ЗВІТ

Про перше сходження на вершину Чонташ Східний (4553 м)

з півночі 2Б кат. скл.

1. Паспорт сходження

Район сходження: Хребет Джамантау, Внутрішній Тянь-Шань
Найменування вершини: Чонташ Східний (4553 м, № 40°54.994′, E 74°5.810′ (WGS 84))
Назва маршруту: «через Ворота», з півночі
Кат. скл.: пропонується 2Б
Характер маршруту: сніжно-льодовий
Перепад висот маршруту: 900 м (за показаннями GPS). Протяжність маршруту: 1600 м. Середня крутизна: 30°. Шість мотузок фірна/льоду до 50°, AI1–2.
Використано на маршруті: Використано крюків на маршруті: скельних – 0, льодових – 8, у т.ч. ІТО – 0. Шлямбурні крюки (стаціонарні, знімні) не застосовувалися. Лід. інструменти: Petzl Arcteryx, Cassin Mirage.
Вихід на маршрут: о 4:30 5 липня 2007 р. Вихід на вершину: о 10:00 5 липня 2007 р. Повернення до табору: о 15:00 5 липня 2007 р.
Ходових годин команди: 10,5 год.
Керівник: Шаповалов Дмитро, 1-й сп. розряд (сп. туризм)
Учасники: Мартиненко Дмитро, 2-й сп. розряд (альпінізм), Ананьєва Катерина, 2-й сп. розряд (сп. туризм)
Тренер: Микола Горюнов (Київ), МС (альпінізм).

Сходження здійснювалося без попередньої обробки маршруту

2. Опис району

Вершина Чонташ знаходиться в західній частині хребта Джамантау, Внутрішній Тянь-Шань, у долині р. Кашкасу (Ічкашкасу), неподалік від оз. Саманкель. Хребет Джамантау орієнтований у широтному напрямку та обмежений із заходу каньйоном р. Алабуга (Арпа), з півночі — долиною р. Алабуга, зі сходу — долиною р. Карасу та з півдня — Арпинською улоговиною. Вершини хребта досягають 4700 м, тоді як висота навколишніх долин близько 3000 м, а технічна частина маршрутів починається зазвичай вище 3600 м. Хребет складений міцними палеозойськими осадовими породами з дуже шорсткою поверхнею. Разом із потенціалом для скельного альпінізму, північні схили Джамантау мають помітне зледеніння, і льодові схили крутістю до 75° дозволяють досягти вершин із північного боку за маршрутами помірної складності. З півдня льодовиків практично немає, тільки скелі та нескінченні осипи, що перемітають долини з берега до берега.

Клімат району приємний і не дуже жаркий. Він визначається орієнтацією хребта та переважним напрямом руху повітряних мас. Вологий повітря Ферганської долини рухається із заходу на схід, затримується горами Ферганського хребта та випадає рясними опадами на його західних схилах. Арпинській улоговині опадів не дістається, її клімат дуже сухий. Повітряні маси пролітають над нею без зупинки, групуючись на підльотах до схилів хребтів Джамантау та Ат-Баши. Через ці залишкові хмари на схилах Джамантау в середині літа спостерігаються опади приблизно у 30% днів.

Під'їхати до хребта Джамантау можна як із Нарина, так і з Оша (Ош – Джалалабад – пер. Калдамо – Казарман). З півночі по долині Алабуги, через селища Джергеталь і Дюрбельджин, йде хороша асфальтова дорога з Казармана в Нарин. З неї по ґрунтових дорогах можна доїхати до р. Кашкасу і звідси протягом дня можна підійти до будь-якої вершини Зап. Джамантау, зокрема до піків Чонташ і Камасу. Можна під'їхати до хребта і зі сходу, з траси Нарин – пер. Торугарт (китайський кордон). Ґрунтова дорога, доступна для Ниви та ін. 4х4 машин, відгалужується від цієї траси та через перевал Турасу йде до злиття річок Турасу та Джамандаван. Від цієї дороги за півдня–день можна підійти до будь-якої вершини Сх. Джамантау, зокрема до піків Кремінь і Ак-Джаман. З траси Нарин – пер. Торугарт також можна потрапити і в долину Арпи. Усіма цими шляхами користуються і киргизи, щоб дістатися до пасовищ, що оточують Джамантау. Їхні юрти не рідкість у низов'ях хребта в літній сезон.

Хребет Джамантау не має сходжувальної історії. Перші фотографії хребта були зроблені у водних походах р. Алабуга (Арпа). Перший похід і перші сходження здійснені групою спортивних туристів із м. Києва під керівництвом. Шаповалова Д.С. влітку 2007 р.

Назва Джамантау («Погані Гори») походить від фактичної неможливості перетнути хребет при видимій легкості цього. Широкі в гирлі долини ведуть до широких сідловинам перевалів. Але в середині долини, як правило, звужуються, стають вузькими каньйонами, обходи яких на конях найчастіше просто неможливі. Так відбувається з обох боків хребта. На цей день існує тільки один н/к перевал через хребет — Джамандаван.

3. Карта району

4. Технічні та тактичні дії команди

5 липня 2007 р. здійснили акліматизаційне сходження на вершину Чонташ Східний. За день до сходження погода стояла ясна. Вихід було намічено ранній, оскільки не було до кінця зрозуміло, з якими технічними перешкодами доведеться зіткнутися під час сходження. Вранці погода була хорошою, але до обіду погіршилася: все затягло хмарами, і пішов сніг. Технічну частину маршруту можна розділити на 2 частини: практично від табору (N 40°56.033′, E 74°25.853′) починався некрутий льодовик «Ворота», проходити бажано вранці, щоб уникнути камнепадів. Йдеться одночасно в кошках і з льодорубом. Потім горизонтальний льодовик. Після нього друга частина: сніжно-льодовий зліт по північному схилу вершини:

2 мотузки 40° льоду — поперемінно;
некрутий ділянку — одночасно;
бергшрунд;
4 мотузки 50° льоду — поперемінно. Вище схил стає сніжним і виположується. Далі йдемо одночасно і по широкому сніжному гребеню (у вершини — осипному), виходимо на вершину. Спуск шляхом підйому.

5. Фотопанорама району

Массив Чонташ, вид зі сходу, з перевалу НПТ. Засніжена вершина ліворуч — Чонташ Східний. Знято 8 липня 2007 р.
Массив Чонташ, вид з півночі. Засніжена вершина на задньому плані (ліва) — Чонташ Східний. Знято 3 липня 2007 р.
Массив Чонташ, вид із північного заходу, із долини струмка Кіз-Коргон. Знято у вересні 2005 р., фото П. Медведєва