Звіт

Про сходження класичним маршрутом по Ю гр. на г. Ейгер (3970 м), 3Б кат. скл. Район Юнгфрау. Бернські Альпи, Швейцарія.

Москва 2013

Паспорт сходження

Альпи. Бернські Альпи. Швейцарія. Розділ по КМГВ 2013 р. — 10.3.
Вершина Ейгер (Eiger). Висота 3970 м. По Ю гр. Назва маршруту: класичний маршрут по Ю гр.
Пропонується — 3Б кат. скл. Першопроходження: G. Edward Foster, H. Baumann, U. Rubi, 1876 р.
Характер маршруту: комбінований.
Перепад висот маршруту: 320 м (по альтиметру)

Протяжність маршруту: 3100 м, Середня крутість: всього маршруту — 30°

Залишено «крюків» на маршруті: 0, Використано: френдів, закладок — 5 шт Льодобури — 1
Ходових годин команди: 7 год, Спуск 7 год (до будиночку Mittellegihütte)
Керівник: А.Є. Волков — МСМК

Учасники: А.В. Юркин А.В — МС

Тренер: А.Є. Волков (МСМК).
Вихід на маршрут з будиночку Mönchsjochhütte (3651 м)

Маршрут розпочато: 4:00, 25 серпня 2013 р. Вихід на вершину: 10:55, 25 серпня 2013 р. Нічліг на спуску в будиночок Mittellegihütte (3355 м) Повернення в БЛ (селище Венген): 14:00, 26 серпня 2013 р. Спуск з вершини: по В гр через будиночок Mittellegi (3355 м) і станцію залізниці «Eismeer» на Ю ст.

Організація:
Відповідальний за звіт: Юркин А.В. Електронна адреса: s2_aleks@mail.ru

Загальне фото вершини.

Схема маршруту команди. Фото з гребеня між перевалами С і Ю Ейгерйох. Фото зроблено 25 липня 2013 р.

Фото профілю маршруту

Профіль маршруту. Фото зроблено зі схилів вершини Schilthorn. 19 липня 2013 р. Огляд району Юнгфрау. Бернські Альпи.

Карта-схема регіону Юнгфрау. Схема взята з сайту Switzerland.isyours.com

Схема району зі сторони льодовика Aletsch

Фото гірського району Юнгфрау з вершини Schilthorn. 19 липня 2013 р.

Ейгер (нім. Eiger) — найвідоміша вершина в Бернських Альпах (Швейцарія). Висота — 3970 м. Ейгер є найсхіднішою вершиною в гребені, який іде до гори Мьонх (4107 м) і далі до гори Юнгфрау (4158 м).

Перші згадки про Ейгер датуються тринадцятим століттям, але походження його назви досі точно не відомо. Ейгер лежить у північно-східному і південно-західному напрямку і з цих сторін постає характерним рогом. Вершина піднімається над долиною Гріндельвальд — Грюнд на цілих 3000 м і дуже підвержена впливу принесеної з північно-західної поганої погоди.

Ейгер повністю складається з вапняку. Через Ейгер по тунелю проходить залізниця «Юнгфрау». Є станції з панорамними вікнами:

В центрі Північної стіни (станція Eigerwand, 2865 м)
В нижній частині Південної стіни (станція Eismeer, 3160 м)

Перше сходження на Ейгер було здійснено 11 серпня 1858 р. швейцарськими гідами Christian Almer і Peter Bohren, а також ірландцем Charles Barrington. Маршрут пройшов по Західному схилу гори.

Класичними маршрутами на Ейгер є сходження по Східному, Південному, Західному гребенях і Західному схилу. Північна стіна Ейгера вважається однією з найскладніших в Альпах. Великий перепад висот, різноманітний рельєф роблять привабливою цю стіну. На неї на даний момент прокладено 32 лінії. Географічні координати вершини: 46°34′39,04″ Пн 8°0′18,46″ Сх. Наша команда ходила одну з класичних ліній сходжень на вершину — по Ю гр. По європейській класифікації маршрут має кат. скл.: ZS, III (по фр. шкалі AD, III, по UIAA)

Технічна фотографія маршруту

Таблиця складності по ділянках маршруту

№ ділянки	Протяжність, м	Крутість, °	Характер рельєфу	Кат. скл.	Кількість крюків
R0–R1	1500	25	сніг	I
R1–R2	150	25	сніг	II
R2–R3	50	30	Скелі	II
R3–R4	30	60	Скелі	IV
R4–R5	50	30	Скелі	III
R5–R6	50	30		скелі	III
R6–R7	25	70	Скелі	IV
R7–R8	7	45	Скелі	III
R8–R9	45	60	Скелі	IV
R9–R10	50	45	Сніг — лід	III	1
R10–R11	40	35	сніг	II
R11–R12	50	30	Скелі	II
R12–R13	40	60	Скелі	III
R13–R14	200	25	Скелі — сніг	II
R14–R15	200	30	Скелі	II
R15–R16	50	35	сніг	II
R16–R17	30	50	Скелі	III
R17–R18	50	35	Скелі	II
R18–R19	50	40	Скелі	II
R19–R20	30	45	Скелі	III
R20–R21	35	70	Скелі	IV+	3
R21–R22	25	65	Скелі	IV	2
R22–R23	45	50	Скелі	III
R23–R24	50	35	Скелі	II
R24–R25	50	60	Скелі	III
R25–R26	50	50	Скелі	III
R26–R27	50	20	сніг	II

Короткий опис проходження маршруту по ділянках.

Підхід

Від будиночку Mönchsjochhutte спуститися вниз до перевалу Mönchsjoch (10 хв). За перевалом одразу бергшрунд (перехід по сніжному мосту в центрі) — починається сніжно-льодове плато. В сезон тут ходять численні групи на в. Fiescherhorn і поруч стоячі; тропа йде прямо по центру льодовика. В самому початку є відворот вліво на перевал Ейгер Південний. Рухатися туди.

R0–R1 Перетнути льодовик, ідучи вздовж східних схилів Мьонха. Піднятися на невелике плече Східного гребеня і далі в сторону перевалу Південний Ейгер (3747 м). Не піднімаючись на сам перевал, пройти до початку довгого гребеня між:

Південним і
Північним перевалом Ейгера.

Увага — закриті тріщини! 1500 м, 25°, I

R1–R2 Сніжний гребінь 200 м, 25°, II

R2–R3 Вихід на скелі. Місцями попадає сніг–лід. 50 м, 30°, II

R3–R4 Спуск вниз по скелях середньої труднощі. Потрібна організація станції для підстраховки. 30 м, 60°, IV

R4–R5 Підйом по скельній гребені 50 м, 30°, III

R5–R6 Скельний гребінь. Страховка через перегиби. 50 м, 30°, III

R6–R7 Спуск дюльфером до невеликої перемички зі станцією і шлямбуром. 25 м, 70°, IV

R7–R8 Пересування по гребені, страховка через перегиби. На станції шлямбур. 7 м, 45°, III R8–R9 Спуск по внутрішньому кутку дюльфером до сніжного гребеня. 45 м, 60°, IV R9–R10 По гребені вниз вздовж сніжного гребеня. Для страховки застосовувалися льодобури. 50 м, 45°, III R10–R11 Продовжувати рухатися по гребені, оминаючи скельний гребінь зліва. 40 м, 35°, II

R11–R12 Вниз по скельному гребеню. 50 м, 30°, II R12–R13 По скелях середньої складності вниз, страховка через металевий штир. 40 м, 60°, III

R13–R14 Простий скельний гребінь, місцями сніжники. Вихід до перевалу Північний Ейгер (3614 м):

200 м, 25°, II

R14–R15 По скельному гребеню з характерними чорними нахиленими плитами. Місцями по снігу:

200 м, 30°, II

R15–R16 Перетнути сніжник перед невеликим виступом:

50 м, 35°, II

R16–R17 Скельний виступ подолати з правої сторони по внутрішньому кутку. Увага: живі камені!

30 м, 50°, III

R17–R18 Скельний гребінь 50 м, 35, II R18–R19 Скельний гребінь 50 м, 40, II R19–R20 З правої сторони вилізти на перший виступ і далі по гребені до невеликої майданчика під бастіоном. Тут станція на шлямбурі 30 м, 45, II

R20–R21 Спочатку вгору по плоскій плиті 3 м і піти за кут, далі по стіні в сторону внутрішнього кута. Страховка камаллоти — закладки. Станція на хорошій полиці (шлямбур) 35 м, 70°, IV+

R21–R22 Далі вгору по внутрішньому кутку до великого майданчика перед наступним виступом гребеня 25 м, 65°, IV

R22–R23 По простих скелях підійти до виступу, по центру вилізти до виположення гребеня. Страховка через перегиби. 50 м, 50, III

R23–R24 По гребеню вгору 50 м, 35, II

R24–R25 Від невеликої перемички вгору і вправо до хреста, далі по гребеню до наступної хорошої майданчика. 50 м, 60, III

R25–R26 По гребеню вийти до початку сніжного гребеня. «Живі» камені! 50 м, 45, III

R26–R27 Вихід на вершину по сніжному гребеню. Увага — карнизи! 50 м, 20, II

Спуск: команда спускалася по В гр (не рекомендується). Кращий варіант — це спуск по шляху підйому.

Загальні рекомендації по маршруту

Маршрут представляє собою довгий гребеневий траверс. Досить безпечний і логічний. В сезон ходиться часто, більшу частину по ньому спускають, роблячи підйом по Східному гребеню. Спуск при підйомі по Ю гребеню рекомендується робити по шляху підйому.

В ключових місцях маршруту обладнані страхові станції і є спускові петлі: