Картосхема району сходження

Географічне положення, клімат, спортивна характеристика району

У адміністративному плані район належить до Бурятської АРСР. Вершина Дипломник замикає північно-західний цирк ущелини річки Тунка і перебуває в головному вододільному хребті Тункинських Гольців Східного Саяна. Рельєф району альпінотипний, порізаний, вершини характеризуються численними зруйнованими контрфорсами, химерними гранітними «вежами» і «ножами», які мають монолітну блокову структуру. Абсолютні висоти вершин — близько 3000 м, в. Дипломник — 2896 м.

Сніговий покрив починає утворюватися в серпні, вересні, на підвітряних місцях, досягаючи глибини 2 м, і майже повністю сходить тільки наприкінці травня, червні.

Погодні особливості:

• У період встановлення зимових умов (у жовтні, листопаді) погода нестійка, із заметілями і частими, різкими похолоданнями (іноді до 35°).
• Зимові погодні умови стійкі, сонячні.
• Різко континентальний клімат обумовлює температурні коливання: вночі — в середньому −30°, до −45°, вдень — у середньому −20°, 25°, до −40°.
• У гірських цирках на 5–10 градусів тепліше.
• Весна характеризується нестійкою погодою, з частими заметілями і шквальними вітрами.

Зледеніння в районі немає. В ущелині Мойгота наразі класифіковано 6 маршрутів 1Б–3Б к.с.

Таблиця основних характеристик маршруту сходження на вершину Дипломник

Опис підходу до маршруту і короткий коментар до таблиці

Від пос. Аршан, через село Тагархай, на захід, уздовж хребта Тункинські Гольці, по лісовій дорозі — приблизно 23 км (до барака лісозаготівельників).

Далі:

• на північ до вузького входу в ущелину Мойгота — близько 4 км;
• огинаючи лівим (орогр.) бортом каньйонну частину ущелини — до базового табору, недалеко від межі лісу — приблизно 7–8 км.

Тропи немає. Підхід від дороги до табору із середнім вантажем займає зимовий світловий день.

Підхід під маршрут іде від базової стоянки (долаючи три ступені рігелів):

• на озеро під закінченням південного гребеня В. Мойгота — 2,5 год;
• далі на перевал, що веде в ущелину Тунна — 1 год.

На перевалі — штурмовий табір. Спуск, із траверсом вліво, у висячу долину і, набираючи вправо по ходу, перетнути її.

Підніматися широким у нижній частині кулуаром. У верхній третині кулуара — звуження — легке лазіння 10 м (діл. R0–R1). Вихід на гребінь. Маршрут іде гребенем з подальшим траверсом вправо, в обхід гребневих монолітних веж (діл. R1–R2). Підйом по засніжених крупноглибових скелях на гребінь (діл. R2–R3). Рух по порізаному гребеню (діл. R3–R4), далі по крутій його частині, з легким лазінням (діл. R4–R5). Вихід на широке, пологе передвершинне плече. Ним — до вершини (діл. R5–R6). Невеликий зліт гребеня (діл. R6–R7). Вершина. Від перевалу — 4 ходових години.

Спуск:

• Спочатку шляхом підйому, до місця виходу на передвершинне плече, звідти різко вправо вниз, вузьким кулуаром. Кулуар добре проглядається при підході до маршруту.
• Другий варіант спуску — з цього ж плеча — по легких скелях західного гребеня.

Спуск тривав 40 хв. Підйом на перевал — 50 хв.

Пройдений маршрут характеризується різноманітним набором нескладних скельних ділянок і вимагає від учасників чіткої дії, як у виборі маршруту, так і в організації одночасної і поперемінної страховки через виступи.

Група вважає, що маршрут відповідає 2А к.с.

Для тренованої навчальної групи можливо здійснювати сходження з базового табору (в ущелині Мойгота) і назад за 10–12 год.