Паспорт сходження

I. Клас технічний

2. Паміро-Алай, ущелина Кок-Су
3. Пік Я. Анвельта, 5049 м по центральному бастіону Ю-С стіни
4. Пропонуємо – 6 кат. скл., першопроходження
5. Перепад висот – 1150 м

Протяжність маршруту 1260 м Протяжність ділянок 5–6 кат. скл. 1060 м Протяжність ділянок 6 кат. скл. 401 м Середня крутість маршруту 78° Середня крутість основних ділянок: 5–6 кат. скл. (3900–4150 м) 82°, (4300–4500 м) 87°, (4600–4700 м) 87°

6. Забито крюків:

   • скельних: 115, 35
   • шлямбурних: 4, 0
   • закладок: 74, 28
   • льодових: 8, 0

7. Ходових годин команди: 62 год, 5 днів

8. Ночівлі:

   • I — шестеро в палатці, лежачи
   • 2–3 — напівлежачи, в палатці
   • 4 — сидячи, шестеро в палатці

9. Керівник: Стальмахов Олександр Васильович, КМС Кулагін Олександр Олексійович, КМС Жмаєв Венiamін Васильович, КМС Гадеєв Рауль Гареєвич, КМС Павлов Борис Валерійович, КМС Бєляєв Сергій Анатолійович, КМС

Тренер: Бочаров Володимир Миколайович, МС СРСР

II. Вихід на маршрут: 20 липня 1987 р.

Вершина: 24 липня 1987 р.

Повернення: 25 липня 1987 р.

(0) — ночівлі Маршрут КОМАНДИ Маршрут СтарличаНОВА ПО ПРАВОМУ БАСТІОНУ ЮВ стіни 1981 р. 5Б

Схема УІАА

Легенда крюків (стор. 3): 1 — шлямбурні крюки 2 — льодові крюки 3 — закладні елементи 4 — скельні крюки

Опис ділянок за схемою (R0–R41):

• R0: V, 20 м, 85°
• R1: IV+, 20 м, 70°
• R2: IV, 10 м, 70°
• R3: VIA2, 10 м, 95°
• R4: VIA3, 15 м, 95°
• R5: V+, 10 м, 85°
• R6: V+, 20 м, 85°
• R7: VIA2, 10 м, 95°
• R8: IV+, 30 м, 70°
• R9: V, 10 м, 85°
• R10: IV, 60 м, 60°
• R11: V+, 10 м, 85°
• R12: IV, 10 м, 60°
• R13: IV, 40 м, 60°
• R14: IV+, 40 м, 70°
• R15: V, 20 м, 70°
• R16: VIA2, 10 м, 95°
• R17: VIA2, 100 м, 85°
• R18: IV, 40 м, 60°
• R19: VIA3, 10 м, 95°
• R20: VIA2, 40 м, 85°
• R21: VIA2, 10 м, 95°
• R22: VIA2, 40 м, 90°
• R23: V, 10 м, 75°
• R24: VIA3, 10 м, 90°
• R25: VIA2, 20 м, 80°
• R26: VIA3, 20 м, 90°
• R27: V, 40 м, 80°
• R28: VIA3, 40 м, 90°
• R29: V, 20 м, 80°
• R30: VI, 20 м, 90°
• R31: IVA2, 5 м, 95°
• R32: VI, 10 м, 90°
• R33: VIA4, 20 м, 100°
• R34: VI, 10 м, 90°
• R35: V, 40 м, 85°
• R36: VIA3, 20 м, 95°
• R37: V, 30 м, 80°
• R38: V, 20 м, 75°
• R39: IV, 10 м, 65°
• R40: V, 50 м, 75°
• R41: V, 100 м, 70°

Опис маршруту за ділянками

20 липня 1987 р.

Діл. R0–R1: Стіна. Великоблочні скеля. Моноліт. Гарні зачіпки. Діл. R1–R2: Внутрішній кут. Моноліт. Надійна страховка. Йдеться легко. Діл. R2–R3: Стіна тієї ж будови. Діл. R3–R4: Карніз. Жмаєв проходить, повісивши 2 петлі. Далі — внутрішній кут, ще одну петлю. Діл. R4–R5: Камін нависаючий, в верхній частині гладкі стіни: «Зайльцуг». Жмаєв на драбинках з каміна на поличку. Діл. R5–R6: Далі стіна. Нею траверс справа наліво. Другий мотуз закінчився. Діл. R6–R7: Внутрішній кут 20 м, закінчується нависаючою стінкою, яка проходиться на драбинках. Діл. R7–R8: Далі вихід на просту стіну. Діл. R8–R9: На стіні незручна страховка. Діл. R9–R10: Крута стіна і вихід на гребінь «огірка». Перший контрольний тур. Діл. R10–R11: По гребню півтори мотузки під 10-метрову стінку, по якій на гребешок, зліва від нього трохи нижче полка, на ній організуємо першу нічлію.

21 липня 1987 р.

Діл. R13–R14: Вранці по правому краю кулуара, частково по скелях, частково по льоду. Діл. R14–R15: Перетин перехрестя «X» по крутому льоду. Перший — в котках. Перетинати необхідно вранці. З лівого кулуара вдень постійно летять каміння. З правого йдуть мокрі лавини. Діл. R15–R16: Траверс під основу великого каміну з пробкою в нижній третині. Весь камін залитий льодом. Сонце вже високо, по каміну б'є буквально річка. Діл. R16–R17: Вхід у камін через нависаючу стінку. Гадеєв проходить її, повісивши 4 петлі. Стіна ще суха. Стік іде від нас вправо. Діл. R17–R18: Гадеєва змінює Павлов. По льоду під пробку, страховка:

• через ледобур,
• через пробку,
• далі прямо по стоку, де можна в розпір, але мотузка закінчується прямо в стоку. Всі промокли до нитки при проходженні цього каміна. Діл. R18–R19: Павлов мокрий до плавок, але проходить ще не круту мотузку по сніжно-льодовому схилу під карніз, під яким організуємо 2-гу нічлію. Четвірка рубає в льоду майданчик. Двійка обробляє маршрут далі. Діл. R19–R20: Відразу над майданчиком нависаюча стінка 10 м. Гадеєв проходить її з драбинками. Особливо важкий перехід через карніз у її верхній частині. Стіна складена з нестійкого матеріалу. Для страховки забиваємо шлямбурний крюк. Йдучи з нічлігії, вішаємо на нього банку із запискою — 2-й кат. скл.

22 липня 1987 р.

Діл. R20–R21: Після карнізу виположування немає. Відвісна стіна 40 м. Доводиться вішати драбинки та петлі. Гадеєв підходить під карніз. Міняються з Павловим. Павлов намагається пройти нависаючу стінку, але важка робота сьогоднішнього дня відняла багато сил, і вже вечір. Після двох спроб двійка спускається вниз на нічлію. Діл. R21–R22: Вранці на обробку виходить трійка Бєляєв—Жмаєв—Стальмахов. Бєляєв проходить карніз та нависаючу стінку на межі можливостей. Використовує драбинки, петлі, «зайльцуг». Але далі 40-метрова стіна як би продовжує висіти над головою. Знову драбинки, «зайльцуг». Діл. R23–R24: Невелике виположування, але знову веде під карніз. Діл. R24–R25: Карніз обходиться справа по драбинках. Далі відвісна стінка так само по драбинках. Діл. R25–R26: Стіна виположується, але по-різному лізе із великим зусиллям. Знову використовуються драбинки. По стінці під внутрішній кут. Точка страховки висяча. Діл. R26–R27: Відвісний внутрішній кут. Закінчується карнизом. Проходиться на межі можливостей на драбинках. Діл. R27–R28: Після карнізу — розщелина 40 м. Дуже круто, але йдеться вільним лазінням. Діл. R28–R29: Розщелина підводить під стіну 40 м. Стіна відвісна. Проходиться на штучних точках опори. Станція під стіною висяча. Поличок немає. На середині стіни — карніз. Після карнізу Бєляєву доводиться працювати на драбинці з небесним крюком. Діл. R29–R30: Стіна положується. Станція на поличці, можна постояти. 20 м більш вільного лазіння без драбинок і петель з надійними точками закріплення. Діл. R30–R31: Але стінка підводить до відвісного внутрішнього кута, який замикається карнизом і нависаючою стінкою. Знову на драбинках, але за цією стінкою вже виположування.

Спускаємося на нічлію.

23 липня 1987 р.

Виходимо по обробленому. Рюкзаки не втягуємо. Хто на спині, хто на підвісці — тягнемо на собі. Важкувато на такій крутизні, але швидкість пересування значно вище, ніж якби ми стали їх втягувати на кожній мотузці, за рідким винятком. Пересування по перилах гранично обережно, щоб не викликати камнепада. Дійшли до кінця оброблених мотузок. Вперед іде Павлов. Діл. R31–R32: Сті­нка 40 м, за­тим пе­ре­тина­ємо сніж­но-ль­одовий ку­луар по стін­ці серед­ньої склад­ності та ба­ра­ня­чим лбам, знову під 10-мет­ро­ву від­вес­ну стін­ку. Діл. R32–R33: Піс­ля від­ве­сної 10-мет­ро­вої стін­ки кру­тий внут­рен­ній кут ухо­дить впра­во, по­сте­пен­но ви­пола­жи­ва­є­ть­ся і під­во­дить під гі­гант­ський кар­ніз, з яко­го сте­ка­є во­до­пад, точ­ніше — нависа­ю­чу сті­ну. Об­хо­дів знай­ти не мо­же­мо. По пра­вій сто­ро­ні сті­ни по трі­щи­ні на дра­бин­ках, по­ка­зу­ючи вір­ту­оз­ну те­хні­ку «зай­льцу­га», Па­в­лов про­хо­дить цю склад­ну ді­лян­ку. Зно­ву він весь мо­крий. На цій підйо­мі він за­с­лу­жив про­зви­сь­ко «во­до­лаз». На цій ді­лян­ці до­во­дить­ся ви­тя­гу­ва­ти рюк­за­ки. Ці ві­ся­чі 20 м по­трі­бно про­хо­ди­ти як мож­на швид­ше — во­до­пад не да­є мож­ли­вості від­по­чи­ти, ви­ся­чи на мо­туз­ці. По­ки Бе­ля­єв зі Сталь­ма­хо­вим втя­гу­ва­ли рюк­за­ки, сто­ячи в ст­ру­мені, що й сри­ва­є­ть­ся во­до­па­дом з кар­ні­за, Па­в­лов з Га­де­є­вим вже пі­шли на льо­до­ву по­ли­чку під на­ступ­ним кар­ні­зом. Діл. R34–R35: На по­ли­чці ви­ру­ба­ли ву­зь­кий май­дан­чик. Ніч­лі­ю си­дя­чи. Мож­ливо, під на­виса­ю­чою сті­ною ніч­лі­ю бу­ла б не­зна­чно кра­ща, але во­до­пад за­бри­з­кує і всю по­ли­чку під кар­ні­зом, сті­на так са­мо вся со­чить­ся во­дою. Та й бу­ли ду­же ра­ді, що ця страш­на на­виса­ю­ча сті­на за­ли­ши­ла­ся по­за­ду. Але вре­мя ще є, і ми про­дов­жу­ємо об­роб­ку. Трій­ка Га­деєв—Па­в­лов—Сталь­ма­хов іде на об­роб­ку на­ступ­ної ді­лян­ки. Трій­ка на­ма­гає­ть­ся ор­га­ні­зу­ва­ти при­стой­ний бі­ву­ак. Діл. R35–R36: Кар­ніз над по­ли­ч­кою об­хо­ди­мо спра­ва. Уго­ру йде кру­тий внут­рен­ній кут, що при­во­дить під оче­ред­ний кар­ніз. Стан­ція, на стра­хов­ці ви­си­мо. Діл. R36–R37: Кар­ніз об­хо­ди­мо злі­ва. Сті­нка, зно­ву дра­бин­ки. По­тім за­ли­тий льодом ву­зь­кий ку­луар, піс­ля ньо­го — нависа­ю­ча сті­на. Га­деєв про­хо­дить її. Спуск на ніч­лі­ю. Ніч­лі­ю ті­ль­ки си­дя­чи. Але вже від­чу­ва­єть­ся — вер­ши­на близь­ко. На­ді­є­мо­ся зав­тра зій­ти.

24 липня 1987 р.

Зхо­ди­мо ра­но. В строю до­хо­ди­мо до кін­ця об­ро­б­ле­них мо­ту­зок. Впе­ред іде Ку­ла­гін. Діл. R37–R38: Гре­бе­шок 30 м. Да­лі внут­рен­ній кут, що не уяв­ляє ве­ли­ких тру­дно­щів, ве­де під на­виса­ю­чу стін­ку. Діл. R38–R39: Ре­льєф стін­ки до­зво­ляє прой­ти її віль­ним ла­зан­ням. Піс­ля неї по се­ред­ньої склад­ності ске­лях ти­пу «ба­ра­ня­чих лбів» і пе­ре­ти­на­ємо сніж­ний ку­луар під сті­ну. Ві­ри­мо, що це — сті­на вер­шин­ної баш­ні. Діл. R39–R40: 100-мет­ро­ву роз­ще­ли­ну в сті­ні Ку­ла­гін про­хо­дить до­сить шви­д­ко і ув­пе­ре­но. Діл. R40–R41: За­тим ухо­дить впра­во у внут­рен­ній кут і ви­хо­дить в 10 м від кон­троль­но­го ту­ру. Вер­ши­на.