Звіт

Про сходження за класичним маршрутом через ПС гр. на в. Мёнх (4107 м), 2А–2Б кат. скл. Район Юнгфрау. Бернські Альпи, Швейцарія.

Москва, 2013

Паспорт сходження

1. Альпи. Бернські Альпи. Швейцарія. Розділ за КМГВ 2013 р. — 10.3.
2. Вершина Мёнх (Mönch). Висота 4107 м. По ПС гр. Назва маршруту: класичний маршрут по ПС гр.
3. Пропонується — 2А–2Б кат. скл. Першопроходження: Крістіан Алмер (Christian Almer), К. Кауфманн, У. Кауфманн і З. Поргес. 15 серпня 1857 р.
4. Характер маршруту: комбінований.
5. Перепад висот маршруту: 500 м (за альтиметром)

Протяжність маршруту: 910 м, середня крутість: всього маршруту — 37°

6. Залишено «крюків» на маршруті: 0, використано: френдів-закладок — 0
7. Ходових годин команди: 2 год, спуск 1 год
8. Керівник: А.В. Юркин А.В. — МС

Учасники:

• А.Є. Волков — МСМК

9. Тренер: А.Є. Волков — МСМК
10. Вихід на маршрут із БЛ: година, число, місяць, рік

Маршрут розпочато: 4:00, 24 липня 2013 р. Вихід на вершину: 6:00, 24 липня 2013 р. Повернення в БЛ: 7:00, 24 липня 2013 р. Спуск з вершини: шляхом підйому

11. Організація:

12. Відповідальний за звіт: Юркин А.В. Електронна адреса: s2_aleks@mail.ru

    Загальне фото вершини.

Фо­то ве­рши­ни Мён­х зі схи­лів ве­рши­ни Ро­тта­льхорн. Фо­то зроб­ле­но 23 сер­пня 2013 р.

Фо­то про­фі­лю мар­шру­ту

Фо­то про­фі­лю мар­шру­ту. Фо­то зроб­ле­но зі схи­лів ве­рши­ни Ро­тта­льхорн. 23 сер­пня 2013 р.

Огляд рай­о­ну Юнг­фрау

Кар­та-схе­ма ре­гі­о­ну Юнг­фрау. Схе­ма взя­та з сай­ту Switzerland.isyours.com

Схе­ма рай­о­ну Мён­х (нім. Mönch — мо­нах) — гір­ська ве­рши­на в Берн­ських Аль­пах. Є тре­тьою ве­рши­ною в трій­ці (ще Ей­гер і Юнг­фрау) най­більш уз­на­ва­них гір Берн­ських Аль­п. По Мён­ху про­хо­дить ме­жа між кан­то­на­ми Берн і Ва­ле в Швей­ца­рії. Ця ве­рши­на є ча­сти­ною гір­сь­кої гря­ди між:

• Юн­гфрау і пе­ре­ва­лом Юн­гфрау­йох на за­хо­ді,
• Ей­ге­ром на схо­ді.

Го­ра роз­та­шо­ва­на на за­хід від:

• пе­ре­ва­лу Мён­хсйох (нім. Mönch­sjo­ch),
• аль­пій­сь­ко­го при­юту Мён­хсйох­хют­те (нім. Mönch­sjo­ch­hüt­te) (3657 м),

і на пів­ніч від:

• Юн­гфрау­фирн (нім. Jung­frau­firn),
• Еві­гшне­фельд (нім. Ewi­gschnee­fäld) — двох при­то­ків Вели­ко­го Але­чес­ко­го льод­о­ви­ка.

Пів­ніч­на сто­ро­на го­ри Мёнх фор­мує уступ сті­ни над до­ли­ною Лау­тер­брун­нен.

Тун­ель зуб­ча­тої за­ліз­ни­чної до­ро­ги Юн­гфрау про­хо­дить пря­мо під вер­ши­ною на ви­со­ті близь­ко 3300 м.

На вер­ши­ну впе­рше під­ня­лись 15 сер­пня 1857 р.:

• Крі­сті­ан Ал­мер (нім. Chri­sti­an Al­mer)
• Крі­сті­ан Кауф­манн
• Уль­ріх Кауф­манн
• Зі­гі­смунд По­ргес

Географічні коор­ди­на­ти вершини: 46°33′30,24″ Пн 7°59′50,41″ Сх. Сходження команди на вершину Мёнх відбувалося з хижіни Mönchsjochhutte (3627 м), яка служила базою для всього циклу сходжень у районі. Сама хижина знаходиться на льодовику Алетш (Aletschglacier) під схилами вершини Мюнх (Mönch) (4107 м). Підхід до хижини здійснювався таким чином: залізницею до станції Jungfraujoch на однойменному перевалі (3454 м). Далі пішки по відпрацьованій дорозі до хижини (1 год). Лінія сходження є класичним шляхом сходження на цю вершину. Вперше його пройшли К. Алмер, К. Кауфманн, У. Кауфманн і З. Поргес у 1857 р. За європейською класифікацією маршрут має кат. скл. — PD (франц)

Технічна фотографія маршрута

Короткий опис проходження маршруту по ділянках.

Підхід

Від хижини Mönchsjochhütte рухатися вниз по льодовику до скельного початку ПС гребня. У сезон тут натоптана стежка, за маршрутом ходять численні групи (10 хв).

R0–R1 — Підніматися по скелях вгору по гребню. Місцями трапляється сніг-лід. Вихід до метеорологічного опадоміра з лівої сторони гребня.

• 200 м
• 30
• II

R1–R2 — Вгору по греб­ню до не­ве­ли­кої ске­ля­стої сті­нки. Об­хід з лі­вої сто­ро­ни по сні­гу-ль­оду, ви­хід на пе­рший сні­жний гре­бінь. Стра­ху­ван­ня че­рез пере­ги­ни. 100 м, 35°, II

R2–R3 — По греб­ню вго­ру. Стра­ху­ван­ня че­рез льо­до­ру­би. 100 м, 35°, II R3–R4 — Ру­ха­ти­ся по ске­ля­стому греб­ню, для стра­ху­ван­ня в по­чат­ку греб­ня вста­нов­ле­но ме­та­ле­вий штир з кіль­цем-ко­у­шем. Стра­ху­ван­ня че­рез пере­ги­ни. 100 м, 30°, II

R4­–R5 ­ — дру­гий сні­жний гре­бінь. Стра­ху­ван­ня че­рез льо­до­руб­и. 60 м, 40°, II R5­–R6 Ру­х по ске­лях гре­бня. «Ключ мар­шру­ту». Тут два рів­но­знач­них ва­рі­ан­ти ви­хо­ду до стра­хо­воч­ної стан­ції: один ва­рі­ант лі­во­руч ­— спо­ча­тку по сні­гу, да­лі по ко­рот­кій вер­ти­каль­ній стін­ці; дру­гий ва­рі­ант по ске­лях рів­но­мір­ної ск­лад­но­сті гре­бня (по цен­тру–прав­оруч). Для стра­ху­ван­ня вста­нов­ле­но ме­та­ле­ві шти­рі. 50 м, 50°, III

R6­–R7 ­ — Сніжний підйом, страхування через льодоруби і металеві штирі. 45 м, 45°, II. R7­–R8 ­ — Після невеликого провалу вийти на передвершинний сніжний гребінь. Вершина ­— сніжно-­льодова площадка, місце змички ПС, ПЗ і П гребнів. Увага! Під час руху по гребню остерігатися карнизів! 250 м, 35°, II

Спуск шляхом підйому.

Загальні рекомендації щодо маршруту

Маршрут ло­гі­чний і без­пе­чний. Є одним із най­по­пу­ляр­ні­ших у рай­о­ні. Ін­те­ре­сний для нав­чаль­них схо­джень, т.я. у на­яв­но­сті прак­тич­но всі ви­ди рель­є­фу. Для нав­чаль­но-тре­ну­валь­них груп ре­ко­мен­ду­єть­ся взяти ком­плект френд-зак­ла­док для ор­га­ні­за­ції про­мі­ж­них то­чок.

У клю­чо­вих міс­цях мар­шру­ту (пе­ред ви­хо­дом на пе­ред­ве­ри­нний гре­бінь) на стан­ці­ях че­рез ко­ж­ні 40–50 м вста­нов­ле­но стра­хо­воч­ні ан­ке­ри (ан­ке­ри у ви­гля­ді ме­та­ле­вих шти­рів ви­со­тою 1 м з ко­у­шем у вер­хній ча­сти­ні).

Маршрут ча­сто хо­дять «з ко­ліс»:

• при­їз­дять пер­шим по­їз­дом до кін­це­вої стан­ції Юнг­фра­у­йох,
• да­лі піш­ки по від­пра­цьо­ва­ній до­ро­зі до по­чат­ку греб­ня,
• схо­джен­ня і по­вер­нен­ня на­зад до стан­ції на по­їзд.

У ви­пад­ку не­по­го­ди мож­на зу­пи­ни­ти­ся в хи­жи­ні Mönch­sjo­chhu­tte.

У ниж­ній ча­сти­ні греб­ня не­рід­кі на­ли­пи на ске­лях, у цьому ви­пад­ку ре­ко­мен­ду­єть­ся вдя­га­ти кішки.

Фо­то­іл­лю­стра­ція звіт­у.

Фо­то 1. Ниж­ня ча­сти­на мар­шру­ту. Фо­то з до­ро­ги на хи­жи­ну Mönch­sjo­chhü­tte. 22 липня 2013 р.

Фо­то 2. Ділянка R0–R1. На гре­бні ви­ден осад­ко­мір.

Фо­то 3. Ділянка R3–R6. По­ча­ток ске­ля­стого гре­бня.

Фо­то 4. Ділянка R5–R6. «Клю­чо­ве міс­це мар­шру­ту. Ва­рі­ан­ти про­хо­ду»

Фо­то 5. Ділянка R6–R7. Сніж­ний гре­бінь

Фо­то 6. На вер­ши­ні.