1. Клас сходження — технічний.
2. Район сходження — Тянь-Шань, Терскей-Ала-Тоо.
3. Вершина, її висота, маршрут сходження — в. Джигит, 5170 м, по центру кара С. стіни (маршрут В. Вакуріна, 83).
4. Категорія труднощів — 6Б.
5. Характеристика маршруту — перепад висот 1120 м, протяжність — 2050 м, протяжність ділянок 6Б кат. скл. — 140 м.
6. Забито крюків для страховки: скельних 97 льодобуров 66 закладних елементів 20.
7. Кількість ходових годин — 39.
8. Кількість ночівель та їх характеристика: 3 ночі (дві — лежачі, одна — сидяча).
9. Прізвище, ім'я, по батькові керівника, учасників та їх кваліфікація: Красноухов Юрій Васильович, МС — керівник Ємельянов Євген Георгійович, КМС — учасник Пашин Андрій Вікторович, КМС — учасник Резник Валерій Олександрович, КМС — учасник Шамало Валерій Павлович, КМС — учасник.
10. Тренер команди: МС Степанов Ігор Васильович.
11. Дата виходу на маршрут — 23 липня 1992 р. (23–24 липня обробка маршруту), вершина — 27 липня, дата повернення в базовий табір — 28 липня 1992 р.

Маршрути:

1. Шарашанідзе, 6А кат. скл.
2. Вакуріна, 6Б кат. скл.
3. Слєсова, 6А кат. скл.www.alpfederation.ru ↗

¹

Опис маршруту по ділянках

Уч. R0–R1. Сніжно-льодовий зліт від сніжної подушки кара де бергшрунда. Уч. R1–R2. Бергшрунд шириною 2–3 метра. Верхня межа має наддув, що ускладнює проходження. Проходився за допомогою льодових молотків та айсбайля. Уч. R2–R3. Лід середньої крутизни. Уч. R3–R4 і R4–R5. Два скельних вістря. Це дві круті скельні стінки, залиті льодом та запорошені снігом. Усі живі камені, тріщини — залиті льодом і зручних точок страховки немає. Уч. R4–R5. Льодовий гребінь із вмерзлими камінням. Уч. R6–R19. Нижній бастіон. Загальна характеристика — дуже крута монолітна стінка, крутизна коливається від 80° до 95°, повністю залита льодом та запорошена снігом. При проходженні доводиться скалювати весь лід для того, щоб знайти тріщини і зачепи; протяжність бастіону – 50 м. Проходження всього бастіону є проблемою, воно ускладнене щоденними снігопадами у другій половині дня. Зручних полиць для організації ночівель, пунктів страховки, а також відпочинку на бастіоні немає. Уч. R8–R9. Монолітна скельна стінка з дуже малою кількістю тріщин. У верхній частині є нависання. Дуже напружене лазіння із застосуванням драбин. Уч. R9–R10. Скельна стінка. На проходження її першому знадобилося 3,5 год. Суть проблеми в наступному:

• Вихід прямо вгору неможливо (нависаюча монолітна стінка).
• Праворуч — кулуар, що відокремлює від маршруту Слєсова, ліворуч — монолітний кут.
• Проходження ділянки можливе тільки із застосуванням маятника, ускладнене малою кількістю тріщин.
• Для інших учасників було організовано підвісну дорогу.
• Рух ускладнював сніг у вигляді крупи, що тече по всій стіні під час негоди.
• Знизу нависаючі стінки виглядають, як два чорних скельних острови, що не світлішають навіть після снігопадів. На ділянці R10 можлива організація висячої нічної стоянки в гамаку. Це — верх внутрішнього кута, що закінчується уступом 40–50 м. Уч. R10–R11. Нависаюча стінка. Проходження можливе тільки із застосуванням драбин.

Уч. R11–R13. Внутрішній кут; льодова кірка в 10–10 см. Тріщин практично немає. Організація проміжної страховки за допомогою льодових крюків. У верхній частині — нависаюча стінка. Пункт страховки — під скельним карнизом. Праворуч та ліворуч від внутрішнього кута знизу можна побачити дві сніжних плями — подібність майданчиків. Насправді це — дві круті (50–60°) скельні стінки, засипані снігом. Уч. R13–R16. Серія нависаючих карнизів. На проходження 20 м першому знадобилося 2,5–3 год. Уч. R16–R19. Скельна стінка, залита льодом, що закінчується карнизом. Закладки. Уч. R19–R21. Перегин нижнього бастіону. У верхній частині є зручне місце для страховки. Уч. R21–R22. Льодово-фирновий схил, що упирається в нависаючу стінку. Єдине місце на маршруті, де можлива сидяча нічліжка. Уч. R22–R25. Третій скельний острів. Стінки типу «бараньїх лбів» із малою кількістю тріщин та зачепів, залиті льодом. Уч. R25–R26. Сніжно-льодовий схил. Уч. R26–R29. Скельна стінка, що закінчується крутою полицею, залитою льодом та засипаною снігом. Знизу полиця виглядає, як сніжний кулуар. У верхній частині полиця закінчується карнизами. Уч. R29–R38. Верхній бастіон. Загальна характеристика: стінка, що має крупноблочну структуру. У нижній та середній частині — дуже крута, і виположується у верхній. Скелі тут менше залиті льодом, але майданчиків для нічліжки немає. Уч. R29–R30. Внутрішній кут, залитий льодом. Дуже напружене лазіння із застосуванням ІТО. Уч. R30–R31. Скельна полиця, складена світлими породами граніту. Знизу виглядає, як ясно видима світла смуга. Уч. R31–R34. Скельні стінки, засипані снігом. Ділянка проходиться вільним лазінням. Вихід до карниза — пероподібний. Уч. R34–R36. Сніжний гребінь та вихід на скельну полицю. Траверс ліворуч. Уч. R36–R38. Внутрішній кут із дуже напруженим лазінням. Скелі сухі. При проходженні вперше за весь маршрут зняли котівки. Уч. R37–R38. Скелі середньої складності та вихід на сніжно-фирновий зліт основного гребеня.

Хроніка сходжень

23 липня Двійка Пашин — Ємельянов обробляла нижню частину маршруту. На ділянці від бергшрунду (4050 м) до нижнього бастіону, що являє собою сніжно-льодовий схил крутизною 65°, було повішено: 1 мотузка 90 м та 4 мотузки по 40 м. Використано 22 льодобура і 5 скельних крюків. Обробка зайняла 5 год.

24 липня Вся група піднялася в кар під бергшрунд. Двійка Шамало – Резник обробила 3 мотузки скель нижнього бастіону. Скелі залиті льодом, середня крутизна близько 80°. Забито 49 скельних крюків та 6 льодобуров. Через відсутність відповідної полиці для нічліжки двійка спустилася в кар під бергшрунд. Обробка зайняла 6 год.

25 липня Група пройшла всі навішені мотузки, після чого мотузка 90 м та 3 мотузки по 40 м були скинуті спостерігачам. Попереду працювала зв'язка Пашин – Красноухов. Цього дня група вийшла на верх нижнього бастіону та організувала сидячу нічліжку на льодовому схилі на висоті 4700 м. Було пройдено 1 мотузку вгору (скелі 80°, забито 10 скельних крюків та 9 закладок), далі – маятник ліворуч 10 м, траверс ліворуч 2 мотузки (10 льодобуров, 10 скельних крюків, 5 закладок), далі – вгору по натечному льоду 85° 2 мотузки (10 льодобуров). Всього 11 год.

26 липня Цього дня група вийшла на гребінь. Спочатку першим працював Резник (2 мотузки по натечному льоду, крутизна 65° до верхнього бастіону, 6 льодобуров). Далі – ліворуч-вгору по льодовому кулуару під сніжний карниз, 5 мотузок крутизною 60–80° – першим проходив Шамало. Використано 15 льодобуров, 13 скельних крюків та 5 закладок. Всього ходових годин – 12 год.

27 липня Рухаючись одночасно по гребеню зі страховкою через льодоруби, о 12:00 вийшли на вершину. Спуск здійснювався за маршрутом 4А кат. скл.

Footnotes

1. © ↩