вершина Героїв Алтая по північно-західному схилу

Барнов С.І. Алтай, Сєверо-Чуйський хребет 1.2

Паспорт

1. Клас: первовосхождение.
2. Алтай, Сєверо-Чуйський хребет, ущелина Каракабак, 1.2
3. Вершина Героїв Алтая, по північно-західному схилу, льодово-сніговий.
4. Пропонується — 4А кат. ск., первовосхождение.
5. Перепад: 480 м; протяжність – 1050 м.

Протяжність ділянок V кат. ск. – 15 м. Середня крутість:

• основної частини маршруту – 35–40°
• всього маршруту (від бергшрунду) – 30–35°.

6. Використано гаки на маршруті: льодових – 24.

7. Ходових годин команди:

   • 4 год 45 хв від льодовика до вершини;
   • 8 год 30 хв від льодовика до льодовика;
   • 16 год 30 хв від базового табору до базового табору.

8. Ночівлі — немає.

9. Двійка: Барнов Сергій Іванович, 1-й сп. розряд; Комісаров Дмитро Олександрович, 3-й сп. розряд.

10. Тренер: Тумялiс Володимир Віталіус, II категорія.

11. Вихід із базового табору: 6:00, 22 серпня 2000 р. Вихід на маршрут: 10:00, 22 серпня 2000 р. Вихід на вершину: 14:45, 22 серпня 2000 р. Повернення в базовий табір: 22:30, 22 серпня 2000 р.

12. Організація: збори м. Барнаула.

Вершина Героїв Алтая, по північно-західному схилу, точка зйомки № 1

в. Героїв Алтая

Маршрут на вершину Героїв Алтая по північно-західному схилу (льодовий). Орієнтовно 4А кат. ск.

Вид із льодовика

Вид із в. Чаптинова

Вид із-під в. Геодезичної

Від табору, розташованого на місці злиття річки Каракабак і річки з цирку вершин Каракабак, рухатися лівим орографічним берегом, огинаючи озера, до моренного валу, що перетинає долину річки. Піднятися на моренний вал, пройти вздовж річки через два розливи до язика льодовика. По льодовику підійти до північно-західного схилу вершини Героїв Алтая. Підхід від табору займає 3–3,5 год, від передового табору в районі останнього розливу – 1–1,5 год.

Рух по льоду:

• Уздовж жолоба льодовикової річки 150 м (3 мотузки по 50 м) — крутість: 15–20°, рух одночасний зі страховкою через ледобури.
• У напрямку каменів праворуч — вгору 150 м (3 мотузки по 50 м) — крутість: 15–25°, рух по перилах, страховка через ледобури.
• У напрямку розриву з печерою в поясі бергшрундів над скельним виходом праворуч — вгору 150 м:
  • 2 мотузки по 50 м — крутість: 30–35°,
  • 1 мотузка по 50 м — крутість: 35–40°, рух по перилах, страховка через ледобури.

Великий льодовий майданчик з печерою дозволяє підготуватися до подолання складної ділянки.

• Льодовий лоб 10 м, крутість: 80–90°, кілька тріщин.
• Ще льодовий лоб 5 м, крутість: 70–80°.

Після цього рухатися у напрямку скельного «зуба» за перегином:

• 250 м (5 мотузок по 50 м) — крутість: 30–35°, рух по перилах, страховка через ледобури.

Перед виходом на гребінь тягне ліворуч на перемичку, але рухатися туди не має сенсу, оскільки підйом від перемички не пологіший, у відстані втрачається близько мотузки.

Продовжувати рухатися у напрямку скельного «зуба»:

• 150 м (3 мотузки по 50 м) — крутість: 35–40°, рух по перилах, страховка через ледобури.

Вихид на гребінь у районі скельного «зуба» — другого жандарма. Вершина – праворуч. Потужні карнизи на ліву сторону, триматися правіше.

• 125 м (2,5 мотузки по 50 м) — крутість: 5–25°, рух одночасний зі страховкою через ледобури.

Вихід на вершину: зруйновані скелі 10–15 м, лазіння просте в котах (скелі в снігу і льоду).

Спуск шляхом підйому.

Оцінка безпеки маршруту

Маршрут практично не камнебезпечний. Падіння каміння можливе зі скель ліворуч, тому долати нижню частину маршруту необхідно рано-вранці. Варіант маршруту з виходом на перемичку більш небезпечний. Під час проходження маршруту каміння не падали.

Падіння льоду на маршрут у принципі можливе із пояса бергшрундів на рівні гроту і лівіше-нижче, хоча розломи незначні.

На підході, а особливо при поверненні, необхідно йти до центру льодовика: лівіше в. Геодезичної падали великі маси льоду, утворивши 3 виносу на льодовик.