по ділянках. Підхід: від хатини «Mönchsjochhutte» рухатися вниз по льодовику до станції Юнгфрауйох (30 хв). Не доходячи станції 100–200 м, повернути наліво, минаючи розважальний парк. Відразу за ним — вихід на льодовик. Увага! Закриті тріщини! Далі по льодовику спочатку вниз, потім угору до початку Східного гребеня вершиню Rottalhorn (40 хв). У сезон тут натоптана стежка, маршрутом ходять численні групи. Дійти до початку гребеня (орієнтир — на гребені встановлено великий гідрометеорологічний прилад), перед підйомом — невеликий бергшрунд.

R0–R1 — перейти бергшрунд по сніжному мосту і вийти ліворуч на скелі у водозбірнику. Страхування через ледоруби. 30 м, 45°, II. R1–R2 — угору по скальному гребню до невеликої стінки. Страхування через перегиби. 50 м, 35°, II. R2–R3 — по стіні угору по серії полок до станції на шлямбурах. 20 м, 60°, III. R3–R4 — ліворуч угору по полках до виходу до сніжної частини гребня. Страхування через перегиби. 150 м, 45°, II. R4–R5 — спочатку вгору, потім праворуч в обхід тріщин. Вийти нагору гребня. Страхування через ледоруби. 100 м, 45°, II

R5–R6 — по простому гребню вгору. 300 м, 30°, I R6–R7 — піднятися по невеликому підйому до основи стіни вершини Rottalhorn. 200 м, 40°, II

R7–R8 — огинаючи Rottalhorn праворуч, піднятися до сідловини-перевалу Rottalsattel. 200 м, 35°, II

R8–R9 — перейти бергшрунд під перевалом по сніжному мосту і далі по крутій сніжно-льодовій стінці до перевалу. Страхування через ледоруби. 50 м, 50°, III

R9–R10 — по острій гребені перемички праворуч угору до початку ПС хр. Юнгфрау. 100 м, 45°, III

R10–R11 — ліворуч траверс до початку скальної гряди. Страхування за залізні штирі. 50 м, 45°, III

R11–R12 — угору по крутому сніжно-льодовому гребню. 50 м, 50°, III R12–R13 — рух по гребню 50 м, 50°, III R13–R14 — рух по сніжному гребню до скального підйому перед вершиною. 200 м, 40°, II

R14–R15 — по засніжених скелях піднятися до передвершинного гребня 50 м, 35°, II

R14–R15 — по скальному гребню до вершини. На вершині сніжно-льодова шапка. Увага — карнизи! 50 м, 20°, II

Спуск шляхом підйому до схилу Rottalhorn, далі:

шляхом підйому
або, якщо дозволяє сніжно-льодова обстановка (тріщини), на пряму вниз у цирк Юнгфрау з виходом на перевал Юнгфрауйох до станції залізниці.

Маршрут логічний і безпечний. Інтересний для навчальних сходжень, т.я. в наявності практично всі види рельєфу.

В ключових місцях маршруту (ПС хр.) на станціях через кожні 40–50 м установлено страхувочні анкера (анкера у вигляді металевих штирів висотою 1 м із коушем в верхній частині).

В непогоді з поганою видимістю можливі утруднення з орієнтуванням у районі сніжного плато під Юнгфрау.