Паспорт сходження

I. Клас сходження — технічний 2. Район сходження — Центральний Тянь-Шань, хребет Терскей-Алатау. 3. Вершина — п. 60-ліття Великої Жовтневої Соціалістичної Революції, висота 4906 м, маршрут сходження — по східному контрфорсу. 4. Категорія складності, що пропонується — 5Б. 5. Характеристика маршруту: перепад висот — 900 м середня крутизна — 75° протяжність ділянок 5–6 кат. скл. — 532 м. 6. Забито крюків: для страховки — 94, з них скельних — 76 льодових — 18 шлямбурних — 0 для створення мист. т.о., з них скельних — 8 льодових — 0 шлямбурних — 0 7. Кількість ходових годин — 13 8. Кількість нічліжок і їх характеристика: — без нічліжок. 9. Прізвище, ім'я, по батькові керівника, учасників і їх кваліфікація:

1. Стрельцов Є.А., КМС
2. Бочков Д.С., 1-й сп. розряд
3. Тренер команди — Бирюков В.Н., КМС, старший інструктор.
4. Дата виходу на маршрут — 1 серпня 1978 р., дата повернення — 3 серпня 1978 р.

маршрут групи (по шляху першосходжувачів — групи Киргизького РС ДСТ «Буревісник» в 1977 році).

Коротке пояснення до таблиці

1. 7 серпня 1978 р. О 16:00 група вийшла зі стоянки Байтор у супроводі двох спостерігачів і поставила намет на серединній морені льодовика Байтор за 1 год ходьби під маршрут.
2. 7 серпня 1978 р. О 4:20 двійка альпіністів вийшла з намету і підійшла під маршрут до 5:30. Через півгодини, тобто о 6:00, розпочато рух маршрутом. Пройшовши відносно некрутий (60–65°) лівий схил і подолавши бергшрунд, двійка по крутому льоду підійшла під стіну. З моменту освітлення стіни сонцем по сусідніх кулуарах праворуч і ліворуч від стіни почали в великій кількості летіти каміння, однак під стіною двійка була у відносній безпеці. Стіни — переважно дуже круті (до 85–90°), сильно зруйновані скелі (рідше монолітні). Проходження стіни — із забором ліворуч, на неявно виражене ребро, вихід на вузьку косу полицю і, дотримуючись її, рухаємося праворуч вгору. Зачепів мало, місцями крюки використовувалися для навішування драбин. Перетиналися гирла двох камне небезпечних жолобів, по яких текла вода. Траверсуємо праворуч-вгору монолітну круту стінку, проходимо скальне ребро, що веде від нього вгору і через 35 м важких скель праворуч-вгору виходимо на основне ребро.

Ребро дуже круте, сильно зруйноване, являє собою систему паралельних вузьких ребер і внутрішнього кута між ними. Вихід по стінці із «живих» каменів і далі по внутрішньому куті — на другу нічліжку групи першосходжувачів.

Вище майданчика — крутий внутрішній кут 30 м — дуже складного лазіння; вихід на вузький скельний гребінь-«ніж». Жандарм, що встає одразу за «ножем», обходиться ліворуч по стіні — по вузьких тріщинах і відщепах скель (складне лазіння). Далі за жандармом — вузький скельний гребінь-«ніж» і підхід по крутій стінці (35 м) із внутрішнім кутом, майже каміном, в якому слабко заклинений великий камінь «пробка». Скелі дуже круті, зруйновані, камне небезпечні, «пробка» в каміні також ненадійна. Дуже складне і обережне лазіння. Після проходження цієї стінки — ділянка скельного ребра (50 м) з дуже ненадійними рухомими блоками, також дуже обережного і складного лазіння.

Далі ребро (200 м) дещо виположується (70°), але сильно зруйноване і проходження його вимагає крайньої обережності.

Далі — льодовий схил (80 м) від 65° у нижній частині до 70° у верхній, з прорубуванням карнизу на гребені — вихід на гребінь. На гребені — чергування ділянок скельних і льодових — проходяться швидко. О 19:00 двійка вийшла на вершину. Спуск з вершини на перемичку у бік перевалу Байтор і з перемички на льодовик під бергшрунд зайняв 2 год (о 21:00). По промаркованому спостерігачами шляху через льодопад за 1 год спустилися до намету (22:00). 3 серпня 1978 р. Група альпіністів і спостерігачів до 12:00 повернулася на стоянку Байтор.

На випадок можливої нічліжки двійка альпіністів брала із собою поролони, перкалеві плащі, пуховки, примус «Фебус», мехові шкарпетки. Двійка спостерігачів мала радіостанцію «Недра» для зв'язку з базовим табором Телети і зі стоянкою Байтор.

Таблиця основних характеристик маршруту.