ПАСПОРТ сходження

1. Гірська система — Гімалаї
2. Пік Канченджанга, 8586 м, Південно-Західний схил із льодовика Ялунг.
3. Категорія складності — 6А орієнтовно
4. Характер — комбінований
5. Довжина маршруту — 16723 м

Довжина ділянок V–VI кат. скл. — 3 м

6. Перепад висоти маршруту — 2986 м
7. Використано крюків: усього — 42

залишено на маршруті — 12

8. Ходових годин команди на маршруті: 126
9. Керівник: Урубко Денис — МС

Учасники:

• Півцов Василь — МС
• Распопов Олексій — КМС
• Жумаєв Максут — КМС
• Лавров Сергій — ЗМС
• Бродський Сергій — КМС
• Молгачов Дамір — КМС

10. Тренер Іл'їнський Єрванд Тихонович — ЗМС
11. Початок роботи на маршруті: 20 квітня 2002 р.

Вихід на штурм: 10 травня 2002 р. Вершина: 13 травня 2002 р. Спуск у базовий табір: 15 травня 2002 р. Карта-схема району сходження

Графік сходження

червона лінія — графік руху групи Урубко, синя лінія — графік руху групи Распопова

• — хороша погода
• — хмарно, слабкий сніг
• — сніг

Групове спорядження

Загальна вага спорядження — 98,6 кг

Опис району сходження

Канченджанга (переклад з непальскої — «П'ять скарбів великого снігу») є третьою за висотою вершиною світу. Розташована у східній частині Гімалайського хребта і являє собою широкий гірський масив із чотирма вершинами, витягнутий із північного заходу на південний схід. Політично розташовується на кордоні між Непалом та Індією.

Гірська система Гімалаїв, будучи найвищою на планеті, витягнута в широтному напрямку між півостровом Індостан і Тибетським плато. Утворилася внаслідок стиснення континентальних платформ — Євразійської та Індійської. Тектонічні процеси тривають і понині, що викликає підйом гірського хребта.

Метеорологічні умови тут формуються протистоянням двох зон високого атмосферного тиску, які виникають із річною періодичністю:

• Влітку переважає «літній» мусон, що приносить вологу з Індійського океану.
• Взимку панує мусон, що народжується на Тибетському нагір'ї, — сухий і холодний, практично не дає снігу та дощу.

Великі літні опади, спричинені розташуванням Гімалаїв на межі двох кліматичних зон, зумовили потужне зледеніння гір. Район Канченджанги ближче за все розташований до океану і, отже, найбільше схильний до його вологих повітряних мас. Великі розміри та швидкість льодовиків характеризують це дуже яскраво, а непостійні метеорологічні умови часто створюють проблеми гірськовосходителям.

Канченджанга не є частиною вододілу Гімалайського хребта і піднімається дещо відокремлено.

• Північний схил являє собою круту стіну, уступами спадну на 2500 м. Нижня тераса породжує гігантські льодові обвали, що сходять до підніжжя по всій ширині стіни. Зліва вона обмежена крутим гребенем, який парою майже вертикальних бастіонів спадає до широкої сідловини. Праворуч над нею нависає Західна вершина Канченджанги та гребінь Кангбахена (7902 м).
• Південно-західний фасад так само перетинається терасою на висоті 7100 м, на якій накопичується потужне зледеніння, але в цілому характеризується як більш положистий, ніж із півночі.
• Південний схил являє собою практично однорідний сніжно-льодовий схил із безліччю хаотично розкиданих сераків та висячих льодовиків.
• Зі сходу Канченджанга схожа на засипаний глибоким снігом величезний льодовий масив, подекуди прорізаний скелями. Два гребені — від Головної вершини та від Південної — тягнуться практично паралельно на схід і увінчані гігантськими карнизами.

Підготовка до сходження

Протягом багатьох років Збірна Команда Республіки Казахстан працює з орієнтацією на висотні та висотно-технічні сходження. За програмою 14 вершин вище 8000 м нинішнім складом було підкорено кілька вершин у Гімалаях та Каракорумі:

• Еверест,
• Лхотсе,
• Хідден,
• Гашербрум.

У 2000 році члени команди здійснили проходження центром Північної стіни Хан-Тенгрі, було здійснено багато технічних сходжень. Участь у чемпіонатах СНД та Казахстану, де команда та її спортсмени займали призові місця, підтверджувало високий рівень фізичної та технічної підготовки.

Тренування учасників у місті проходили цілорічно на спортивній базі ЦСКА МО РК та в ущелині Туюксу зі сходженнями на вершини до 4500 м. Старший тренер команди мав досвід проведення тривалих висотних експедицій як у СНД, так і за кордоном. Збірна СРСР у 1989 році під час траверсу Канченджанги була представлена сімома спортсменами Казахстану, у яких протягом підготовки 2000–2001 рр. команда отримала необхідні консультації. Також було вивчено літературні джерела, що дали про майбутній маршрут повне враження. Виходячи з цього, було розроблено тактику та підібрано спорядження для експедиції.

Під'їзди до району вершини Канченджанга простіше за все робити з Непалу. З Катманду, куди всі експедиції прибувають авіарейсами, можна дістатися Тапледжунга:

• місцевими авіалініями,
• або дорогою на автотранспорті (бл. 20 год їзди).

Наша експедиція скористалася другим шляхом і прибула до селища Медибунг (неподалік відстані від Тапледжунга), звідки із караваном носіїв (бл. 100 чоловік) через село Ямпфудин добралася до базового табору за 10 днів. Місце це називається «могила Паша» за місцем поховання учасника однієї з перших спроб підкорення Канченджанги і знаходиться на висоті бл. 5600 м на верхівці високого пагорба, що розділяє кілька притоків льодовика Ялунг біля підніжжя Південно-Західного схилу вершини.

Проведення сходження

19.04 — Установка базового табору (5600 м). 20.04 — Установка 1-го висотного табору (6100 м). Маршрут руху проходить широким гребенем, що є краєм льодовика, що спускається зі схилу гори. Льодові зсуви, сераки. Ділянка була оброблена Корейською експедицією незадовго до нашого прибуття. Цього ж дня команда спустилася в базу (7 год руху). 23.04 — Команда висунулася маршрутом, досягла табору 1, де й заночувала (4 год). 24.04 — Дійшли глибоким снігом до місця табору 2 на висоті 6400 м (6 год). Із табору 1 тропа спускається вздовж скель на льодовик. По тілу льодовика йти майже до основи стіни Західної вершини Канченджанги, і перед льодоспадом звернути праворуч на спокійніші льодові схили. Табору 2 приділялася особлива увага через його розташування в лавинонебезпечному місці, де не раз гинули альпіністи. Під час встановлення було знайдено оптимальне місце, і, як з'ясувалося надалі, украй вдало. 25.04 — Команда для акліматизації піднялася на висоту 6750 м, обробляючи маршрут (снігові круті схили перемежовуються льодовими лобами заввишки 10–15 м), і спустилася до місця попередньої ночівлі (4 год). 26.04 — Усі семеро учасників повернулися до базового табору (4 год). 01.05 — Відповідно до тактичного плану команда розділилася на дві групи: Урубко+Півцов+Жумаєв+Бродський та Распопов+Лавров+Молгачов. Цього дня четвірка Урубко піднялася одразу в табір 2 (6 год). Трійка Распопова, висунувшись трохи пізніше, досягла табору 1. 02.05 — Група Урубко, обробляючи маршрут (провішено бл. 600 м мотузки), піднялася до висоти 7100 м (8 год). Умови були важкими (глибокий сніг, відсутність видимості), тому четвірка не досягла наміченого місця табору 3 і заночувала на першій же безпечній ділянці. Распопов зі своєю групою піднявся до табору 2. 03.05 — Четвірка під керівництвом Урубка піднялася до висоти 7200 м, де визначила місце встановлення табору 3, і рушила далі, для обробки шляху по льодоспаду. Було знайдено вдалий прохід серед сераків, навішено бл. 200 м мотузки, і терасою пробито стежку до початку крутого схилу під вершиною. Тут група змушена була зупинитися на ночівлю на висоті близько 7500 м (10 год). Распопов із Лавровим та Молгачовим встановили табір 3. 04.05 — Група Урубка піднялася крутим сніжно-фирновим із льодовими ділянками схилом до висоти 7700 м, де встановила палатку табору 4. Було вибрано місце на виступавшій із загального рельєфу льодовій полиці. Провівши тут кілька годин, четвірка спустилася в табір 3, а група Распопова піднялася для ночівлі в табір 4 (6 год). 05.05 — Наступного дня обидві групи спустилися в базовий табір (4 год). 10.05 — Штурмовий вихід. На день раніше нас стартували вгору команди чехів та корейців. Четвірка Урубка піднялася в табір 2 (4 год). 11.05 — Урубко зі своєю групою досяг табору 3, а Распопов прибув до табору 2 (4 год). 12.05 — Четвірка із 3-го табору піднялася в табір 4, де опинилася одночасно з корейцями (6 чоловік) та чехами (3 чоловіки). Трійка Распопова досягла табору 3 (6 год). 13.05 — Урубко+Півцов+Жумаєв+Бродський о 01:00 (час казахстанський) вийшли на штурм. Майже ніхто із учасників іноземних груп не надав допомогу в пробиванні глибокого снігу та провішуванні мотузок. Лише один шерпа з корейської експедиції надав посильну допомогу. Тому просування було повільним. Заважав жахливий холод — близько −35 °C. За «Сходнями» було досягнуто висоти бл. 8400 м, звідки група звернула праворуч на скелі. Тут знадобилося використання страховки та перильних мотузок (бл. 300 м), і о 15:10 Урубко+Півцов+Жумаєв+Бродський опинилися на вершині піка Головна Канченджанга (8586 м). Крім того, на вершину піднялися два корейці зі шерпом та один чех. Спуск до табору 4 зайняв близько 3,5 год. Тут знаходилася група Распопова, тому Урубко з Півцовим продовжили спуск у табір 3, куди прибули о 21:00 (20 год). 14.05 — Група Распопова (вихід о 01:00 ночі) повторила шлях першої четвірки та досягла вершини о 13:00 (Распопов+Лавров+Молгачов). З ними зійшов один чех. Під вечір сходильники спустилися в табір 4, де й заночували. Група Урубка (Бродський та Жумаєв підійшли вранці) перебувала в таборі 3 для підстраховки, однак увечері, коли Распопов із командою спустився після штурму, двійка Урубка+Бродський розпочала спуск у базовий табір. Це було викликано незначними обмороженнями Бродського на ногах під час штурму вершини. О 21:00 двійка благополучно досягла бази (20 год). 15.05 — Усі учасники спустилися в базовий табір (8 год).

Розбір сходження

Півцов В. Все пройшло чудово, як із планування, так і проведення сходження. Відносини в колективі були чудові, і працювали на загальний успіх. Спорядження підібрано грамотно.

Лавров С. Вважаю, що в ситуації, що склалася:

1. Сходження здійснено із дотриманням максимальної безпеки.
2. Тактика розроблена грамотно.
3. Взаємодія з іноземними групами пройшла на хорошому рівні.
4. Радіозв'язок та взагалі електро забезпечення експедиції відповідали рівню.
5. Персонал фірми відпрацював добре, особлива подяка кухарю, який зумів забезпечити хороше харчування в базі.
6. Відпочинок і відновлення в перервах між виходами були достатніми.
7. Усі учасники були налаштовані на роботу та досягнення мети.
8. Дякую групі Урубка-Півцова-Жумаєва-Бродського за обробку маршруту та своєчасне встановлення 4-го табору.
9. У день сходження погодні умови виявилися кращими за передбачувані, і це допомогло.

Бродський С. Важка робота з прокладання шляху до 1-го табору була проведена до нас шерпами корейської експедиції, за що їм спасибі. Однак дуже тішить саме те, що верхня частина гори практично вся була оброблена нашою групою. Це говорить про високий технічний та фізичний стан учасників.

Молгачов Д. Швидке сходження, здійснене в тривалій експедиції — протяжні підходи. Спорядження відповідало сучасним стандартам, що дуже допомогло. Узгоджено працювали, і особливо хочеться відзначити гарну впевнену підстраховку один одного в дні сходжень.

Распопов А. Досвід організації експедиції Каракорум–2001 допоміг у проведенні сходження на Канченджангу. Тому складнощі з караваном протягом підходів до гори вирішувалися по-діловому і спокійно. Всі заброски у висотні табори були здійснені в нормі, не було ні в чому нестачі, і не виконувалося зайвої роботи.

Відео та фото зйомка робилися регулярно, за що особлива вдячність:

• Жумаєву Максуту.

Жумаєв М. Сходження на Канченджангу, вважаю, пройшло в нормальному робочому режимі. Правильно сплановане взаємодія двох груп та організація висотних таборів дозволили добре акліматизуватися та здійснити сходження у високому темпі.

Урубко Д. Краса та історія підкорення вершини змусили підійти до сходження із усією серйозністю. Учасники пройшли ретельний відбір, тренування та медичний огляд, що, безсумнівно, вплинуло на благополучний результат експедиції. Сходження пройшло у високому темпі. Дякую членам своєї групи за дисципліну та повну віддачу на маршруті. Погода практично не впливала на роботу на горі. У день штурму тактичний розрахунок Старшого тренера експедиції — рухатися вздовж гребеня по скелях, прикриваючись ним від вітру — повністю себе виправдав.

Ільїнський Є. Деякі недоліки в тактичній підготовці, викликані недостатнім досвідом, були з лихвою компенсовані працездатністю команди та хорошими стосунками в колективі. Сходження загалом пройшло грамотно, експедиція пройшла успішно. Керівництво та сходження зарахувати.

Рекомендації:

• Бродському Сергію — пильніший контроль за здоров'ям на висоті.
• Всім учасникам — вдосконалення фізичної та технічної підготовки.

1 — 20°, 2400 м, 1; 2 — 60°, 150 м, 3; 3 — 45°, 800 м, 2; 4 — 65°, 150 м, 3; 5 — 80°, 50 м, 4; 6 — 50°, 250 м, 3; 7 — 0°, 200 м, 1; 8 — 65°, 100 м, 3; 9 — 0°, 150 м, 1; 10 — 10°, 200 м, 1; 11 — 50°, 50 м, 2; 12 — 10°, 200 м, 1; 13 — 15°, 1800 м, 1; 14 — 30°, 1300 м, 1; 15 — ∼, 600 м, 2–4; 16 — 15°, 250 м, 1; 17 — 35°, 250 м, 1; 18 — 75°, 50 м, 3; 19 — 35°, 350 м, 1; 20 — 75°, 40 м, 3; 21 — 35°, 400 м, 1; 22 — 75°, 100 м, 3; 23 — 40°, 200 м, 1; 24 — 90°, 3 м, 5; 25 — 35°, 350 м, 1; 26 — 20°, 300 м, 1; 27 — 30°, 400 м, 1; 28 — ∼, 400 м, 3; 29 — 0°, 300 м, 1; 30 — 75°, 30 м, 3; 31 — 20°, 700 м, 1; 32 — 25°, 400 м, 1; 33 — 35°, 600 м, 1; 34 — 50°, 200 м, 2; 35 — 0°, 1; 36 — 30°, 400 м, 1; 37 — 60°, 70 м, 3; 38 — 40°, 150 м, 2; 39 — 40°, 200 м, 2; 40 — 30°, 400 м, 1; 41 — 30°, 300 м, 1; 42 — 60°, 100 м, 2; 43 — 35°, 200 м, 1; 44 — 70°, 60 м, 2; 45 — 25°, 120 м, 1; 46 — 70°, 100 м, 3; 47 — 40°, 200 м, 2; 48 — 75°, 40 м, 3; 49 — 60°, 100 м, 3; 50 — 45°, 100 м, 2; 51 — 0°, 120 м, 2; 52 — 55°, 80 м, 3; 53 — 30°, 60 м, 1

Ділянки R13–R11

Ділянки R13–R16

Ділянка R31, висота близько 7500 м, вид на вершину Жанну (7710 м).

Верхня частина маршруту, ділянки R38–R53