Паспорт

1. Клас зимовий
2. Центральний Тянь-Шань, ущ. Енгільчек
3. Пік Нансена по Північно-східному гребню
4. Пропонується 5Б кат. скл. першопроходження
5. Перепад 2847 м, протяжність 3130 м, середня крутість основної частини маршруту 30,5°
6. Крюків на маршруті не було залишено. Раніше забитих крюків не зустрічалося
7. Ходових годин команди: 23 год до вершини. Всього 37 год. Днів – 4.
8. Нічліжок – 4 у наметі.
9. Керівник: Манулік Олександр Генадійович, КМС. Учасники: Михайлов Михайло Михайлович, МС, Пучінін Андрій Альбертович, КМС, Акімов Віталій Володимирович, 1-й сп. розряд
10. Тренер: Бирюков Володимир Миколайович, Киргизької Республіки
11. Вихід на маршрут – 28 січня 1997 р. Повернення – 1 лютого 1997 р.
12. Організація – Федерація альпінізму та скалолазиння Киргизької Республіки.

Підготовка до сходження

Різна розвідка об'єкта і маршруту сходження була проведена в серпні–вересні 1996 р. керівником сходження Манулік О.Г. Об'єктом тренувального сходження було обрано вершину Бечечекей у районі альпталагеря Ала-Арча по маршруту Б. Кузменко – Південно-Західний контрфорс 5А кат. скл. Сходження було здійснено 23 грудня 1996 р. всією командою. Додатково в двійках 16 листопада 1996 р. було здійснено сходження на цю ж вершину по льодовому кулуару західної стіни 5А кат. скл. За літературними джерелами, а також виходячи з особистого досвіду тренера команди та її учасників була відома льодово-снігова обстановка в зимовий час – це незначний сніговий покрив як на південних, так і на північних схилах Іньельчеського хребта. Сніговий покрив передбачувано повинен починатися з висоти 4500 м і мати глибину 20–40 см. Приблизно на цій висоті, а точніше 4850 м, планувалося зробити першу нічліжку (табір 1). Передбачалося, що ключовою ділянкою маршруту – це льодопад з перепадом висот 4850–5250 м. На цій ділянці були присутні льодові стінки крутістю до 80°. Для проходження цього маршруту взяли пару айс-фіфі. За цією ділянкою передбачалося зробити другу нічліжку (табір 2). З цього табору було вирішено виконати штурм вершини і потім у ньому ж зробити третю нічліжку. Від табору 2 до вершини йде льодово-фирновий гребінь, добре проглядається знизу. За планом слід подолати його з одночасною страховкою у двійках. При виборі спорядження враховувався той факт, що температура повітря в цьому районі в січні може опускатися до 40 °C і нижче. Обидві нічліжки за планом розташовані на гребневих ділянках, що виключало лавинну небезпеку і небезпеку камнепадів. Для сходження було обрано висотний двошаровий двосхилий намет, кожен учасник мав при собі спальний мішок і пуховку, два комплекти двошарових рукавиць. Три дні занять на висоті понад 3000 м дозволили всій команді добре акліматизуватися. Зв'язок із базовим табором забезпечувався за допомогою радіостанцій УКХ типу «Олинко». Зв'язок базового табору з базою Майда-Адир здійснювався за допомогою радіостанцій КХ типу «Ангара». Для здійснення заходів безпеки у базовому таборі перебувала група спостерігачів у складі 4-х осіб та рятувальний загін у складі 8 осіб.

Тактичні дії команди

Тактичний план був виконаний командою повністю і без відхилень. Ділянку маршруту від базового табору до табору 1 проходили без жодної страховки. Ділянка маршруту від табору 1 до табору 2 проходила з організацією перил. Станції організовувалися на льодобурах. Проходження льодових стінок здійснювалося із застосуванням айс-фіфі. Першим працював на цій ділянці капітан команди Манулік О.Г. Ділянка маршруту від табору 2 до вершини і назад проходила двома звязками з одночасною страховкою. Перша звязка: Манулік О.Г., Михайлов М.М. Друга звязка: Пучінін А.А., Акімов В.В. Ділянка маршруту від табору 2 до табору 1 проходила з організацією перил на льодобурах із наступним зіштовхуванням їх самовикрутом. Нічліжки перебували на гребневих ділянках маршруту, що забезпечувало безпеку від лавин і камнепадів. Харчування: на одного учасника на день припадало: 200 г шоколаду, 100 г сублімованої юшки, 10 г чаю, 70 г сала, 50 г цукру, 300 г хліба, 20 г сухого молока, 100 г сухої вермішелі. Як кишенькове харчування використовувалися курага та ізюм. Паливо на маршруті витрачалося із розрахунку 1 балон газу (1400 г) на один день. Ітого загальна вага продуктів харчування та палива на всю команду в день склала 4800 г. Гаряча їжа готувалася двічі на день. У період сходження у базовому таборі перебував рятувальний загін із правом виходу на маршрут 5Б кат. скл. Маршрут залишено чистим, усі льодобур викручено. зривів та травм на маршруті не було.

Опис маршруту за ділянками

Ділянка маршруту від базового табору (Б.Т.) до табору 1 (Т.1) – R0–R2 проходила по безпечному гребню без організації страховки. Ділянка R2 – простий сніговий гребінь. Ділянка R3 – льодова стінка 40°. Проходилася з організацією перил. Першим працював капітан команди Манулік О.Г. Усі сніжно-льодові ділянки він проходив за допомогою айс-фіфі. Ділянка R4 – простий сніговий гребінь. Одночасна страховка. Ділянка R5 – льодова стіна 300 м крутістю 40–75°. Організація перил. Першим працював Манулік О.Г. Ділянка R6 – сніжно-фирновий ніж. Одночасна страховка. Ділянка R7 – сніжно-фирнова стінка 40°. Одночасна страховка. Ділянка R8 – сніжно-фирнове плато. Одночасна страховка. Безпечне місце для організації нічліжок (Т.2). Ділянка R9 – льодова стінка 40°. Проходила з організацією перил та з викручуванням льодобур-самовікрута. Ділянка R10 – простий льодово-сніговий гребінь. Одночасна страховка. Ділянка R11 – досить крутий (40°) фирновий схил. Одночасна страховка. Ділянка R12 – льодово-фирнова стінка 40°. Проходила з одночасною страховкою. Ділянка R13 – льодово-фирновий ніж. Одночасна страховка. Ділянка R14 – льодово-фирнова стінка. Проходила з одночасною страховкою.