Звіт

Про перше сходження на вершину Ак-Джаман (4490 м)

по північно-східній стіні 4А/4Б кат. скл.

1. Паспорт сходження

1. Район сходження: Внутрішній Тянь-Шань, хребет Джамантау
2. Найменування вершини: Ак-Джаман (4490 м, № 40°54.413′, 74°49.720′ (WGS 84))
3. Назва маршруту: по північно-східній стіні
4. Категорія складності: пропонується 4А/4Б
5. Характер маршруту: льодовий
6. Перепад висот маршруту: 490 м (за показаннями GPS). Протяжність маршруту: 660 м. Середня крутість: 50°. 11 мотузок льоду до 70°, Al2–Al3.
7. Використано на маршруті: гаки на маршруті: скільні — 0, льодові — 8, у т. ч. ІТО — 0. Шлямбурні гаки (стаціонарні, знімні) не застосовувалися. Льодові інструменти: Petzl Arztarex, Cassin Mirage.
8. Вихід на маршрут: о 12:30 11 липня 2007 р. Вихід на вершину: о 18:30 11 липня 2007 р. Повернення до табору: о 20:00 11 липня 2007 р.
9. Ходових годин команди: 7,5 год.
10. Керівник: Шаповалов Дмитро, 1-й сп. розряд (сп. туризм)
11. Учасники: Мартиненко Дмитро, 2-й сп. розряд (альпінізм)
12. Тренер: Микола Горюнов (Київ), МС (альпінізм).
13. Особливості маршруту: на останніх мотузках закритий льодовик, великі тріщини.

Сходження здійснювалося без попередньої обробки маршруту.

2. Опис району

Пік Ак-Джаман знаходиться у східній частині головного хребта Джамантау, Внутрішній Тянь-Шань, у верхів'ях лівого притоку р. Турасу. Хребет Джамантау орієнтований у широтному напрямку й обмежений із заходу каньйоном р. Алабуга (Арпа), з півночі — долиною р. Алабуга, зі сходу — долиною р. Карасу і з півдня — Арпинською котловиною. Вершини хребта досягають 4700 м, у той час як висота навколишніх долин близько 3000 м, а технічна частина маршрутів починається зазвичай вище 3600 м. Хребет складений міцними палеозойськими осадовими породами з дуже шорсткою поверхнею. Разом із потенціалом для скельного альпінізму, північні схили Джамантау мають помітне зледеніння, і льодові схили крутістю до 75° дозволяють досягти вершин із північної сторони за маршрутами помірної складності. З півдня льодовиків практично немає, тільки скелі й нескінченні осипи, які переміщають долини з берега до берега.

Клімат району приємний і не дуже жаркий. Він визначається орієнтацією хребта і переважним напрямком руху повітряних мас. Вологий повітря Ферганської долини рухається із заходу на схід, затримується горами Ферганського хребта й випадає рясними опадами на його західних схилах. Арпинській котловині опадів не дістається, її клімат дуже сухий. Повітряні маси пролітають над нею без зупинки, групуючись під час підльотів до схилів хребтів Джамантау і Ат-Баши, які затримують повітряні маси знову. Через це на схилах Джамантау в середині літа спостерігаються опади приблизно в 30 % днів.

Під'їхати до хребта Джамантау можна як із Нарина, так і з Оша (Ош — Джалалабад — пер. Калдамо — Казарман). З півночі по долині Алабуги, через селища Джергеталь і Дюрбельджин, йде хороша асфальтова дорога з Казармана в Нарин. З неї по ґрунтових дорогах можна доїхати до р. Кашкасу, і звідси протягом дня можна підійти до будь-якої вершини Зап. Джамантау, у т. ч. до піків Камасу і Чонташ. Можна під'їхати до хребта й зі сходу, із траси Нарин — пер. Торугарт (китайський кордон). Ґрунтова дорога, доступна для Ниви й ін. машин 4×4, відгалужується від цієї траси й через перевал Турасу йде до злиття річок Турасу і Джамандаван (північний варіант під'їзду до піку Ак-Джаман). Декілька інших ґрунтових доріг сходяться з траси Нарин — пер. Торугарт і в долину Арпи. Це південний варіант під'їздів. Але в обох випадках піша частина підходів до піку віднюдь не проста: з обох сторін необхідно обійти тіснини в середній течії приток, що витікають із-під піку Ак-Джаман. При цьому при підходах із півночі (від Турасу) обхід тіснин набагато коротший при тому ж рівні небезпеки. Обидва варіанти підходів не рекомендуються до проходження в мокру погоду.

Хребет Джамантау не має сходжувальної історії. Перші фотографії хребта були зроблені у водних походах по р. Алабуга (Арпа). Перший похід і перші сходження здійснені групою альпіністів і спортивних туристів із м. Києва під рук. Д. С. Шаповалова влітку 2007 р. Джамантау має помітний потенціал для скельного й льодового альпінізму.

Назва Джамантау («Погані Гори») походить від фактичної неможливості перетнути хребет при видимій легкості цього. Підходи до піку Ак-Джаман і сусідньому перевалу 1Б є гарною ілюстрацією. На сей день існує тільки один н/к перевал через хребет — Джамандаван.

3. Карта району

4. Фотопанорама району

1. Вид із північного сходу. Знято 11 липня 2007 р.
2. Вид із півдня. Знято 11 липня 2007 р.

5. Технічні й тактичні дії команди

11 липня 2007 року в першій половині дня група досягла основи гори Ак-Джаман. Ураховуючи нестачу світлого часу доби, було ухвалено рішення здійснити сходження по льодовому маршруту в двійці. Учасники сходження: Д. Шаповалов і Д. Мартиненко. Третій учасник походу, Катерина Ананьєва, залишилася в таборі спостерігачем.

Погода в першу половину дня була ясною, але до вечора почалася гроза. У розпорядженні було 8 ледобурів і льодові інструменти, які дозволяють здійснити льодове сходження 4-ї категорії. Для страховки на передвершинному сніговому схилі використовувався сніжний штир — пікет. На маршруті зміна ведучого відбувалася кожну мотузку. Перші 3–4 мотузки внаслідок малої крутості схилу рекомендується йти одночасно. Вершина — широке рівне поле зі скельною площадкою у дальньому кутку.

Спуск із вершини здійснювався на схід, у бік табору на широкому сідлі перевала. Спуск проходив спочатку по сніжних, а нижче — по осипних схилах.

6. Фотографії маршруту

3. Вид із північного сходу. Знято 11 липня 2007 р. 4. Вид зі сходу. Знято 11 липня 2007 р. 5. Вид зі сходу. Знято 11 липня 2007 р.

7. Таблиця складності окремих ділянок:

8. Малюваний профіль маршруту

9. Посилання

Звіт про цей похід, паспорти пройдених перевалів і вершин: www.tkg.org.ua/node/8888 ↗

Сходження в сусідніх хребтах Торугарт-Тоо і Ат-Баши: www.alpinist.com/doc/web07f/newswire-kyrghyzstan-exploration-jamantay ↗

«Риск Онсайт», номер 32. Стаття Дмитра Шаповалова.

Звіт складено Д. Мартиненко, фотографії виконані Д. Шаповаловим.

10. Фотографії

6. Початок маршруту. Знято 11 липня 2007 р. 7. R6–R7. Знято 11 липня 2007 р. 8. R9. Знято 11 липня 2007 р. 9. R8–R9. Знято 11 липня 2007 р. 10. R5. Знято 11 липня 2007 р. 11. R6–R7. Знято 11 липня 2007 р. 12. Закриті тріщини. R9–R10. Знято 11 липня 2007 р. 13. Вершина. Знято 11 липня 2007 р.