Про­ходження ділянки R4–R5

Про­ходження ключа R5–R6. «Мухобойка» на ключі.

Вер­шина, станція за кам'яною брилою

Під­ходи.

Із хи­жи­ни на озе­рі під­ні­ма­ємось вго­ру на по­душ­ку ста­рої мо­ре­ни, залишаючи піки Наф­to­хі­мік, Мо­нах і Ч. Зо­рі ліворуч. Да­лі по хребту мо­ре­ни обо­ра­чу­ємо нижнє озе­ро і на­би­ра­ємо висоту, за­би­ра­ючи вправо в бік пі­ків Ба­ру­ун і Вуз­ло­ва. Весь шлях від хи­жи­ни до вер­хньо­го озе­ра мо­жна прой­ти, не ви­хо­дя­чи на осипні схили.

По­ча­ток маршруту від вер­хньо­го озе­ра. Не­об­хід­но ру­ха­ти­ся вго­ру по осип­но­му схи­лу, що звужується в ку­лу­ар між п. Вуз­ло­ва і п. 2676.

Підхід від хи­жи­ни на озе­рі за­й­має 2 год, із та­бо­ру на межі лі­су — 3 год – 3 год 20 хв.

Ло­гі­ка і кра­са маршруту.

Мар­шрут лег­ко чи­тає­ться і ло­гі­чний. Лі­нія ру­ху об­ме­же­на впо­чат­ку сті­на­ми ку­лу­а­ру, а ви­ще — гребенем, і йде вго­ру по ло­гі­чно­му шля­ху підйо­му на вер­ши­ну.

Багатство на мар­шру­ті жан­дар­мів і го­стрий гре­бінь за­ста­вля­ють спорт­сме­нів про­ду­му­ва­ти так­ти­ку на кілька кро­ків впе­ред.

Ре­ко­мен­да­ції гру­пам.

Маршрут гребеневий і має зниження в се­ред­ній ча­сти­ні, що не дає змо­ги спус­ка­ти­ся дюль­фе­ром. Спуск відбу­ва­єть­ся лазі­нням по шля­ху підйо­му. Та­кож, за на­ши­ми спо­сте­ре­жен­ня­ми, це най­про­сті­ший ва­рі­ант підйо­му на да­ну вер­ши­ну. Уна­слі­док чо­го вер­ши­на не має аварій­но­го пі­шо­хід­но­го спус­ку. Необ­хід­но вра­хо­ву­ва­ти це і від­да­ле­ність вер­ши­ни від та­бо­ру при пла­ну­ван­ні ча­су про­ходження маршруту.

Наявність великої кіль­ко­сті піл і жан­дар­мів на маршруті не дає змо­ги дру­го­му і на­ступ­ним уча­с­ни­кам повно­цін­но жу­ма­ри­ти. Більша ча­с­ти­на маршруту про­хо­дить­ся ла­зі­нням.

Ми ре­ко­мен­ду­ємо да­ний маршрут для про­ходження в «двійці».

Карта-схе­ма рай­о­ну.

Карта-схема райо­ну Бару­ун-Ханда­гай (Барун-Ханда­гай, Буру­н-Ханда­гай) — ріка і одноі­мен­на з нею уще­ли­на на пів­ден­но­му боці хребта Тункинські Гольці (Східний Саян). Популярне місце се­ред альпі­ні­стів і ска­ло­ла­зів. На вер­ши­ни уще­ли­ни про­ло­же­но кла­си­фі­ко­ва­ні альпі­ні­ст­ські мар­шру­ти від 1Б до 6А включно і підго­то­в­ле­ні ска­ло­ла­зні муль­ти­пі­т­чі.

Слово «бару­ун» або «барун» бурятською оз­на­чає «західний». Слово «ханда­гай» — лось, тобто місце, де во­дять­ся лосі.

Тун­кин­ські Голь­ці (бур. Түнхэнэй һарьда­гууд) (Тункинські Альпи) — гір­ський хре­бет на території Окинського і Тункинського районів Бурятії, є най­схід­ні­шим від­ро­гом Східного Саяну. Скла­де­ний кри­ста­лі­чни­ми слан­ця­ми і грані­та­ми. Пе­ре­ва­жає роз­член­о­ва­ний се­редньо­гір­ський рельєф. У пригреб­не­вій ча­сти­ні спо­сте­рі­га­єть­ся альпі­но­тип­ний рельєф. Вер­ши­ни хребта до­ся­га­ють 3000–3300 м, ви­ща точ­ка хребта — Пік Стрельни­ко­ва (3284 м), пе­ре­пад висот між гребеня­ми до­ся­гає 2000 м.

Схили поросли світлохвойною тайгою. Ви­ще 2000 м — гір­ська тун­дра.

У зв'яз­ку із 250-річ­чям із дня на­род­жен­ня Г. І. Ше­лі­хо­ва рі­шен­ням Ко­мі­те­ту гео­де­зії Росії од­на із гір­ських вер­шин (2811 м) Тун­кин­ських голь­ців офі­цій­но одер­жа­ла на­зву Пік Ше­ле­хо­ва, у зв'яз­ку з чим у ли­п­ні 1997 ро­ку на пі­ку був уста­нов­ле­ний па­м'ят­ний знак.

Із пів­ден­но­го схо­ду у під­ніж­жя хребта роз­та­шо­ва­ний баль­нео­ло­гі­чний ку­рорт Ар­шан.

Вер­ши­ни уще­ли­ни:

• Бай­кал Пів­ніч­ний
• Бай­кал Пів­ден­ний
• Ба­ру­ун
• Ді­но­завр
• До­бра
• Ку­пол
• Мо­нах

Мос­ква, Наф­то­хі­мі­ків, Свер­ловськ, Стіл, Вуз­ло­ва, Чарські Зо­рі, Шиш­кін, Пуп 2678

До най­бли­ж­чо­го на­се­ле­но­го пунк­ту — по­с. Ар­шан — мо­жна діста­ти­ся на будь-яко­му ав­то­мо­бі­лі по ас­фаль­ту або на рей­со­во­му ав­то­бу­сі із міс­та Ір­ку­тськ (250 км). До вхо­ду в уще­ли­ну мо­жна до­їха­ти тіль­ки на про­хід­но­му транс­пор­ті через по­с. Тагар­хай, що в 5-ти кі­ло­мет­рах від по­с. Ар­шан. Захід від вхо­ду в уще­ли­ну 6–7 год по сте­ж­ці з ділян­кою об­хо­ду при­жимів.