Тохсан-Аттин (4040 м)

Траверс зі сходу на захід — 2А кат. скл.

Вершина Тохсан-Аттин знаходиться у верхів'ї бічних ущелин з однойменною невеликою річкою, що є лівою притокою річки Каскелен.

Рухаючись лівим берегом річки Каскелен, звернути в ущелину Тохсан-Аттин і йти вгору*. Через 40–50 хв стає добре видно трапецієподібну вершину Тохсан-Аттин. Її північні схили вкриті сніжниками, що перемежовуються із остівками скель. У підніжжя нагромадження невеликих валів древніх морен.

Маршрут сходження слід починати від великого каменя в центрі цирку. Перетинаючи навали морен у напрямку північно-східного відрогу, продовжувати рух правим витоком річки Тохсан-Аттин до підніжжя відрогу. Підйом на відріг починається по дрібній і середній осипі. У верхній його частині сильно зруйновані скелі. Жандарми, що зустрічаються, обходяться з лівого боку.

Приблизно за годину — підхід до сніжно-льодового кулуара (його протяжність 70–80 м), обрамленому сильно зруйнованими скелями (обережно!). Рухатися далі краще снігом. У кінці сезону в кулуарі може бути натічний лід. Закінчується він невеликим карнизом, прорубавши який, потрапляємо на вершиний гребінь.

З гребеня відкривається неповторна за красою панорама хребта Кунгей Алатау, відокремленого від Заілійського Алатау широкою долиною річки Чонкемін. Добре проглядається велична вершина Чоктал — вища точка хребта Кунгей Алатау.

Вершинний гребінь скельний, складається з масивних жандармів і нагромадження скельних уламків. Скелі легкі та середньої складності. Перший жандарм із плит долається в лоб; другий, що має вигляд величезного куба, проходиться по явно вираженій щілині.

Гребінь призводить до вершини — скелі з нахилом у бік крутого снігового схилу. Вихід на неї йде по невеликому камину. Рухатися камином треба вкрай обережно, оскільки на самому верху скелі — скопичення вільно лежачого каміння. Тур складений на скелі.

Спуск із вершини на захід по гребеню у бік перевалу Тохсан-Аттин (3680 м). Легкі ділянки гребеня тут перемежовуються із складнішими. Йти слід самою гребеневою частиною.

Спуск із перевалу спочатку сніжником, потім осипою і призводить до початкового пункту біля великого каменя. Усе сходження займає 7–8 год.

Першосходження на вершину Тохсан-Аттин здійснено в серпні 1954 р. групою альпіністського табору «Кок-Бастау» у складі: Б. Бєлоконь, Л. Лейтес, А. Мальков, Е. Цингаєва під керівництвом В. Степанової.

Рекомендації сходам

1. Кількість учасників 6–8 осіб.
2. Вихідний бівуак біля впадіння річки Тохсан-Аттин у річку Каскелен.
3. Вихід із бівуаку о 5:00.
4. Спорядження на групу із 4 осіб — мотузка основна 2 × 30 м.