Паспорт сходження

1. Клас сходження — технічний
2. Район сходження — Тянь-Шань, Киргизький хребет
3. Пік Вільна Корея, 4740 м., по центру Північної стіни, комб.
4. Категорія складності — 6
5. Характеристика маршруту: перепад висот — 620 м. протяжність ділянок 5Б–6 кат. скл. — 305 м. середня крутизна — 62,5°
6. Забито крюків: скельних: 68 льодових: 24 шлямбурних: 0 використано закладних елементів: 80
7. Кількість ходових годин — 21
8. Нічліг один, висячий у гамаках
9. Першин Валерій Миколайович — МС, керівник Лебедихін Олексій Венiaminович — МСМК Єфімов Сергій Борисович — МСМК Виноградський Євген Михайлович — МСМК Мамаєв Сергій Володимирович — КМС Останин Віктор Васильович — КМС
10. Тренер команди — Бриксін Валерій Михайлович
11. Вихід на маршрут — 29 липня 1985 р. Вихід на вершину — 30 липня 1985 р. Повернення — 31 липня 1985 р.
12. Організація — команда РРФСР.

31.07.85 р. Альп.база «Ала-Арча»

Протокол розбору сходження

команди РРФСР на пік «Вільної Кореї» по центру північної стіни 6 кат. складності, здійсненого 29–30 липня 1985 р. у складі:

1. Першин В.М. — МС, керівник команди
2. Лебедихін А.В. — МСМК, зам. керівника
3. Єфімов С.Б. — МСМК, учасник
4. Виноградський Є.М. — МСМК, — „—"
5. Останин В.В. — КМС, — „—"
6. Мамаєв С.В. — КМС, — „—"

Присутні: тренер-випускаючий Бриксін В.М., команда в повному складі, судді чемпіонату, учасники Свердловського збору, пред- ставники інших команд.

Першин В. — «Після „школи“ команда вийшла на льодовик Ак-Сай для огляду маршрутів 6Б кат. скл. Стан маршрутів виявився добрим. За жеребом команді випало йти маршрут Беззубкіна.»

Тактичний план передбачав проходження нижньої частини до 8:00. Вийшли від палаток о 4:10. До 8:00 підійшли під скельну стіну, по- ністю пройшовши небезпечний льодовий схил. Першим лід відпрацював Лебе- дихін. Тактика команди традиційна — перший іде з подвійною вер- івкою (одна з них 12 мм з маркою УІІА, інша вітчизняна 10 мм). Вітчизняна кріпиться у вигляді перил. Інші учасники команди ідуть по перилах з верхнім або нижнім страхуванням, як правило ви- користовуючи два затискачі. На скелях уперед вийшов В. Першин (першоідучий на цьому сходженні завжди працював з амортизатором). Першин про- цював 4 дуже круті верівки і вийшов до місця наміченого нічлігу. Далі шлях опрацьовувати вийшла зв'язка Єфімов – Мамаєв, які навісили 3 верівки. Весь скельний бастіон має дуже велику крутизну, на жаль, частина скель зруйнована і є великі «живі» блоки. З бівака о 8:00 двійка Останин–Мамаєв вийшла вгору по оброблених верівках. Пройшовши вище ще 15 м, Мамаєву довелося зупинитися, тому що було можливе падіння великих каміння на нижчеідучих від руху верівки. Поки всі не зібралися разом у безпечному місці, Мамаєву довелося стояти. До 13:00 він вийшов на верх скелього бастіона, потім пройшов ще 3 верівки. У безпечному місці випили чай і продовжили рух. Далі 3 верівки по льодо- вому, з виходами скель, схилу відпрацював Першин. Останню верівку, що виводить на гребінь, першим пройшов Лебедихін. Пункти страхування на льоду організовувалися через спарені льодові гвинтові крюки, на скелях — через 3–5 заблокованих точок. Драбинки для проходження використовувалися лише кілька разів, в основному на сирих ске- лях. Рельєф дозволив рухатися вільним лазінням. О 18:30 були на вершині і стали спускатися в ущелину Топ-Карагай (по основному варіанту тактичного плану). До 21:30 спустилися на морену.

Маршрут складний, особливо середня частина — це дуже крута стіна, на жаль, не весь маршрут має однаково міцні скелі.

За командою: склад злагоджений, всі учасники Чемпіонату СРСР 1983 р. Всі можуть працювати першими, хоча Є.Виноградський має хобі — він вибиваючий.

На маршруті проводили кутомірну зйомку. Виявилося, що 8 ве- рівок стіни мають середню крутизну — 80°. Єфімов С. — «Команда готувалася до Чемпіонату напрямлено. План під- готовки додається. Маршрути 6 кат. складності на «Вільній Кореї» ми оглянули в натурі. Отриманий від суддів профіль маршруту Без- зубкіна дещо збентежив нас, тому вирішили по ходу маршруту про- водити кутомірну зйомку приладом ЕВ-I. За цими даними і був пост- роєний профіль маршруту. За тактичним планом: розклад сил команди ми знали, знали, що швидкість команди на маршруті такої складності приблизно 1 год — верівка. І хоча за робочий день ми могли вийти вище, за міркуваннями безпеки для бівака обрали саме це місце під карнизами. Було оброблено 3 верівки, але згори текло і почав падати лід, четверту верівку не стали навішувати. За роботою першоідучих: добре працювали першими Першин і Лебедихін — це забійники дуже високого класу. Впровадили амортизатори — вважаємо, що вони необхідні. Хотіли пройти нову для всіх шістку, але за жеребом не вийшло. Тепла погода призвела до погіршення стану маршруту — він став більш камнепадоопасним. Маршрут з роками не став легшим, і це приємно. Харчування стандартне — 2-разове гаряче харчування і перекус в індивідуальних мішечках. Маршрут безумовно шостої категорії складності, це складний маршрут — один з най- складніших в цьому районі. Своїх крюків на маршруті не залишили, чу- жі також в основному вибивали. Все взяте на маршрут спорядження (за винятком шлямбурів) використовувалося при русі. Акименко М. — «Прострілюється чи верхня частина маршруту?» Єфімов С. — «Так, нижня частина даху трохи прострілюється рико- шетами з кулуарів». Акименко М. — «Звідки падали каміння по маршруту Попенко?» Єфімов С. — «Очевидно вони витаяли у верхній частині „даху“». Коршунов Д. — «Чи впливає знаходження на сусідніх маршрутах команд- суперниць на психологію і настрій команди?» Єфімов С. — «Зовсім не впливає, не думали навіть про це». Мамаєв С. — «Маршрут крутий і розвальний, стан не найкращий». Виноградський Є. — «У команді почуваєшся впевнено, крюки сидять відмінно, над їх вибиванням доводилося попрацювати. Команда пройшла маршрут з великим запасом міцності». Лебедихін А.В. — «Команда склала тактичний план, який забезпечував максимальну безпеку сходження, при досить високій швидкості проходження маршруту. До моменту виходу на місце запланованого нічлігу команда працювала вже 2 год. Учасники підійшли до сходження у добрій спортивній формі. Збереження ви- сокої працездатності учасників протягом кількох днів сход- ження є одним зі способів підвищення безпеки сход- ження. Маршрут пройдено командою у доброму стилі». Бриксін В. — «Команда пройшла маршрут відповідно до тактичного плану. Дії команди на маршруті були правильними і грамотними, вони слідували за зміною ситуації на маршруті. Вважаю, що сходження здійснено відповідно до „Правил“, необхідно засвідчити учасникам сходження і керівнику — керівництво, а також оформити звіт про сходження для передачі в судову кол- легію Чемпіонату СРСР».

Розбір провів тренер-випускаючий В.Бриксін. Розбір записав А.Лебедихін.