Паспорт сходження

1. Клас сходження — технічний.
2. Район сходження — Тянь-Шань, хр. Терскей Ала-Тау.
3. Вершина — п. Слонёнок, висота — 4726 м, маршрут сходження — Північно-Західний контрфорс.
4. Запропонована категорія складності — 5Б.
5. Характеристика маршруту: перепад висот — 1160 м, середня крутість — 72°, протяжність ділянок:
   • 2 кат. сл. — 260 м.
   • 3 кат. сл. — 17 м.
   • 4 кат. сл. — 111 м.
   • 5 кат. сл. — 1286 м.
   • 6 кат. сл. — 74 м.
6. Забито крюків:
   • для страховки:
     • скельних: 123
     • льодових: 55
     • шлямбурних: —
   • для створення ІТО:
     • скельних: 23
     • льодових: 6
     • шлямбурних: —
7. Кількість ходових годин — 33,5 год.
8. Кількість ночівель, їх характеристика — 2 ночі, обидві лежачі, на скелях.
9. Прізвище, ім'я, по батькові керівника, учасників, їх спортивна кваліфікація:
   1. Бочков Дмитро Сергійович — КМС
   2. Стрельцов Євген Олександрович — КМС
10. Тренер команди Бірюков В.Н., КМС, старший інструктор.
11. Дата виходу на маршрут — 1 серпня 1979 р. повернення з маршруту — 3 серпня 1979 р.

Загальний вигляд вершини

Таблиця основних характеристик маршруту

Коротке пояснення до таблиці

Після траверсу піків Фестивальна–Слонёнок (5Б кат. сл.), здійсненого цією ж двійкою (Бочков Д.С. – Стрельцов Є.А.) і дня відпочинку в таборі на морені Каракольського льодовика, двійка у складі Бочков Д.С. – Стрельцов Є.А. вийшла 31 липня 1979 р. о 4:00 на обробку льодового схилу в нижній частині маршруту. У процесі обробки було пройдено сніжно-фірновий схил (близько 240 м), далі в кошках пересічено бергшрунд з важкою, нависаючою його стінкою — із застосуванням льодобурів, драбин, штучних точок опори, а також пройдено льодовий схил протяжністю близько 170 м (крутістю 70–75°), на льодових крюках навішено перила, верхній кінець яких було закріплено в нижній частині контрфорсу, на скелях.

До 13:00 за навішеними перилами двійка спустилася до підніжжя схилу (пізніше — тут камнебезпечно), заночувавши у штурмовому таборі під маршрутом, на верхній морені. Тут же перебувала двійка спостерігачів Бірюков В.Н. – Комісаров В.А.

1 серпня 1979 р. О 5:00 двійка вийшла зі штурмового табору, через 1 годину підійшла під маршрут, одягла кошки, пройшла сніжно-фірновий схил, бергшрунд і, пройшовши льодовий схил, з косим траверсом його в верхній частині вправо, вийшла до підніжжя скельного контрфорсу.

Контрфорс починається крутою косою полицею, що йде вправо, складеною дуже сильно зруйнованими скелями, із вільно лежачими не цілком великими камінням і брилами, у цей час доби (10:00) злегка змерзлими (дуже тепла погода, видимість погана через пилову димку).

Далі виходимо у неявно виражений внутрішній кут, слабко засніжений, залитий льодом (ділянка R4–R5), що переходить у круту скельну стінку із сильно зруйнованих скель. Рух дуже обережний, камнебезпечно.

Вихід на коротку скельну полицю, засніжену, з лежачими вільно на ній камінням. По цій полиці — вихід уліво під монолітну стінку з нависанням у нижній частині. Ця ділянка (R6–R7) проходиться із використанням штучних точок опори (драбин). Далі стінка, поступово виположуючись, стає більш зруйнованою і менш важкою.

Далі спостерігається стіна, що складається із сильно зруйнованих скель, довжиною 70–80 м, вгорі з косою щілиною (ділянка R8–R9), по подоланні якої — вихід на засніжену вузьку полицю.

Далі по зруйнованих скелях середньої трудности виходимо під стінку заввишки близько 20 м, по подоланні якої упираємося в крутий внутрішній кут, залитий льодом (подолається із використанням драбин).

Вихід на скельне плече контрфорсу, що складається із некрутих зруйнованих скель. Тут — місце для нічівлі. На ніч стали о 19:00 (13 ходових годин).

2 серпня 1979 р. Вихід о 7:30. Погода дуже тепла, добра.

Від нічівлі прямо вгору починаються важкі зруйновані скелі, місцями більш монолітні, у верхній частині загладжені, що проходять із штучними точками опори (драбини). Далі — вихід по щілині вправо на плиту з дуже рідкими зачіпками. При проходженні плити використовується штучна точка опори (крюк-драбина). По плиті — вихід під стінку із слабко вираженим нависаючим внутрішнім кутом. Лазіння дуже важке, із застосуванням драбин. Далі стінка — важкі, сильно зруйновані скелі. Вище стінки — похила полиця. Тут — місце нічівлі і контрольний тур першопроходців. Після розширення її і викладання камінням — лежача нічівля. (Вище — льодова ділянка, сніг на ній розкис і кошки не тримають). На ніч стали о 17:00. Ходових годин — 9 год 30 хв.

3 серпня 1979 р. Вихід о 7:30. Спочатку по внутрішньому куту (10 м) — вихід на контрфорс і обережний рух по скельному гребню контрфорсу — по кромці льоду і скель, іноді по льоду в кошках (30–40 м). Вище — льодовий схил — близько 80 м (до 70°), вихід на ділянку льодово-сніжного карнизного гребеня із невеликим острівком скель, вихід під верхній скельний бастіон. У нижній частині бастіону — проходження крутих похилих камнебезпечних полиць із вільно лежачим камінням (близько 30 м); далі близько 12 м угору по внутрішньому куту, у верхній частині — злегка нависаючому (проходиться зліва по широкій тріщині).

Вище — крутий льодовий контрфорс (90–100 м), до 60–65°, по якому в кошках, зі страховкою через льодові крюки, місцями — з рубкою сходів, виходимо на основний гребінь вершини. Гребінь гострий, льодовий, із важкими сніжно-фірновими, досить міцними карнізами — дуже обережний рух із крючовою страховкою. Деінде зустрічаються скельні «острова» в гребені.

Вихід на вершину — о 12:30. Погода дуже добра, тепла, видимість вдалечінь слабка через пильну імлу.

З вершини по гребню спуск в зворотному напрямку — до перевалу «Металлург» (до 17:00), з перевалу спуск в обхід двох льодових збросів — вниз із забором уліво (зі страховкою через льодові крюки і льоруб — 4 мотузки), далі рух із поперемінною страховкою (близько 150 м), потім — одночасний рух до льодовика (до 18:00). О 18:30 двійка підійшла до штурмового табору, де й залишилася спостерігати за двійкою Бірюков В.Н. – Комісаров В.А., що вийшла на третє проходження нашого маршруту.

Опис маршруту сходження

Від ночівель під маршрутом на р. Аю-Тер під «бараньими лбами» вся стіна добре проглядається в бінокль і була ретельно вивчена візуально відповідно до опису, який ми отримали у першопроходців.

Перейшовши річку, по середній і дрібній осипі підхід під початок маршруту — близько 1 години. Стіна обмежена зліва і справа висячими льодовиками, з яких стікають струмки, що обмежують внизу стіну водоспадами.

Першопрохідці йшли вгору по кулуару в напрямку лівого водоспаду, оминаючи зліва нависаючу стіну в нижній частині маршруту. За нашими спостереженнями, кулуар прострілюється камінням, а пройдений маршрут фактично перетинає стіну зліва направо. Тому ми вибрали й інший початок маршруту. Підійшовши до кулуару під лівий водоспад, ми відразу вийшли на стіну зліва від водоспаду, оминаючи нависання справа. Це робить маршрут більш прямим, логічним і безпечним. Під стіною одягли калоші і зв'язалися.

R0–R1. По сірих крихких скелях на полицю. Лазіння нетрудне. 50 м / 60°, 2 крюки. R1–R2. По скелях вище середньої трудности і важким по стіні вгору. Водоспад залишається справа метрах у сорока. Вихід на полицю. Зруйновані скелі. 60 м / 75°, 5 крюків, 2 закладки. R2–R3. По полиці вліво 15 м під внутрішній кут і по ньому вгору на 15 м. Вихід на велику осипну полицю. Лазіння середньої трудности. 30 м / 65°, 2 крюки, 1 закладка. R3–R4. По полиці 40 м вгору під нависаючу стіну. Початок першої ключової ділянки. 40 м / 45°. R4–R5. Вгору під нависаючий внутрішній косий кут, який проходиться зліва направо. Скелі мокрі, у лишайниках, слизько. Лазіння дуже важке, ІТО. Дурманний запах мохів, що покривають внутрішній кут і маскують тріщини. 10 м / 85°, 6 крюків, 2 закладки. R5–R6. Потім вправо і вгору по полицях і стінках під нависання, лазіння середньої трудности. 50 м / 65°, 2 крюки, 1 закладка. R6–R7. По стіні вліво-вгору важке лазіння по мокрих скелях зліва від нависаючої башти із чорними підтіками. 40 м / 75°, 5 крюків, 2 закладки. Вихід на невелику полицю. R7–R8. По стіні спочатку вправо, а потім вгору, дуже важке лазіння, ІТО. 40 м / 85°, 6 крюків, 1 закладка. R8–R9. По мокрому внутрішньому куту вліво 10 м і потім прямо вгору по стіні 40 м. Погода різко погіршилася: вітер, мокрий сніг. Скелі намокли, потім обледенели. 50 м / 85°, 10 крюків, 3 закладки. Вправо вихід на полицю. Лазіння граничної трудности, ІТО. R9–R10. По осипних полицях і скелях середньої трудности, страховка за виступи, вправо-вгору над нависаючим рудим вершинним бастіоном на осипну полицю. Тут на крюку банка — контрольний тур. Можлива нічівля. 100 м / 45°. R10–R11. З полиці вправо по камину на яскраво виражений контрфорс справа від вершинного бастіону і по контрфорсу прямо вгору під нависаючу руду стіну. Скелі зруйновані, лазіння вище середньої трудности. 40 м / 75°, 3 крюки, 1 закладка. R11–R12. Стіна проходиться по косому нависаючому внутрішньому куту зліва направо. Дуже важке лазіння, ІТО. 20 м / 100°, 5 крюків, 2 закладки. R12–R13. Прямо вгору по стіні до виходу на «кант» стіни. Важке лазіння. Розчленованість скель дозволяє використовувати закладки. Живі камені! 100 м / 75°, 7 крюків, 10 закладок. R13–R14. По канту стіни вліво під вершинну стіну трикутника, використовуючи камини і внутрішні кути. Тут можлива напівлежача нічівля на осипній полиці. 90 м / 75°, 9 закладок, 2 крюки. R14–R15. Вершинна башта проходиться по рудим відколах зліва, дуже важке лазіння, ІТО. 80 м / 85°, 6 крюків, 5 закладок.

Вихід на гострий гребінь, контрольний тур. Можлива нічівля. R15–R16. По гребню 150 м, потім вправо і вниз, оминаючи жандарми по осипних і сніжних полицях 250 м. Вихід на перемичку. 400 м.

Потім вправо по гребню 400 м на вершину піка Менделєєвець по зруйнованих скелях і сніжному схилу. На ділянках R13–R16 — чергове погіршення погоди, сильний снігопад; знову лазіння стало неприємним заняттям.

У зв'язку з настанням темряви і надвигається грозою ми заночували під вершинним гребнем. Вранці піднялися на вершину і по маршруту 2А кат. сл., організувавши два спортивних спуски по льоду із використанням льодобурів, спустилися до ночівель.

Таблиця основних характеристик маршруту сходження