Відкритий XIX Чемпіонат ЄААС з альпінізму

Висотно-технічний клас

Звіт про сходження збірної команди ФАіС м. Києва (Україна) на вершину Amin Brakk (5850 м) по Західній стіні. Маршрут «Czech Express». Кат. скл. 6Б. Каракорум. Пакистан. Липень 2010 р.

Чемпіонат СНД у висотно-технічному класі.

Тренер команди: Лавриненко А.В.

Керівник: Коптева М.В.

Паспорт сходження

1. Каракорум, долина Нангма (Nangma Region)
2. Пік Амін Бракк (Amin Brakk) по Північно-Західній стіні. Маршрут «Чеський експрес» (Czech Express)
3. Орієнтовна кат. скл. 6Б (7b+; A3+)
4. Характер маршруту: комбінований
5. Перепад висот 1250 м.
6. Протяжність маршруту 2140 м. Протяжність ділянок:
   • V кат. скл. – 250 м
   • VI кат. скл. – 1240 м
7. Середня крутість: стінової частини маршруту — 86° всього маршруту — 63°
8. Кількість забитих «крюків» на маршруті: скельних – 146 шт. закладних елементів – 373 шт. шлямбурних крюків (станційні спіти) – 41 шт. ледобурів – 8 шт.
9. Ходових годин команди: 230 год, 17 днів (+1 день спуск) Ночівлі:
   • 1-а – 5-а нічліг на платформі під карнизом
   • 6-а – 9-а нічліг на платформі на «тумбі»
   • 10-а – 14-а нічліг на платформі під першим карнизом
   • 15-а нічліг на платформі в «камині»
   • 16-а – на спуску з вершини на платформі в «камині».
10. Керівник: Коптева Марина Володимирівна — МС Учасник: Ясинська Ганна Леонідівна — КМС, Чибиток Галина Володимирівна — МС Тренер: Лавриненко Олександр Вадимович — МС
11. Вихід на маршрут: 6:00, 2 липня 2010 р. Вихід на вершину: 20:00, 17 липня 2010 р. Повернення в БЛ: 22:00, 19 липня 2010 р.

Амін Бракк 5850 м

Вершина Амін-Бракк знаходиться в Каракорумі. Долина Нангма, ущелина Конде. Заїзд в цей район здійснюється через Скарду: від Скарду до села Конде 7 год їзди на джипах. Далі 2-денний піший перехід до базового табору, який знаходиться на морені льодовика під Західною стіною Амін-Бракка, на висоті 4300 м. Від баз. табору до початку маршруту — 1,5 год пішки по морені і льодовику.

Західна стіна Амін-Бракка вперше була відкрита іспанськими альпіністами в 1995 р. під час сходження на пік Наваз Бракк по північно-західній стіні. У 1996 р. Jon Lazkano, Aldolfo Madinabeita, Jose Tamayo повернулися в цей район і спробували піднятися на Амін-Бракк по Західній стіні. Через негоду іспанці були змушені відступити. У 1998 році альпіністи з Південної Кореї безуспішно намагалися продовжити маршрут іспанців.

У липні 1999 р. чеські альпіністи Marek Holecek, Filip Silhan, David Stastny продовжили розпочату в 1996 р. іспанцями лінію і піднялися на вершину Амін-Бракка. Маршрут отримав назву «Чеський експрес».

У серпні 1999 р. командою іспанських альпіністів під керівництвом Silvii Vidal був прокладений маршрут «Sol Solet», який номінувався на «Золотий ледоруб». 140 м цього маршруту мають кат. скл. А5.

У 2000 р. іспанською двійкою був пройдений один із найскладніших маршрутів по Західній стіні Амін-Бракка — «Namkor», який отримав кілька міжнародних премій.

У 2004 р. командою В. Розова був успішно пройдений варіант маршруту «Чеський експрес» і здійснений безпрецедентний BASE-пр跳.

Стіна складена з гранітів. Багато глухих тріщин, а також відшаровуються плиток. Західна стіна в другій половині дня потенційно небезпечна щодо падіння каміння і льоду.

¹

Опис маршруту по ділянках

R0–R1 Сніговий схил (50°, 200 м). Рух із одночасною страховкою. Після 12:00 пробивається камінням і льодом. 3 кат. скл.

R1–R2 Рух по внутрішньому куті, який перетинається двома карнизами з виносом до 1 м. Станція на полочці. Є спіт. 60 м. 6, A2.

R2–R3 Рух по відколу вгору під карниз. Під карнизом встановлюється платформа. Camp1. Є 2 спіти. 60 м. 6, A2.

R3–R4 Від станції траверс 10 м вправо під карниз з виносом до 2 м. Далі на ІТО вліво вгору 12 м і потім через нависання вийти за карниз. R4–R5 Від станції вліво вгору увійти у внутрішній кут і по ньому місцями лазіння, місцями ІТО вийти під нависання (після негоди забитий снігом і льодом!). На станції забитий спіт. 50 м. 6, A2.

R5–R6 Від станції траверс вправо у внутрішній кут і по ньому вліво вгору вийти на полицю. Станція — шлямбур + 2 спіти (без вух). 60 м. 6.

R6–R7 Від станції вправо вгору до полиці під карнизом. 50 м. 6, A2.

R7–R8 Траверс вправо через сніжник до кінця карниза, в основу внутрішнього кута і по куті вправо вгору. Станція на 2 спитах. 60 м. 6, A3.

R8–R9 Від станції прямо вгору по плитi (дірки під скайхуки 10 мм) до шлямбура. Далі вправо, в основу «тумби». По внутрішньому куті через нависання вийти на вершину «тумби». 60 м. 6, A3. Тут чудовий нічліг. Багато шлямбурів. Можна стояти на ногах. Camp2.

R9–R10 Від станції (у правій частині «тумби») прямо вгору по щілині до невеликої полиці. Є шлямбур. Зручно зробити станцію. 40 м. 6, A3.

R10–R11 Від полиці прямо вгору по щілині до висячої станції. 2 спіти. 30 м. 6, A3.

R11–R12 Далі по тій же щілині (місцями глуха) на ІТО дійти до наступної висячої станції. 60 м. 6, A3.

R12–R13 Від станції 10 м по щілині до шлямбура, далі увійти у внутрішній кут. По куті підійти під карниз. Через карниз вийти на поличку (обережно: бурульки та лід!). Станція на спитах. 60 м. 6, A3.

R13–R14 Від станції трохи лівіше вгору по щілині вийти на виположення. 40 м. 6, A2.

R14–R15 Від станції прямо вгору по щілині підійти під карниз (перший із трьох з виносом 3 м). Станція на 3 шлямбурах. Тут Camp3. 20 м. 6, A3.

R15–R16 Карниз долається прямо в лоб по щілині. За перегином — шлямбур. Далі вгору по щілині підійти під другий карниз з виносом до 3 м. Він також долається в лоб по щілині. За карнизом висяча станція на 2 спитах. 50 м. 6, A3.

R16–R17 Від станції 2 м вгору і потім вліво у внутрішній кут. По ньому до основи тріщини, яка прорізає третій карниз з виносом до 7 м. Станція відразу за карнизом на полиці. 30 м. 6, A3+.

R17–R18 Від станції по тріщині на ІТО вийти на поличку. Є 2 шлямбури. 60 м. 6, A2.

R18–R19 Від станції вправо вгору по внутрішньому куті до шлямбура і далі вправо увійти в основу камину. 50 м. 6, A2.

R19–R20 По камину прямо вгору підійти під карнизик (проходиться в лоб) і далі вихід на поличку. 2 шлямбури. 50 м. 6, A2.

R20–R21 Від станції прямо вгору по щілині вийти на поличку. 30 м. 6, A2.

R21–R22 Далі по тріщині вийти під нависання і через нього на поличку. 50 м. 6, A2.

R22–R23 Від станції вліво вгору по системі тріщин вийти на виположення (під нависанням). 60 м. 6, A2. Camp4.

R23–R24 По тріщині через нависання вийти на поличку. Станція на своєму залізi. 30 м. 6, A3.

R24–R25 Далі по внутрішньому куті підійти під прямовисну стінку. По ній прямо вгору під карнизик. Станція в невеликому камині. 50 м. 6, A2.

R25–R26 Через карнизик вийти на виположення і підійти під наступну прямовисну стінку із системою тріщин. По ній піднятися на поличку. Є 2 шлямбури. 60 м. 6, A2.

R26–R27 Далі прямо вгору по тріщині вийти за перегин. 30 м. 6, A1.

Закінчення стінової частини маршруту.

R27–R28 Від станції траверс вправо 7–10 м. Далі вправо вгору до фірнового схилу. По ньому вліво вгору підійти під скельний лоб. Там станція (спіт+своє). 60 м. 5.

R28–R29 Від станції горизонтальний траверс вправо до скельного острова. 120 м. 4.

R29–R30 Рух по фірновому схилу крутістю до 50° у напрямку перемички на південному гребені. 250 м. 4 кат. скл.

R30–R31 По гребню (20 м лівіше перемички) вийти під скельний жандарм. Увійти в основу камину і по ньому вийти до шлямбура (станція). Лазіння в кішках. 60 м. 5.

R31–R32 Від станції спуститися вліво за перегин і по сніговому кулуару вийти на сніговий схил (сніг — вище рівня пояса). По схилу (обережно! Карнизи) підійти під скельний острів. Станція. 70 м. 5.

R32–R33 Обійти острів справа і по гребню підійти до правого скельного виступу. Станція. 30 м. 4.

R33–R34 Далі прямо вгору по сніговому схилу підійти під вершинну башту. Є шлямбур. 50 м. 4.

R34–R35 Від станції траверс вправо 20 м. Увійти в сніжно-льодовий кулуар. По ньому вгору до перемички між вершинками. Справа — петля і вихід на вершину. 60 м. 5.

Тактичний план

З 28 по 30 червня команда підтягувала вантажі під стіну (всього близько 150 кг).

З 30 червня по 1 липня було прийнято рішення на 1 км: скинути висоту і добре відпочити перед сходженням.

2 липня о 5:00 команда стартувала на маршруті. До 12:00 був подоланий 300 м снігового схилу і розпочато роботу на скелях. О 20:00 був встановлений Camp1 під великим карнизом, який захищав від опадів, камнепадів і лавин (на схемі R3). Погода сонячна.

3 липня погода різко погіршилася: мокрий сніг, град. Вдалося подолати півтори верьовки. Рельєф бідний. Після обіду неможливо працювати за карнизом, оскільки велика небезпека падіння льоду і каміння, сходу снігу.

4 липня погода не змінилася. Сніг. Було проведено ще півтори верьовки. Команда досягла пункту R6. Рельєф стає багатшим. Видні сліди проходження команди Валерія Розова (обривк перил) на 50–70 м правіше маршруту.

5 липня погода змінюється на кращу. Хмарно, але опадів немає. Вдалося провести ще дві верьовки. Добре видно стіну і нависаючі прямо над головою величезні карнизи і бурульки. До місця передбачуваного Camp2 — півтори верьовки. У зв'язку з можливістю падіння льоду команда спустилася на платформу о 13:00 (R8).

6 липня були проведені всі верьовки до R9 (чудове місце для встановлення Camp2), величезна «тумба». Безліч слідів Чеської та Корейської експедицій: шлямбури, обривк верьовок, спорядження і навіть залишки продуктів. Ділянка R8–R9 — один із найскладніших на маршруті. Отже, «цоколь» подоланий. Попереду понад 500 м прямовисної стіни. Погода хмарна.

7 липня сонце. Команда переносить табір, набирає 60 л води (під карнизом, де висіла платформа), знімає верьовки. До 19:00 Camp2 встановлений в пункті R9.

8 липня погода відмінна. Рельєф сильно змінився. Абсолютний прямовис. На сотні метрів йде одна рівна тріщина: місцями глуха, місцями розкривається назовні, забита мохом. Доводиться перед організацією страховки очищати передбачуване місце молотком. Оброблено 100 м (R11).

9 липня сонячно. Продовжуємо роботу на маршруті. Рельєф не змінюється. Глухе ІТО. Працюємо безпосередньо під гігантськими карнизами, з яких звисають бурульки. Іноді падає лід. Обробили до R13.

10 липня сонячно. Рельєф той же. Наприкінці дня підійшли під перший із серії карнизів. Видні сліди попередніх експедицій: багато забитих шлямбурів, обривк верьовок, сидушка. Тут організуємо місце для встановлення Camp3.

11 липня сонячно. Команда переносить табір, знімає верьовки. Двійка Коптева–Ясинська встигає обробити одну верьовку до R14 (другий із трьох карнизів) і підходить під величезний карниз з виносом 7 м.

12 липня погода починає псуватися. Стає хмарно. Після обіду йде сніг. Вдалося провести великий карниз і досягти пункту R17.

13 липня погода зіпсувалася остаточно: йде сніг із градом. По стіні сходить сніг із водою. За день вдалося обробити близько 100 м (R19).

15 липня погода погана, але команді вдалося вивісити всі верьовки і досягти місця передбачуваної ночівлі (R23).

16 липня погода почала поліпшуватися. Було прийнято рішення залишити частину речей, продуктів і води на місці Camp3 і практично налегке піднятися до R23. Цього ж дня вдалося провести верьовки до пункту R27.

17 липня о 2:00 команда у повному складі вийшла з платформи і почала рухатися у напрямку до вершини. Досягнувши закінчення провешених напередодні перил, ми взяли з собою 2 верьовки, льодове спорядження, фотоапаратуру і продовжили рух у напрямку до перемички на південному гребені Амін-Бракка. О 10:00 команда вже була на гребені. Рух по гребеню був вкрай утруднений через величезну кількість снігу, снігових карнизів і обледеніння скель. У підсумку досягти вершини вдалося тільки о 20:00. Було прийнято рішення (через хорошу погоду і хорошу освітленість — повний місяць) починати спуск, а не ночувати на висоті 5850 м десь у районі вершини. Спуститися на платформу команді вдалося до 6:00 18 липня 2010 р.

19 липня 2010 р. о 3:00 ми почали спуск і о 22:00 вже стояли біля підніжжя стіни.

Camp1 □

Digitized by Google

Проходження карниза. Перша верёвка після першої ночівлі. Ділянка перед карнизами. Складність 6, A2. На гребінь. Перенос табору. Снігова мульда. По ній вихід на перемичку.

Footnotes

1. 35°20′ N ↩